WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія научіння та психологічні проблеми навчання - Реферат

Психологія научіння та психологічні проблеми навчання - Реферат

розглядаються наявні дані, і між ними встановлюються зв'язки;

будуються гіпотези та перевіряються "у розумі" (виникаючі гіпотези пов'язані з минулим досвідом). Результати такого научіння використовуються надалі в подібних та інших ситуаціях.

Научіння шляхом міркування має дві форми: процептивну, пов'язану зі сприйняттям дійсності протягом якогось часу, причому це сприйняття супроводжується научінням, і концептуальну, пов'язану з формуванням понять. Формування понять - це процес, при якому з перероблених сприйнять виділяється подібність між предметами, живими істотами, ситуаціями, ідеями і т. п. і відбувається їх об'єднання в якісь абстрактні категорії, що дозволяють упорядкувати досвід. У процесі формування понять мають місце абстрагування й узагальнення. При абстрагуванні знаходяться риси спільності й подібності між двома явищами або подіями й одним поняттям визначається їх загальна риса. При узагальненні під поняття підводяться всі нові предмети та явища, що мають подібність із тими явищами, що послужили основою для вироблення даного поняття.

Ефективність научіння

Мірою ефективності научіння може бути тільки діяльність. Ефективність научіння залежить від дуже багатьох факторів, що відносяться до перцептивної, мотиваційної, афективної сфери, а також від станів свідомості. Таким чином, на ефективність даного процесу впливають:

розвиненість пізнавальних процесів;

уміння взаємодіяти з іншими;

оптимальний рівень труднощів і приступності матеріалу;

сама ситуація, в якій відбувається научіння: її продуманість і підготовка;

стимулювання успіхів і попередження невдач;

стреси, незвичайні стани (наприклад, алкогольне сп'яніння);

досвід і знання, що можуть і ускладнювати, і полегшувати научіння;

пам'ять, емоційна й мотиваційна активність для обробки зовнішньої інформації.

Научіння й дозрівання

Ніяке научіння не буде ефективним, якщо організм досяг визначеного рівня розвитку. Розвиток відбувається у процесі дозрівання опорно-рухових структур, нервових структур і сенсомоторних зв'язків. Стадія зрілості різна для кожного органа, властивості та функції. Така гетерохронність визначає наявність так званих критичних періодів. Критичні або сензитивні, періоди - це періоди, під час яких організм найбільш чуттєвий до визначених впливів навколишнього середовища (а точніше, до визначених стимулів середовища). Научіння протягом цих періодів більш ефективне, ніж до та після них. Наприклад, для засвоєння людської мови сензитивним періодом є перший рік життя дитини. Якщо в цей період дитина не чує людську мову, то мовна здатність у неї може не сформуватись.

Таким чином, можна сказати, що звикання, сенсибілізація й навіть класичне обумовлювання можливі вже у плоду. У немовляти перші хвилини життя є критичними для виникнення прихильності до батька й подальшого нормального розвитку особистості. Оперантні форми научіння з'являються в перші дні життя. Вікарне научіння розвивається до двох-трьох років, коли є усвідомлення себе. Згідно з Ж. Піаже, когнітивні форми научіння формуються дуже повільно, коли дозріває нервова система та з'являється можливість установлювати зв'язки між окремими елементами світу. Це відбувається приблизно до п'яти років. Здатність до міркування формується тільки до 12-ти років.

Далеко не все, що пов'язано з розвитком, може бути названо научінням. Наприклад, біологічне дозрівання протікає за біологічними, генетичними законами. Але научіння спирається на рівень біологічної зрілості. Научіння в більшому ступені залежить від дозрівання, ніж дозрівання від научіння, тому що можливість зовнішнього впливу на генотипічну обумовленість процесів і структур організму досить обмежена.

Зв'язок основних понять, які характеризують придбання людиною досвіду

Научіння можна розглядати не тільки як процес, а й як результат навчання, під яким розуміють діяльність, що направляється пізнавальними мотивами та цілями. Класично в педагогічній психології навчання розглядають як процес навчальних дій, що починаються учнем, спрямованих на розвиток здібностей, придбання нових знань, умінь і навичок.

У свою чергу, процес навчання припускає спільну навчальну діяльність учнів і вчителя й характеризує процес передачі знань, умінь і навичок. Тут акцент робиться на те, що робить учитель. Навчальною діяльністю називають процес, у результаті якого людина свідомо й цілеспрямовано здобуває нові або вдосконалює наявні в неї знання. Усі три поняття відносяться до змісту навчального процесу.

Психологічні проблеми навчання

Навчання - одна з основних форм діяльності організму. Власне кажучи, навчання єдине, але еволюційно розрізнене та якісно по-різному на різних еволюційних стадіях. У навчанні можна виділити дуже багато аспектів (психологічний, педагогічний, соціальний, антропологічний, кібернетичний і т. п.).

Психологія, розглядаючи навчання з еволюційної точки зору, виходить із біологічних і фізіологічних основ навчання. Навчання - це загальне явище в житті організмів. Його можна визначити, як такі зміни в поведінці, що виникають на основі пристосування індивіда до умов життя, що змінились.

У відношенні людини необхідно враховувати активний характер навчання. У цьому сенсі навчання - це така форма діяльності, у ході якої індивід змінює свої психічні властивості та поведінку не тільки під впливом зовнішніх умов, а й у залежності від результатів своїх власних дій.

У процесі навчання відбуваються різні складні зміни пізнавальних і мотиваційних структур, на основі яких поведінка індивіда приймає цільовий характер і стає організованою. Ці системи зміни мають вірогіднісний характер.

У теорії навчання, як її розглядає теорія загальних систем, об'єднані точки зору біхевіористської психології та методологічний підхід когнітивної психології та теорії систем.

Специфічність навчання у психології обумовлена тим, що воно розглядається насамперед як активність суб'єкта. Тут поєднуються воєдино структурний і функціональний метод та ідея розвитку. У ході процесу навчання відбуваються якісні перетворення.

У залежності від уроджених особливостей у процесі навчання в індивіда виробляються структури здібностей і характерологічних особливостей, що є разом зі свідомістю вищими регулятивними інстанціями поведінки людини.

Еволюційна точка зору враховує місце навчання в онтогенезі й визначає навчання як основний фактор психічного розвитку: на його основі розвивається людська особистість. Сам же розвиток - складний багатоплановий процес, а не просто сума вивченого.

Процес навчання залежить від багатьох умов, у тому числі й соціальних: вплив групи на навчання, етнічні впливи, соціальна обумовленість психічних змін і т. д.

Навчання відіграє величезну роль у соціалізації дитини, що здійснюється при контактах з іншими людьми та продуктами культури на основі засвоєння культурно-історичного досвіду, вкладеного у предмети, мову, пізнавальні системи (А. Н. Леонтьєв). Соціальний контроль у даному випадку здійснюється шляхом використання специфічних відносин і соціального зворотного зв'язку.

У житті суспільства навчання виконує такі функції:

передає суспільний досвід наступним поколінням, що розвивають і збагачують його;

сприяє виробленню в людини мови, що використовується для збереження, переробки та передачі інформації.

Оскільки будь-яке управління не обходиться без інформації, без навчання неможливі управління суспільством і його розвиток. Передача необхідної для суспільства інформації відбувається або спонтанно (мимовільне навчання й научіння), або цілеспрямовано (навчально-виховна система). Усередині цієї нової системи виникають і нові соціальні зв'язки.

Основні протиріччя навчання

У психологічній площині можна виділити деякі протиріччя навчання:

між змістом навчання й новою інформацією (зміст і форми навчання повинні безупинно мінятись під впливом постійно збільшуваної кількості наукових відомостей);

між пізнанням і практичною діяльністю (спрощено: між розумовою та фізичною працею);

між логічними та психологічними аспектами навчання (яким повинно бути співвідношення між розвитком мислення й особистісним розвитком, які пріоритети);

між індивідуально-особистісними і груповими (соціальними) аспектами навчання (проблеми оптимального урахування розумового розвитку індивіда та взаємин індивідів у групі).

Використання теорії навчання

Загальна теорія навчання насамперед використовується в навчально-виховному процесі. Але вона одержала значнее поширення й у практиці психотерапії. Наприклад, у психотерапії цим займались Кноблох (1956), Дрвота (1958), Кондаш (1964-1966).

Кондаш є автором дисцентной психотерапії, під якою він розуміє систематичне використання відомостей, методів і закономірностей психології навчання в усьому їх обсязі в галузі психотерапії. Він розробив методи, що застосовують реципроектне гальмування та методи "позитивного" тренування. На відміну від біхевіоральної терапії, що має справу в основному з поведінкою людини, Кондаш поширив свої методи на сферу психічних станів, позицій і способів рішення проблем.

Loading...

 
 

Цікаве