WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічний театр імпровізації. Методика оволодіння навичками вирішення проблемних ситуацій взаємодії - Реферат

Психологічний театр імпровізації. Методика оволодіння навичками вирішення проблемних ситуацій взаємодії - Реферат

Процедура підбору ситуації

Спосіб 1. Учасники із залу по черзі проговорюють свої ситуації. Рішення приймається ведучим самостійно або проводиться "відкрите голосування", можливе голосування "напівзакрите".

Недолік. Якщо аудиторія погано "розігріта" або не має досвіду подібної роботи - ситуації, як правило, трохи банальні та стереотипні.

Суть "напівзакритого голосування". Цю процедуру можна проводити в групі з 15-30-и осіб, коли є бажання додатково зробити групову діагностику.

"Автори ситуацій" усідаються на стільці в один ряд і дивляться прямо перед собою. Усі інші учасники повинні знаходитися за ними і мати вільний простір для переміщення. Задача інших учасників - стати за спиною того "автора", ситуація якого для нього є найбільш цікавою. Переміщатися необхідно якомога тихіше, щоб автори не могли судити по звуках, скільки чоловік вишикувалося за спиною кожного з них. Коли всі вишикувалися, ведучий запитує в кожного з "авторів" про те, скільки, на його думку, людей вибрало саме його ситуацію, і про те, як він себе почуває.

Потім дається дозвіл обернутися, й "автори" можуть запитати в тих, хто вибрав їх ситуацію, про причини їхнього вибору. За потреби необхідно дати можливість учасникам розповісти про свої почуття і відчуття.

Ситуації обіграються відповідно до їх рейтингу та наявного часу. Ситуації, що отримали меншу підтримку, за наявності часу доцільно обговорити в дискусійному режимі без обігравання після закінчення "спектаклю".

Недолік, застереження. Великі витрати часу. Можлива поява внутрішньогрупової конфронтації. Ведучий необхідно бути особливо уважним до емоційного стану "авторів" ситуацій.

Спосіб 2. Аудиторія поділяється на невеликі підгрупи (від 2-х до 5-и осіб), і кожна підгрупа упродовж 5-10-и хвилин моделює власну ситуацію. Варто більш активно звернути увагу учасників на вимоги до ігрових ситуацій (див. вище).

У цьому випадку бажано обіграти всі ситуації по черзі. Тому груп повинно бути не більше 3-4-х. "Акторами" при цьому способі стають самі автори ситуацій.

Спосіб 3. Цей спосіб сам по собі може бути захоплюючою грою, особливо якщо заняття проходять у школі з класом учнів.

1. Необхідно попросити хлопців заготовити порожній одинарний аркуш паперу і записати фразу, з якої починається яка-небудь звична ситуація (наприклад, що говорить мама, коли вона приходить утомлена додому, а у вас не зроблені уроки, не помитий посуд і ви "зависаєте" у комп'ютері). Ведучий збирає аркуші (підписувати їх не треба), перемішує і роздає учням у довільному порядку.

2. Тепер ведучий пропонує записати фразу відповіді на ту, що записано зверху (у нашій ситуації це відповідь дитини мамі). Знову збирає, перемішує і роздає аркуші.

3. "Ситуація нагнітається, мама дратується ще більше і говорить усе, що вона про вас думає" (у цьому місці деякі хлопці пишуть цілі есе). Знову аркуші збираються, перемішуються.

4. "Постарайтеся знайти слова, що заспокоять маму і дозволять вирішити ситуацію позитивно". Ведучий збирає колективно створені міні-сценарії.

Дуже цікаво зачитувати в класі варіанти розвитку, що вийшли, ситуації. Не менш цікаво їх зачитувати на батьківських зборах - як не треба робити. Окремі варіанти можна взяти як вихідні для обігравання ситуації.

Недолік способу. Дуже звичні, щоденні ситуації викликають звичні реакції. Дуже складно перевести їх у розряд нестандартних. Можливо, що вийде не імпровізаційний спектакль, а демонстрація звичних, стереотипних і не найефективніших способів взаємодії.

Спосіб 4. Ведучий пропонує на обговорення залу власні, заздалегідь заготовлені ситуації або ж дає конкретну ситуацію без обговорення альтернатив.

Недолік способу. Можливо "не вгадати" інтереси аудиторії, і спектакль буде більше цікавий ведучому, ніж учасникам.

Етап III. Імпровізований спектакль. Підбір та інструктаж акторів

Актори підбирають ведучого з числа зацікавлених учасників. Для першого "обігравання" бажано підбирати найбільш активних, розкутих, розкріпачених учасників. Складно, коли аудиторія трохи закріпачена, і бажаючі не виявляються. У цьому випадку можна провести попередню дискусію й обмін думками, що заважає запропонувати власну кандидатуру в якості "актора". "Проговорюючи" власні страхи, люди, як правило, почуваються більш вільними від них. Мені у випадку надзакріпаченої аудиторії допомагає впевненість, що грати люблять усі. І я шукаю способи, як передати цю впевненість оточенню.

Інструктувати "акторів" необхідно окремо: актор одержує інструктаж, і його чують інші глядачі. Інші учасники спектаклю в цей час знаходяться поза приміщенням.

Обов'язково в інструктажі повинно знайти відображення протиріччя цілей, позицій сторін, що, відповідно до гри, конфліктують. Ведучий може трохи перебільшено описувати учасникам суть їхніх конфліктуючих позицій, щоб "актори" краще ввійшли в образ, перейнялися емоційно.

Учасники можуть самі вибирати, роль якого психологічного типажу вони будуть грати; цю роль може задавати ведучий; можна, не дотримуючи обмежень того чи іншого типажу, зробити акцент на непередбачуваності й неординарності реакцій та поводження. Усе залежить від тих цілей, які ставить ведучий, але дуже важливо це проговорити на попередньому інструктажі. Учасником варто вибрати для себе ігрові імена, і звертатися до них краще по цих іменах аж до підбиття підсумків ролі.

Також учасники попереджуються про можливості раптової зупинки ситуації та заміну акторів "без пояснень". Момент закінчення спектаклю теж визначає ведучий.

Безпосереднє обігравання ситуації

Гра починається за оплеском ведучих. За цим же оплеском у будь-який момент вона може бути зупинена. Причинами зупинки можуть бути:

Порушення психологічної безпеки когось із акторів.

Порушення фізичної безпеки (заборону фізичного впливу іноді варто обговорити попередньо).

Уживання нецензурних слів і виразів, перехід дії в надскандальну або надделікатну сферу (у цьому випадку ведучий може зупинити розвиток спектаклю, щоб з'ясувати в аудиторії, чи можливо продовжувати в тім же дусі).

"Зависання" ситуації, її "пробуксовка". У цьому випадку оптимальніше замінити одного або всіх акторів. Нові актори стартують з того моменту, де ситуація була перервана.

Психологічна завершеність ситуації. Якщо це не очевидно для аудиторії, під час обговорення ведучому варто пояснити власне рішення.

Закінчення спектаклю добре відзначити загальними оплесками.

Підсумок розігрування ролей

Усі учасники, які брали участь у спектаклі, запрошуються "на сцену", і по черзі кожного з них ведучий розпитує про почуття та враження від "ролі". Дуже важливо утримати суть діалогу в площині пережитих почуттів та емоцій, не дозволяючи учасникам далі "крутити" сюжети розіграних ситуацій. Далі необхідно образно "стряхнути" наслідки ролі (цьому допомагає реальне струшування) і повернути людині її реальне ім'я.

Етап IV. Рефлексивне групове обговорення результатів гри

Цей етап зручніше за все проводити в колі, якщо це дозволяють зробити аудиторія і кількість учасників (не більше 15-20 осіб).

Ведучий пояснює, що в подібній методиці обговорення гри не менш важливе, ніж сама гра (часом учасники й спостерігачі трохи схвильовані, і їх складно "перевести" на робочий лад обговорення).

Обговорення проводиться за звичайними правилами рефлексії тієї чи іншої психологічної вправи: ведучий задає запитання, а учасники по черзі на них відповідають.

Мені імпонує так звана "вільна рефлексія": я запитую в учасників, які почуття, емоції, асоціації викликала в них ця гра; як це пов'язано з їх повсякденним життям; які життєві уроки та змісти вони для себе знайшли. Як правило, самі учасники знаходять набагато більше неординарних відповідей про можливі життєві уроки та психологічні змісти, ніж це може собі уявити будь-який ведучий. Головне - підтримувати правило толерантного ставлення до різноманітних думок, правило безоцінювального підходу і не дозволяти учасникам далі обговорювати можливі варіанти розвитку ситуації, що обігрувалася. Якщо аудиторія не хоче "відпускати ситуацію" - краще обіграти її ще раз із самими зацікавленими.

У самому кінці заняття я волію не робити висновки самостійно, а прошу всіх учасників поділитися власними знахідками. Хоча в аудиторії тих же шкільних класів озвучування заключних висновків ведучого часом виявляється доцільним.

Побажання ведучому при проведенні методики

Обов'язково знаходьте можливість брати участь у подібних імпровізаційних спектаклях як актор. Це необхідно і для кращого розуміння, проживання сутності методики, і для особистого розкріпачення, і для оволодіння навичками спонтанного поводження.

Зберігайте внутрішній спокій навіть у найнесподіваніших розворотах ситуації. Якщо виходить щось надто неординарне - уявіть, що саме цього ви й домагалися. Виходить, ви самі стали учасником "театру імпровізації" - тому "грайте" у своє задоволення.

Вимагайте суворого дотримання учасниками в ході занять правил безоцінювального підходу й толерантного ставлення до різних позицій, точок зору, стратегій - і зрештою ви навчитеся це легко і природно реалізовувати у власній повсякденній реальності.

Тренуйтеся разом з учасниками в переживанні різноманітних "родзинок", аналізі отриманої інформації, її структуруванні. Уже протягом багатьох років мені ця процедура справляє колосальну приємність і, сподіваюся, користь, тому що це дозволяє підвищити рівень усвідомлення себе, інших, світу в цілому.

Loading...

 
 

Цікаве