WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія навчання й виховання підлітків - Реферат

Психологія навчання й виховання підлітків - Реферат

Вабливі яблука ("Віднеси сміття, і я підкину тобі на кишенькові витрати").

Погрози ("Я думаю, що мені варто сходити до школи й довідатись про твої успіхи").

Порівняння ("Наш сусід учиться краще, ніж ти, і він такий увічливий").

Нещирі обіцянки ("Я поговорю з одною людиною про літні заняття в туристичному клубі").

Шантаж ("Я поскаржусь батькові, а вже він-то з тобою розбереться").

Хвороба (використовується як засіб контролю: "Якщо ти не перестанеш цього робити, у мене буде серцевий напад").

Любов як засіб досягнення результату ("Ти б не робив цього, якби хоч крапельку мене любив").

Таким чином, замість того щоби створювати пекло дітям, заганяючи їх у нездійсненні стандарти поведінки, дорослі повинні показати можливість творчо вирішувати проблеми спільними зусиллями. Існує чотири чудових способи переключення негативних почуттів, що часом захльостують дітей, на соціально прийнятні дії.

Дати виговоритись і перетворити невдоволення, що жевріє в душі, на слова.

Чітко позначити словами свої негативні почуття. Після цього вони зазвичай зникають.

Змоделювати вихід із ситуації.

Регулярно грати у спортивні ігри (теніс, шахи, футбол), щоби зняти напругу, що виникла в результаті боїв у родині та школі.

Допомогти підлітку уникнути небезпечної поведінки можна двома шляхами: задовольняти ті інтереси, що прийнятні (походи, риболовля, спорт), і допомагати йому пояснювати та називати свої негативні почуття. Підлітки повинні чітко розуміти, що є три моменти, що обмежують їхні дії. Вони зобов'язані стримати себе, якщо:

цього вимагає безпека й існує реальна загроза здоров'ю;

це загрожує їм, батьківській або чужій власності;

цього вимагають закон і порядок прийнятності.

Проблеми відхилень у поведінці й підлітковому та ранньому юнацькому віці

У підлітковому та юнацькому віці часто зустрічаються різні відхилення в поведінці. Розрізняють девіантну (система вчинків, що відхиляються від загальноприйнятої норми психічного здоров'я, права, моралі тощо) та делінквентну (протиправна, кримінальна або злочинна) поведінку.

Як причини девіантної й делінквентної поведінки виділяють:

внутрішні труднощі перехідного періоду дорослішання, коли відбувається перебудова "Я-концепції";

граничність і невизначеність соціального стану особистості, яка дорослішає;

протиріччя механізмів соціального контролю - дитячі форми контролю, засновані на дотриманні зовнішніх норм і слухняності, не діють, а дорослі способи свідомої дисципліни та контролю ще не склались і не зміцніли.

Види відхилень у поведінці

Алкоголізм. Деякі психологічні причини.

1. Оскільки алкоголь знижує почуття тривоги, то пияцтво частіше зустрічається там, де більше соціально-напружених конфліктних ситуацій.

2. Випивка пов'язана зі специфічними формами соціального контролю: ритуали (церемоніальне пияцтво) й антинормативна поведінка як спосіб звільнення від зовнішнього контролю.

3. Бажання почуватись і видаватися сильнішим - основний мотив пияцтва в жінок.

4. Алкоголізм корениться частіше у внутрішньому конфлікті: прагненні особистості перебороти відчуття залежності (якщо в дитинстві суворий контроль змінювався установкою на самостійність та особистісні досягнення, то людині важко було їх сполучити, що викликало почуття залежності й мотиваційний конфлікт, які при алкогольному сп'янінні знаходять тимчасове рішення).

5. Як причина може виступати і прагнення до експериментування або негативний приклад батьків.

Наркотизм. Основні стадії:

1. Одиничне й рідке вживання наркотиків;

2. Багаторазове вживання наркотиків, але без ознак фізіологічної та психологічної залежності;

3. Наркоманія першого ступеня: сформувалась психічна залежність, наркотик використовується, щоб одержати приємні відчуття; ще немає фізичної залежності, і припинення прийому наркотиків не викликає болісної абстиненції;

4. Наркоманія другого ступеня: склалась фізична залежність від наркотика, і його пошук пов'язаний із запобіганням мук абстиненції;

5. Наркоманія третього ступеня: повна фізична та психічна деградація.

П. Нобл уважає, що перша та друга стадії оборотні.

Причини наркоманії різні, але найчастіше зустрічаються такі: експериментування ("що там - за гранню забороненого") й наслідування (90 % починають пробувати наркотики в компанії). Наслідком наркоманії, як правило, є залучення у кримінальне середовище.

Агресивна поведінка. Як правило, агресивна поведінка проявляється у групі. У жорстокості можна знайти сплав помсти, самоствердження й самоперевірки. У момент прояву антисоціальної й антигуманної поведінки групова солідарність доходить до ейфорії, яку підлітки потім не можуть ніяк пояснити.

Суїцидальна поведінка. За статистикою, серед 15-19-річних старших підлітків кожна четверта у Франції й кожна третя у США причина смерті - самогубство. Причинами суїциду можуть бути:

помста або протест проти чого-небудь чи кого-небудь (як остання репліка в діалозі з іншими);

спроба привернути увагу до нестерпної ситуації;

спроба уникнути покарання;

наслідування - самогубство під впливом прикладу;

переживання глибокого особистісного неблагополуччя, утрата сенсу життя.

Остання причина складніше за все піддається усуненню, але в підлітків вона зустрічається рідко. За даними вітчизняної статистики, кількість дитячих самогубств за останні 10 років зросла на 100 %.

Л. Гінзбург так охарактеризував стан людини, готової до самогубства: "Коли немає найважливішого - усе стає неважливим, і все неважливе стає важливим, і кожне може стати смертельним".

Спроба самогубства в підлітків у 9 випадках із 10-ти - це крик про допомогу, тому що 80 % дітей здійснюють суїцид удома вдень або ввечері, коли хтось може втрутитись. До деякої міри тут можна навіть говорити про суїцидальний шантаж.

Практично з усіма формами девіантної поведінки пов'язана знижена повага дитини до себе. Щоби підвищити свій статус, вона самостверджується, здійснюючи якісь негативні поведінкові акти. Підліток насправді хоче відповідати вимогам, але з якихось причин не може цього зробити (конституціональні особливості, соціальна ситуація, невміння визначити свою соціальну ідентичність і соціальну роль, інші суперечливі очікування значущого, погана соціальна адаптація й ін.).

Наявність девіантної групи в цьому випадку, по-перше, полегшує здійснення девіантних дій, якщо особистість до них внутрішньо готова; по-друге, забезпечує психологічну підтримку й заохочення; по-третє, зменшує ефективність особистісних і соціальних контрольних механізмів, що можуть загальмувати девіантні схильності.

Вплив підліткової та юнацької девіантності та деліквентності на дорослу долю неоднозначний (чим сильніше така поведінка була виражена в юності, тим більша ймовірність, що вона буде продовжуватись).

Психічні розлади. Різні порушення, як правило, уже намічені в дитинстві, а в підлітковому віці вони тільки проявляються, тому що до індивіда пред'являються непосильні вимоги. Пубертат провокує вияв прихованої патології розвитку і сам може бути причиною або ведучою ланкою в серії патогенних змін.

Іноді до психічних розладів відносять акцентуації характеру, коли окремі риси характеру надмірно посилені й виявляється виборча уразливість до визначених психогенних впливів.

У перехідний період можуть виникати такі особистісні розлади:

1. Синдром відчуження, коли світ сприймається не тільки як дивний і чудовий, а і як далекий, сторонній, емоційно незначущий; має місце відчуття втрати емоційного зв'язку зі знайомими місцями, особами, ситуаціями, що як би відсуваються і стають чужими, хоча індивід і усвідомлює їх фізичну реальність.

Відчуження може бути спрямоване на середовище - дереалізація ("далеким представляється зовнішній світ предметів) і на власне "я" - деперсоналізація (далеким і дивним здається власне тіло, утрачає зміст будь-яка діяльність, притупляються емоції й розвивається апатія).

2. Депресія, що уражає емоційне життя особистості, тому що вона є сплавом сильної туги, тривоги та розпачу. Психіатричне поняття депресії включає: "негативний" погляд на себе, на світ і на майбутнє; стан "навченої безпорадності", відчуття нездатності контролювати події власного життя; нездатність поступати так, щоб одержувати необхідне позитивне підкріплення.

Початок депресії пов'язаний з якимись драматичними подіями в родині та з "часткою контролю", тобто з тим, кому людина приписує відповідальність за найважливіші події свого життя.

До специфічних розладів підліткового та юнацького періоду відносять:

1. Дисморфоманію - уявлення фізичних недоліків, коли підлітку здається, що він абсолютно непривабливий або в якихось своїх індивідуальних зовнішніх особливостях не відповідає стандартам краси референтної групи чи дисморфоманій, особливо дівчинок, нервова анорексія - надмірно завзяте прагнення схуднути. Страх потовстіти й небажання бути товстою змушує дівчинок робити надзвичайні зусилля: відмовлятись від їжі, навіть у випадках голодної непритомності, спеціально викликати блювоту або заморювати себе клізмами, щоб не придбати зайві кілограми після прийому їжі, практикувати найтвердіші дієти, вимотувати себе непосильними фізичними навантаженнями. Після таких заходів підліток неминуче попадає у стаціонар з повним виснаженням та іншими порушеннями функціонування організму. Відновлення сил і здоров'я займає згодом дуже багато часу.

2. Дисморфофобію - страх зміни свого тіла (у 80 % зустрічається в дівчинок).

3. Синдром філософської інтоксикації, коли має місце патологічний інтерес до глобальних проблем буття; бажання знаходити загальні закони світобудови й перебудови світу; уява непродуктивна, і можуть виникати надцінні ідеї як ознака в'ялопротікаючої шизофренії.

4. Синдром патологічних захоплень проявляється в патологічних хобі, основні ознаки яких (за А. Личко): крайня інтенсивність (закидаються всі інші заняття, і дитина готова навіть до правопорушень); незвичайність і витонченість (предмет захоплення дивний і малоймовірний); непродуктивність (занадто багато сил витрачається "вхолосту").

Шкільні фобії та неврози проявляються в поганій успішності, конфліктах з учителями та напружених стосунках з однокласниками.

Складність розпізнання підліткової та юнацької психопатології полягає в тому, що девіантна поведінка здебільшого лише гіпертрофує риси нормальних, здорових дітей. Зокрема це стосується акцентуацій.

Фундаментальні причини форм відхилень у поведінці та порушення психіки в підлітків лежать у порушених відносинах любові між батьками та дітьми.

Крім того, конфлікти, що виникають у підлітковому віці, своїми коренями уходять у раннє й дошкільне дитинство. Щоби правильно зрозуміти, що відбувається з конкретним підлітком, необхідно мати інформацію не тільки про його сьогоднішню життєву ситуацію, а і про події його недавнього минулого.

Loading...

 
 

Цікаве