WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія індивідуального стилю управління - Реферат

Психологія індивідуального стилю управління - Реферат

Кілька слів про алкоголь, уживання якого деякі вважають діючим способом розрядки після напруженого трудового дня. Не будемо ханжами і визнаємо, що алкоголь і справді здатний допомогти людині "розслабитися". Але лише на визначений час, а потім керівник повертається на вихідну позицію, проблеми зберігаються. Більше того, у ряді випадків можливе й погіршення загального самопочуття. Почуття пригніченості, дратівливості підсилюється. Ось чому коли ми говоримо про алкоголь, необхідно задати собі ряд запитань, наскільки ефективний подібний спосіб релаксації, якою мірою він зберігає наше здоров'я та працездатність;

комунікабельність, товариськість, близькість до підлеглих. За даними ряду авторів, керівник витрачає на спілкування більше трьох четвертих свого робочого часу. Більшість керівників уважають, що головна причина, з якої здатному керівникові вдається добра кар'єра, криється в тому, що він погано взаємодіє зі своїми колегами та підлеглими. Керівник може приймати зважені та раціональні рішення тільки в тому випадку, коли знає реальне положення справ, активно взаємодіє зі своїми підлеглими, спирається на них. Усе це можливо лише за умови розвитку в собі комунікабельності, товариськості.

Психологія індивідуального стилю управління

Одним із найбільш вивчених питань у сфері управління та лідерства є проблема стилю управління. Під стилем управління розуміється стійка система способів, методів і форм впливу керівника, який створює своєрідний почерк управлінської поведінки. Проблемою стилю управління в організаціях стали серйозно цікавитися відносно недавно - на початку ХХ століття.

Рубіж ХІХ і ХХ століть був ознаменований бурхливим розвитком виробництва. Пильна увага до керівників різного рівня на виробництві - менеджерів - приділяють не тільки виробничники-практики, а й представники різних напрямів науки про людину. Стимулюючим фактором стало виявлення такої закономірності: продуктивність праці багато в чому визначається тими конкретними формами та методами управління, що сповідують різні керівники. Усе це змусило психологів пильніше поглянути на всю систему управління та на місце в ній керівників різних рангів.

Найбільш плідно в цьому напрямку працював відомий німецький психолог К. Левін. Основні зусилля він і психологи його школи зосередили на дослідженнях соціально-психологічних явищ групового життя. Важливе місце в цих дослідженнях займала проблема ролі та значення керівника в різних групових процесах.

Об'єктом вивчення К. Левіна були групи дітей-підлітків (хлопчиків 11-12-ти років), які під керівництвом дорослих ліпили маски з пап'є-маше. Відповідно до логіки експериментів вони були розділені на три групи. На чолі кожної групи стояли дорослі, які демонстрували різні стилі управління, для простоти названі "авторитарним", "демократичним" і "попускним" (останнє іноді перекладається як "анархічний", що зовсім неточно, хоча й "потурання" досить вільний переклад терміна, запропонованого Левіном).

Назва трьох стилів позв'язана з особистою біографією та позицією Левіна. Експерименти були здійснені ним після еміграції з фашистської Німеччини у США, під час початку другої світової війни. Демонструючи свою антифашистську позицію, Левін ужив терміни "авторитарний" і "демократичний", які мають визначений політичний зміст. Однак це були свого роду метафори, і наївно було б думати, що в чисто психологічних експериментах відшуковувалися риси авторитаризму чи демократизму в тому їхньому значенні, який вони мають у політичному житті.

Ґрунтуючись на висновках і закономірностях, виявлених у ході експериментів, Левін дав характеристику кожного з цих класичних стилів управління: авторитарного, демократичного та попускного. У літературі зустрічаються різні їхні назви: авторитарний називають директивним, попускний - анархічним, нейтральним, формальним, дозвільним, ліберальним. При розкритті змісту кожного з цих стилів ми будемо використовувати такі поняття: "авторитарний", "демократичний" і "ліберальний".

Яких же висновків дійшов К. Левін на основі своїх експериментів? Він і його співробітники установили, що для цієї конкретної ситуації найбільш доцільним стилем управління є демократичний. По-перше, цей стиль створює більш сприятливу атмосферу та сприяє більш активному включенню членів групи у спільну діяльність. По-друге, при цьому стилі управління група відрізняється найвищою задоволеністю, прагненням до творчості. Нарешті, по-третє, цей стиль забезпечує встановлення найбільш сприятливих взаємин між керівником і групою.

При авторитарному стилі управління група виконувала більший обсяг роботи, ніж при демократичному , але мала більш низьку мотивацію, оригінальність дій і дружелюбність. У таких групах було відсутнє групове мислення, виявлялося більше агресивності. Вона демонструвалася як стосовно керівника, так і стосовно інших учасників групи. Спостерігались ознаки більшої пригніченості та тривоги, залежної та покірної поведінки.

У порівнянні з демократичним стилем управління при ліберальному стилі обсяг роботи зменшувався, її якість знижувалась, виявлялося більше гри, і в опитуваннях фіксувалася перевага демократичного лідера. На підставі дослідження К. Левін дав зразкову характеристику кожного стилю та доцільності його використання.

Авторитарний стиль. Рішення приймає керівник одноосібно. Він діє стосовно підлеглих лагідно, жорстко закріплює ролі учасників, здійснює детальний контроль, зосереджує у своїх руках усі основні функції управління.

Цей стиль найбільш ефективний у добре впорядкованих (структурованих) ситуаціях, коли діяльність підлеглих носить алгоритмізований характер (згідно із заданою системою правил). Орієнтований на рішення алгоритмічних задач.

Демократичний стиль. Рішення приймаються керівником разом з підлеглими. При такому стилі лідер прагне керувати групою разом з підлеглими, даючи їм свободу дій, організувуючи обговорення своїх рішень, підтримуючи ініціативу.

Цей стиль найбільш ефективний у слабко структурованих ситуаціях і орієнтований на міжособистісні відносини, рішення творчих задач.

Ліберальний стиль. Рішення нав'язуються підлеглими керівнику. Він практично усувається від активного управління групою, поводиться, як рядовий учасник, дає учасникам групи повну свободу. Учасники групи поводяться у відповідності зі своїми бажаннями, їхня активність має спонтанний характер. Цей стиль найбільш ефективний у ситуаціях пошуку найбільш продуктивних напрямів групової діяльності.

Згодом було зроблено багато спроб дати психологічну характеристику трьох стилів управління. Їх головним результатом були уточнення та конкретизація як мінімум двох сторін: змісту рішень, пропонованих лідером групі, і технік (прийомів, способів тощо) здійснення цих рішень.

Крім того, очевидна гранична категоричність ряду формулювань і спроба підвести усіх до однозначного прийняття виключно демократичного стилю управління. Усе це ускладнює процес визначення найбільш оптимальних рис кожного стилю управління та не завжди служить орієнтиром при характеристиці стилю управління конкретних керівників.

Таким чином, стиль управління - це відносно стійка система способів, методів і форм впливу керівника на підлеглих відповідно до мети спільної діяльності. Це суб'єктивно-особистісна характеристика діяльності того чи іншого керівника, своєрідний психологічний почерк роботи з підлеглими.

Кожному конкретному керівникові не може бути властивий тільки який-небудь один стиль. У залежності від конкретної ситуації, що складається, найчастіше спостерігається поєднання рис різних стилів із домінуванням якогось одного. Якийсь із трьох стилів знаходить своє реальне втілення в індивідуальному стилі управління. Індивідуальний стиль виражається у практичному застосуванні керівником сучасних принципів управління, основних положень теорій управління, використанні стандартів управління.

Нові задачі, що постали перед керівниками, викликали необхідність серйозного вдосконалення стилю управління. Методи та форми, що використовуються для вироблення та реалізації прийнятих рішень, відрізняються великою розмаїтістю. Навіть у двох зовсім однорідних організаціях нерідко спостерігаються зовсім несхожі стилі управління. Адже в кожного керівника своє уявлення про управління, владу та стилі роботи з підлеглими.

Виділимо ряд важливих зауважень у зв'язку з цим:

у чистому вигляді наведені стилі управління зустрічаються вкрай рідко. Як правило, спостерігається поєднання різних стилів, але переважають усе-таки ознаки якогось одного стилю;

Loading...

 
 

Цікаве