WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія індивідуального стилю управління - Реферат

Психологія індивідуального стилю управління - Реферат

Психологія індивідуального стилю управління

Поганий керівник знає, що треба робити, а добрий показує, як це треба зробити - таким гаслом можна викристалізувати сутність матеріалів, що надаються вам для розгляду

Ключові поняття: психологія особистості керівника, управління та керівництво, лідер і керівник-лідер, функції управління (планування, організація, стимулювання, контролю, облік, аналіз тощо), якості лідера (загальні, конкретні, специфічні або психолого-педагогічні), стиль управління (авторитарний, демократичний, ліберальний, попускний), управлінське рішення, кар'єра керівника.

Структура публікації:

Керівництво та лідерство як соціальні феномени.

Основні функції управлінської діяльності.

Основні теорії лідерства.

Підходи до визначення професійно важливих якостей керівника.

Психологія індивідуального стилю управління.

Підготовка та прийняття управлінських рішень. Делегування керівником своїх повноважень.

Ділова кар'єра керівника: планування та реалізація.

Керівництво та лідерство як соціальні феномени

Уже в перших роботах із психології управління в якості одного з її істотних напрямів була виділена психологія особистості керівника. Емпіричне вивчення цієї проблеми почалося з 20-х років і в даний час ведеться досить інтенсивно. Проблема лідерства та керівництва є однією з кардинальних проблем психології управління.

Спочатку лідер трактувався як член групи, який висувається в результаті взаємодії членів групи при вирішенні конкретної задачі. Він демонструє більш високий, ніж інші члени групи, рівень активності, участі, впливу в розв'язування даної задачі. Іншими словами, лідер висувається в конкретній ситуації, приймаючи на себе визначені функції.

Інші члени групи приймають лідерство, тобто будують стосовно лідера такі відносини, які припускають, що він буде вести, а вони будуть відомими.

Процес лідерства може бути досить суперечливим: міра "домагань" лідера та міра готовності інших членів групи прийняти його ведучу роль можуть не збігатися. З'ясувати дійсні можливості лідера - значить у тому числі з'ясувати, як сприймають лідера інші члени групи. Міра впливу лідера на групу також не є величиною постійною: при визначених обставинах лідерські можливості можуть зростати, а за інших обставин, навпаки, знижуватися.

Важливо відзначити, що при розгляді проблеми лідерства в зарубіжній психології ототожнюються поняття "лідер" і "керівник" (хоча в німецькій мові, на відміну від англійської, існують обидва поняття). Для вітчизняних дослідників характерно виділяти керівництво та лідерство як два різних явища, властивих організованим спільнотам.

Вимагає окремого розгляду проблема співвідношення двох понять - "управління" та "керівництво". Управління виступає як більш широке поняття, що означає спрямований вплив на систему або окремі процеси, що відбуваються в ній, з метою зміни її стану або додання їй нових властивостей і якостей. Поняття "управління" відноситься як до технічної ("машина- машина"), соціотехнічної ("людина-машина"), так і до соціальної ("людина-людина") систем. Керівництво ж є окремим випадком управління. Його основні відмінності в тому, що керівництво:

обмежується впливом на людей та їхньої спільності;

припускає взаємодію керівника з підлеглими;

покликано почати чиюсь діяльність відповідно до намірів керівника.

Отже, керівництво - це довільний (цілеспрямований) вплив на керованих людей та їхньої спільності, що призводить до їх усвідомленої й активної поведінки та діяльності відповідно до намірів керівника. Тому керівництво можна назвати управлінням, але далеко не всяке управління є керівництвом.

Основні розходження між лідерством і керівництвом зводяться до такого:

зміст понять - керівництво передбачає організацію всієї діяльності групи, а лідерство характеризує психологічні відносини, що виникають у групі "по вертикалі", тобто з погляду відносин домінування та підпорядкування;

виникнення - керівництво є закономірним і необхідним атрибутом процесу виникнення офіційної організації, у той час як лідерство виникає спонтанно як наслідок взаємодії людей. Відповідно до цього керівник звичайно або призначається офіційно, або обирається, а лідер висувається стихійно;

функціонування - керівництво виступає як процес правової організації й управління спільною діяльністю членів організації, а лідерство - процес внутрішньої соціально-психологічної організації й управління спілкуванням і діяльністю;

соціальна роль керівника і лідера - керівник є посередником соціального контролю та влади, а лідер - суб'єктом групових норм та очкувань, що спонтанно формуються в міжособистісних відносинах;

регламентація діяльності - діяльність керівника регламентується відповідним правовим забезпеченням, діяльність лідера забезпечується морально-психологічними нормами спільної діяльності;

режим зовнішніх зв'язків - керівник представляє групу в зовнішній організації та вирішує питання, пов'язані з її офіційними відносинами зовні; лідер у своїй активності обмежений внутрішньогруповими відносинами;

керівництво - явище більш стабільне, менш залежне від перепадів у думках і настроях членів організації.

Викладені розходження підводять нас до таких визначень понять "керівництво" та "лідерство". Керівництво є процес правового впливу, здійснюваний керівником на основі влади, даної йому державою або групою (у випадках, якщо керівник обирається).

Керівництво в більшому ступені є соціальна характеристика відносин у групі, насамперед із погляду розподілу ролей управління та підпорядкування. Керівництво засноване на принципах правових відносин, соціального контролю та застосування дисциплінарної практики.

У свою чергу, лідерство є процес психологічного впливу однієї людини на інших при їхній спільній життєдіяльності, що здійснюється на основі сприйняття, наслідування, уселяння, розуміння один одного. Лідерство є чисто психологічна характеристика поведінки визначених членів групи. Лідерство засноване на принципах вільного спілкування, взаєморозуміння та добровільності підпорядкування.

У такий спосіб управлінську діяльність у широкому змісті слова може здійснювати не тільки керівник, а й лідер. Соціально прийнятними й ефективними в сучасних умовах є керівництво людьми, здійснюване у формі лідерства. В ідеалі ці дві ролі виконує та сама людина, але так, на жаль, буває не завжди.

У традиціях американського менеджменту передбачається, що лідер і керівник - це, як правило, та сама особа. При призначенні співробітника керівником на якому-небудь рівні управління бажано, щоби протягом визначеного строку (як правило, декількох місяців) він став лідером. Якщо це не вдалося, то за неписаними правилами керівник повинен звільнити займане місце для того, хто може стати лідером.

Переваги лідера полягають у тому, що за ним організація визнає моральне право ухвалення рішення у значимих для неї ситуаціях. Це людина, яка займає вершину в ієрархічній градації статусу та престижу членів організації.

Чим же відрізняється керівник-лідер від керівника-адміністратора? Найголовніше полягає в тому, що лідер не командує, не наказує і "не давить" на працівників заради досягнення будь-яких, часом далеких від їхнього розуміння, цілей, а веде людей за собою на рішення загальних для даного колективу проблем. Керівника-лідера характеризують:

здатність сприймати загальні потреби та проблеми керованого колективу та приймати на себе ту частку роботи з подолання цих недоліків і рішення проблем, які інші члени колективу взяти на себе не можуть;

здатність бути організатором спільної діяльності - він формулює задачу, що хвилює більшість членів колективу, бере на себе відповідальність за створення нехай не всіх, але обов'язково основних, значимих умов рішення цієї задачі; уміє планувати спільну роботу з урахуванням інтересів і можливостей кожного члена колективу; залучає людей для виконання необхідних колективу, але не дуже вигідних для окремих виконавців справ; використовує для прийняття колективних рішень думки та припущення, протилежні власній позиції; має здібності й уміння робити загальні справи цікавими та привабливими для інших людей;

чуйність і проникливість, довіра до людей - він знаходить час, щоби вислухати людей, і вміє слухати; з ним легко розмовляти на будь-яку інтимну тему, тому що він уміє зберігати таємниці; лідер знає, у чому полягають інтереси людей, з якими він пов'язаний по роботі, і готовий їх відстоювати; здатний зрозуміти труднощі (проблеми) окремої людини, відчуває, хто в ньому має потребу; готовий заступитися за підлеглого, якщо з ним обходяться несправедливо; здатний розуміти те, про що люди воліють умовчувати; здатний до співпереживання;

представницькі здібності - він виразник загальних для колективу позицій його членів; здатний уловлювати та виражати загальну думку членів колективу з будь-яких значущих для них питань; ставить питання про недоліки колективу перед керівництвом, не чекаючи наказу "зверху"; готовий жертвувати особистими інтересами заради інтересів колективу; є представником колективу у взаєминах із вищим керівництвом;

Loading...

 
 

Цікаве