WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія научіння та психологічні проблеми навчання - Реферат

Психологія научіння та психологічні проблеми навчання - Реферат

Психологія научіння та психологічні проблеми навчання

Життя будь-якого організму - це насамперед безперервна адаптація до умов безупинно мінливого середовища. Живий організм повинен виробляти способи поведінки, що допомагають йому виживати в середовищі, тобто бути адекватним навколишньому світу

Теоретичне введення в научіння

Універсальний закон Всесвіту - це те, що існування живих організмів зводиться до вироблення форм поведінки, спрямованих на відновлення якоїсь рівноваги або на досягнення визначених цілей.

Існує низка понять, що відносяться до придбання людиною життєвого досвіду у вигляді знань, умінь, навичок: це - научіння, навчання, освіта й навчальна діяльність.

На відміну від нижчих живих організмів, що знаходяться на початку еволюційного розвитку, для яких характерні рефлекторні й інстинктивні типи поведінки, у високоорганізованих істот, у тому числі й людини, домінують придбані поведінкові реакції.

Здатність навчатись, тобто накопичувати та зберігати придбаний досвід, розвивається в міру просування вгору еволюційними сходами. У людини всього кілька форм поведінки, яким вона не повинна навчатись - це вроджені рефлекси, що дають їй можливість вижити після появи на світ (смоктальний, дихальний, ковтальний, чхальний, мигальний і т. п.). Далі розвиток дитини цілком залежить від взаємодії з фізичним і ще в більшому ступені із соціальним середовищем. Саме у процесі цієї взаємодії й відбувається нагромадження досвіду або научіння.

НАУЧІННЯ - процес і результат придбання індивідуального досвіду. Сам термін "научіння" прийшов із зоопсихології, в яку його ввів Е. Торндайк.

Шляхом научіння можна придбати будь-як досвід: людина опановує знання, уміння й навички; у тварин з'являються нові форми поведінки.

Научіння включає неусвідомлене з'ясування, що протікає, зміст матеріалу та його закріплення (мимовільне запам'ятовування).

Існує кілька підходів до розгляду механізмів научіння. Одні вважають, що ці механізми в людини та тварин схожі, інші - що різні. У тварин научіння є основною формою придбання досвіду: або поступово (у повторюваних актах поведінки), або відразу (відбиття). У людини роль і значення научіння змінюється в онтогенезі. У дошкільному віці научіння є основним способом придбання досвіду, а потім воно відсувається на другий план, поступаючись місцем навчанню й навчальній діяльності.

Найважливішим фактором научіння є місце засвоюваного матеріалу у відповідній діяльності: людина краще навчається тому, що є метою її діяльності.

Основні види научіння

Деякі види научіння можуть з'являтись уже на рівні рецепторів чи спинного мозку. Для інших необхідна участь підкіркових структур або різних відділів головного мозку. Одні види научіння здійснюються автоматично й мимоволі, інші вимагають програмування, на яке здатний лише розвинений мозок.

1. Реактивне научіння має місце, коли організм пасивно реагує на зовнішні фактори й у нервовій системі мимоволі виникають зміни, формуються нові сліди пам'яті. До цього виду поведінки відносяться: імпринтінг, звикання, сенсибілізація й умовні рефлекси.

Імпринтінг (відбиття) - це глибока прихильність до першого об'єкта, що рухається, що попав у поле зору. Даний механізм уперше описав Лоренц, спостерігаючи поведінку гусенят. Він дуже важливий для виживання. У людини соціальні зв'язки встановлюються рано і мають глибокий характер. Механізм імпринтінгу служить як би сполучною ланкою між уродженим і придбаним. Ефективний імпринтінг у формі дочірньої чи синовньої, соціальної та статево-рольової поведінкп детермінований генетично, але спрямованість цих форм поведінки залежить від досвіду, одержуваного з перших хвилин життя, тобто в цьому сенсі зазначені форми є придбаними.

Звикання, або габітурація (примітивний спосіб научіння), настає, коли організм у результаті змін навчається ігнорувати якийсь постійний подразник.

Сенсибілізація (протилежна звиканню) - це повторення стимулу, що веде до більш сильної активації організму, який стає більш чуттєвим до даного стимулу. У результаті подразник, що не викликає при однократному впливі ніякої реакції, при повторних впливах провокує ту чи іншу поведінку (наприклад, дзижчання мухи, краплі води або слова-"паразити" можуть відволікати від основної діяльності).

Умовно-рефлекторне научіння виникає, коли формуються зв'язки між специфічним стимулом, що викликає вроджений рефлекс, і яким-небудь індиферентним стимулом. У результаті індиферентний стимул викликає рефлекс.

2. Оперантное научіння (термін, уведений биохевиористами) - це такі дії, для вироблення яких організму треба активно експериментувати із середовищем і в такий спосіб установлювати зв'язки між різними стимулами. Оскільки живим істотам, і особливо людям, властива активність, то, потрапляючи в різні ситуації й обставини, вони змушені пристосовуватись і в результаті спроб і помилок, формування реакцій і спостереження в них формуються нові способи поведінки.

Метод спроб і помилок. Зустрівшись із перешкодою, організм робить спроби перебороти її, поступово відмовляється від неефективних дій, знаходячи рішення задачі. Цей метод відкритий Е. Торндайком, який активно вивчав поедінку тварин і процеси научіння. Торндайк вивів закономірності, що дозволяють пояснити ефективність методу спроб і помилок і сформулював закон ефекту: якщо якась дія приводить до бажаних результатів, то ймовірність його повторення зростає, а якщо до небажаних, - знижується. Сам же по собі метод спроб і помилок неефективний. У міру одержання людиною влади над навколишнім середовищем складаються нові способи формування й передачі досвіду.

Метод формування реакцій. Розвинув і систематизував навчання Е. Торндайка Р. Скіннер. Виходячи з того, що поведінка може формуватись у результаті добору, Скіннер розробив теорію формування поведінки шляхом послідовних наближень на основі підкріплення, що складають основу оперантного обумовлювання. Тобто якщо за кожну потрібну чи бажану дію організм одержує відповідне позитивне підкріплення, то ці дії закріплюються й виробляється визначена навичка, досвід чи тип поведінки.

Спостереження. Безліч форм соціальної активності індивіда заснована на спостереженні за іншими людьми з найближчого оточення, які служать моделлю для наслідування. При цьому має місце не просте наслідування а, у тому числі, й вікарне научіння.

Наслідування - спосіб научіння, при якому організм відтворює дії моделі, не завжди розуміючи їх значення (наприклад, наслідування розвинене в дітей молодшого віку й у приматів).

Вікарне научіння (соціальне научіння) має місце, коли індивід цілком засвоює форму поведінки моделі, включаючи розуміння наслідків цього проведення для моделі (наприклад, наслідування знаменитостям). Засвоєння поведінки таким шляхом полегшується, якщо модель доступна для контакту, доступний ступінь складності її поведінки, поведінка має позитивне підкріплення, а не покарання.

При вікарному научінні в мозку формуються якісь зв'язки, але чи будуть вони використані, залежить від участі когнітивних процесів та аналізу конкретних обставин.

3. Когнітивне научіння являє собою не просте встановлення якихось асоціативних зв'язків між двома стимулами або ситуацією й відповіддю організму, а й оцінку даних зв'язків з урахуванням минулого досвіду та можливих наслідків. У результаті цього процесу приймається якесь рішення. До даного виду научіння відносять: латентне научіння, вироблення складних психомоторних навичок, інсайт і научіння шляхом міркувань.

Латентне научіння. На думку Е. Толмена (1948), в організм із навколишнього середовища надходять різноманітні сигнали, одні з них усвідомлюються цілком, інші - менш чітко, а треті взагалі не доходять до свідомості. Усі ці сигнали обробляються та перетворюються мозком, у якому створюються своєрідні різні карти навколишнього середовища, або когнітивні карти. З їхньою допомогою організм визначає, які реакції найбільш адекватні в будь-якій новій ситуації. Підкріплення в цьому випадку йде не стільки при засвоєнні інформації, скільки при її використанні.

Вироблення складних психомоторних навичок відбувається шляхом формування когнітивних стратегій, спрямованих на вироблення суворих послідовностей рухів і на їх програмування в залежності від бажаного результату.

У формуванні складної навички можна виділити кілька стадій:

когнітивна стадія - уся увага зосереджена на елементах, що складають дію;

асоціативна стадія - відбувається покращення координації й інтеграції різних елементів навички;

автономна стадія - має місце високий рівень уміння, навичка стає автоматичною. На технічну сторону звертають менше уваги, і головне місце займає союз розуму й почуття.

Інсайт (осяяння, спалах, що освітив свідомість) займає проміжне місце між латентним научінням і творчістю. Під час інсайту визначена інформація, розкидана в пам'яті, як би поєднується й використовується в новій ситуації (Келлер). Задача при цьому вирішується оригінально, і рішення приходить спонтанно (саме в цьому виявляється подібність із творчістю).

Научіння шляхом міркувань. Міркування - це розумовий процес. Воно використовується, коли задача не може бути вирішена звичним способом або для неї немає типового рішення "з ходу" (наприклад, чи варто займати велику суму грошей, де краще обідати, піти на лекцію чи в кіно). Научіння шляхом міркування здійснюється у два етапи:

Loading...

 
 

Цікаве