WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія індивідуального стилю управління - Реферат

Психологія індивідуального стилю управління - Реферат

емоційно-психологічний вплив - лідер здатний утягувати людей у діяльність, не віддаючи прямих розпоряджень і команд; він у високому ступені наділений "почуттям ліктя", уміє переконувати, схильний заохочувати; він має неформальний авторитет (йому підкорялися б, за ним би йшли, навіть якби він не мав ніякої керівної посади);

оптимізм - лідер упевнений, що більшість проблем, які постають перед людьми, мають практичне розв'язання; своїм оптимізмом він викликає в людей віру у свої сили.

Як домогтися поєднання двох ролей у одній людині? Над цією проблемою вже не один рік працюють психологи та керівники. Багато чого залежить від актуалізації тих чи інших функцій у діяльності конкретного керівника.

Основні функції управлінської діяльності

Управлінська діяльність - робота, що принципово відрізняється від інших видів діяльності. Основні психологічні особливості управлінської діяльності можна звести до таких:

велика розмаїтість видів діяльності на різних рівнях управлінської ієрархії;

неалгоритмічний, творчий характер діяльності, здійснюваний при нестачі інформації й в умовах часто мінливої, подекуди суперечливої обстановки;

яскраво виражена прогностична природа розв'язуваних управлінських задач;

значна роль комунікативної функції;

висока психічна напруженість, викликана великою відповідальністю за прийняті рішення.

Управлінська діяльність вимагає здійснення (виконання) керівниками безлічі різноманітних управлінських робіт. Спеціалізовані види цих робіт іменуються функціями управління. Увесь зміст процесу управління розчленовується на спеціалізовані функції головним чином для того, щоби закріпити окремі види роботи за визначеними виконавцями та цим самим надати процесу управління упорядкованості, забезпечити високий професіоналізм виконання управлінських робіт.

Функції - основна категорія управління, оскільки в них зливаються воєдино принципи, методи та сам зміст управлінської діяльності. Загальні або універсальні функції властиві управлінню будь-якою сферою, будь-якою діяльністю. Вони розчленовують зміст управлінської діяльності на ряд етапів або видів робіт, що класифікуються за ознакою їхнього порядку виконання в часі з метою отримання визначеного результату.

До таких загальних функцій відносять цілепокладання, планування, організацію, координацію (або регулювання), стимулювання та контроль. Функція цілепокладання полягає у виробленні основних, поточних і перспективних цілей діяльності. Життя не стоїть на місці, тому в кожний даний момент керівник повинен звіряти свою діяльність із реальною ситуацією, що склалася в суспільстві, у підрозділах організації, у "сусідів", з рішеннями вищих керівників. Але звіряти мало. Треба вміти коректувати поточні дії та стратегію, тобто переглядати цілі, змінювати їхнє положення в системі цілей.

Функція планування полягає у виробленні напрямів, шляхів, засобів і заходів стосовно реалізації цілей діяльності організації. Про важливість цієї функції говорить приказка "Добре сплановано - наполовину зроблене". Передумовою планування як спеціалізованого виду управлінської діяльності є прогнозування - виявлення та передбачення об'єктивних (реальних) тенденцій, станів розвитку організації в майбутньому.

Кілька слів про функції організації. Поняття "організація" звичайно використовується у двох значеннях. По-перше, під організацією розуміються процес, діяльність, спрямовані на упорядкування взаємодії людей, ідей, процесів. По-друге, під організацією розуміється форма прояву спільної діяльності.

Коли ми говоримо про функції організації, то, на нашу думку, вона полягає насамперед в об'єднанні елементів або частин (людей, ідей, процесів тощо) в системне ціле, у результаті чого утвориться життєздатна, ефективна та стійка система. Іншими словами, цей процес цілеспрямованої взаємодії частин цілого як системи для досягнення в конкретних умовах і у визначений термін поставлених цілей.

Налагодження взаємодії членів організації повинно бути гнучким, оперативним, надійним, економічним і самокоректованим. Послідовність реалізації функції організації звичайно така:

визначення цілей, задач та особливостей спільної діяльності членів організації;

виявлення потреби в ресурсах для здійснення цілей і забезпечення безперебійного постачання цими ресурсами. Тому іноді говорять, що організувати - це спочатку оцінити можливості, а вже потім ставити задачу;

установлення послідовності дій виконавців, тривалості та контрольних строків їхнього виконання;

вибір способів здійснення необхідних дій і взаємодій людей для досягнення цілей;

установлення між членами організації необхідних організаційних відносин (співпідпорядкованості, координації тощо);

створення відповідної мотивації у членів організації задля досягнення ціннісної мети.

Ключовим моментом реалізації цієї функції є процес організації взаємодії між підлеглими. У числі принципів ефективної організації взаємодії такі:

спеціалізація виконавців;

кількісна та якісна пропорційність частин, що утворять систему;

паралельність дій;

ритмічність діяльності.

Після здійснення функції організації можуть виникнути деякі невідповідності між усіма елементами створеної системи або механізму досягнення цілей. У цих випадках з'являється необхідність, по-перше, уточнити характер дій виконавців, зробити їх більш погодженими, гармонічними й ефективними і, по-друге, усунути відхилення від заданого організацією режиму функціонування системи. Таке "тонке настроювання" системи отримало назву функції координування та регулювання спільної діяльності.

Функція стимулювання містить у собі розробку та використання стимулів до ефективної взаємодії суб'єктів їхньої спільної результативної діяльності. Керівник при здійсненні цієї функції повинен дотримуватися ряду принципів:

залежність величини стимулу від конкретного внеску підлеглого в загальну справу;

зв'язок стимулів із цілями діяльності організації;

єдність інтересів підлеглого, організації та суспільства в цілому;

розумне сполучення моральних і матеріальних стимулів;

сполучення стимулювання з мірами покарання та примусу.

У числі основних функцій управління важлива роль належить функції контролю, обліку й аналізу діяльності. Зміст цієї функції включає комплексне вивчення діяльності та припускає:

спостереження за ходом, динамікою та закономірностями розвитку процесів у керованій системі, вимір, реєстрацію та згрупування даних;

порівняння її параметрів із заданою програмою функціонування;

кількісну та якісну оцінку ефективності діяльності;

виявлення відхилень, вузьких місць у розвитку системи;

виявлення причин реального стану;

визначення найбільш доцільних шляхів відновлення працездатності системи.

Важливою психологічною проблемою є питання про розбіжність між функціями, що повинні виконувати керівник, і реально виконуваними функціями. Повної відповідності між ними не має, тому що на практиці перші функції переломлюються крізь реально сформовану ситуацію, у якій знаходиться керівник, особистість конкретного керівника, стан керованої організації, особливості взаємин із вищим керівництвом тощо.

Як правило, обсяг цих функцій перевищує обсяг реально виконуваних, у яких спостерігається визначена вибірковість, перевага одних функцій у порівнянні з іншими. У реально виконуваних функціях виявляється "почерк" або стиль діяльності керівника.

За спрямованістю керівника на рішення різних функціональних задач А. Журавльов, В. Рубахін, В. Шорін (1976) виділяють такі стилі:

орієнтований на рішення в основному виробничих задач;

орієнтований на рішення переважно соціально-психологічних і соціальних задач;

орієнтований на оптимальне рішення задач, що постають перед організацією та керівником.

Основні теорії лідерства

Здавна люди намагалися знайти відповідь на питання, яким набором конкретних якостей повинен володіти керівник, щоб ефективно управляти підлеглими. У стародавності існувала притча про те, що спочатку Бог наділив людей трьома основними якостями: талантом, волею та порядністю. А потім за якимись невідомими нам причинами передумав і залишив кожному представникові роду людського тільки по дві якості. Кажуть, що з тих пір і ходять по Землі порядні й вольові, але безталанні; талановиті й безвладні; вольові й талановиті, але непорядні. Кожний же керівник у силу своєї професійної діяльності зобов'язаний володіти й організаторським талантом, і розвиненою волею, і бездоганною порядністю. Як же домогтися гармонії у сполученні цих "із початку даних" якостей? Які їх складові?

Loading...

 
 

Цікаве