WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічний супровід і гуманізація освіти - Реферат

Психологічний супровід і гуманізація освіти - Реферат

Кілька слів слід було би сказати й про діяльність сучасних психологів. Еклектичний підхід - зараз досить популярний серед них. Хоча, звісно, кожний з них не може не відбирати та не опрацьовувати існуючі в нього знання та навички згідно зі своїми власними можливостями і своїми ціннісними орієнтирами. І це слід пам'ятати, коли тобі пропонують виступ чи рекомендації того чи іншого психолога. Можливо, саме тому серед певних верств населення виникла потреба звертатись не до психолога взагалі, а до, наприклад, "християнського психолога" чи до психолога-мусульманина тощо. Психолог закладу освіти має усвідомлювати можливість існування ситуації, коли так звані універсальні корисні рекомендації можуть перекреслювати ціннісні орієнтири інших людей, і вміти критично сприймати подібну ситуацію та з повагою ставитись до права вибору інших.

Для тих, хто працює з людьми, велике значення має емпатія. Емпатія - це здатність ніби встати на місце іншої людини та побачити оточуючий світ і існуючі проблеми такими, якими їх бачить вона. Навіть зрозуміти іншу людину не так просто, а бути емпатичним "на всі сто відсотків" практично неможливо. Люди занадто по-різному сприймають світ, і навіть коли вони говорять одні й ті ж слова, то не завжди мають на увазі одне й те ж. Емоційна теплота певної людини може сприйматись іншою як слабкість. І все ж таки, якщо педагог прагне покращити власну емпатичність, допомогти йому може психологічна служба.

Навчання, виховання, самовиховання, соціалізація - єдиний процес, який розвиває особистість, адаптує її до змін і реалій сучасного життя. Наші діти, наші учні - то наше майбутнє. І кожна сучасна мисляча людина все більш глибоко усвідомлює, що це не просто звичні слова. Тому ті, хто із дня в день мають змогу співпрацювати з цим нашим майбутнім, сприяючи зрушенням у плані його покращення, не можуть не відчувати важливість своєї діяльності. Зміни відбуваються повсякчасно, незалежно від нашого бажання чи небажання, але якими саме стануть ці зміни, багато в чому залежить від наших сьогоднішніх учнів і від тих, хто сприяє розкриттю їх тих чи інших потенціальних можливостей, допомагає їх самореалізації як майбутніх спеціалістів, як громадян, як представників людства, які мають бачити та вирішувати важливі проблеми сьогодення.

Усвідомлюючи взаємозалежність усіх і кожного на нашій планеті, у цивілізованому світі давно вже відмовляються від виховання світосприйняття з позицій "егоїзму всіх", домінування загальної конкуренції та "права сильного". Практично мислячі люди усвідомили, що не можна досягти комфорту та повного щастя лише для себе, грубо використовуючи природу та коли навкруги існує багато хворих, голодних і нещасних людей. Дійсно, залишки застарілої моралі певного періоду розвитку капіталізму ще існують, відбиваючись у деяких витворах зарубіжної масової культури та публікаціях. Але чи треба сприймати те, що давно довело можливість небажаних наслідків і віджило?

Водночас, відмовляючись від ідеалів подвійної моралі, усе частіше висловлюються про більшу реалістичність і дієздатність підходу з позиції альтруїстичного егоїзму: якщо людина любить лише інших, вона не може любити взагалі - люблячи інших, люблять і себе. Тобто для загального блага варто любити не лише своїх учнів, інших, а й себе, щоби твоя діяльність була справді ефективною. Щоб навкруги були щасливі люди, навіщо самим ставати нещасним? Якщо ми прираховуємо себе до спроможних допомагати іншим, то цілком справедливою стає вимога, щоб ми також зайнялись вирішенням власних проблем. Порозумітися з іншими досить часто заважає небажання до кінця зрозуміти себе та свої реальні прагнення. Сприянню вирішення цих проблем (за певних умов) також може допомогти психологічна служба освітянського закладу.

Традиціями української гуманістичної педагогіки (пригадаємо лише педагогічну спадщину В. Сухомлинського) закладена провідна точка зору: однією з головних умов успішності роботи педагога є любов до своїх учнів. До цієї точки зору приєднуються й сучасні психологи. Пригадаємо слова Г. Абрамової, яка майже повторювала твердження В. Сухомлинського: справжня любов, яка завжди носить животворчий, а не руйнівний характер, яка має передумовою піклування, повагу, відповідальність і знання про того, кого любиш. Продовживши в дусі сучасного альтруїстичного егоїзму, можна додати: педагогам треба намагатись отримати корисні знання, краще "пізнаючи" й себе, і своїх учнів. І на це теж має бути націлена психологізація педагогічної праці.

Для дійсно сучасних педагогів стало аксіомою, що оволодіння педагогом новими методами навчання, розвитку й виховання здійснюється в режимі обов'язкового саморозвитку самого педагога, потребує розуміння психологічних закономірностей розвитку людини на певному віковому відрізку часу. Вік наших учнів більшість класифікацій відносять до підліткового та юнацького. Тож пригадаємо деякі притаманні певному віку особливості, які варто не забувати.

За одним з авторів підручника з основ психології, рекомендованого Міністерством освіти і науки України, В. Татенко, підліток "бажає не спілкуватись, а відчувати себе суб'єктом прийняття рішень, особливо тих, що стосуються його особисто", юнак "уважає для себе найсуттєвішим протистояти оточенню в поглядах на ідеали життя, на його смисл і тим самоствердитись".

Підлітковий вік (за різними найбільш популярними періодизаціями, 12/13- 15/18 років) звикли характеризувати як важкий: уже не дитина та ще не доросла людина, інтенсивний фізичний розвиток і пов'язані з ним переживання, усвідомлення проблем дорослого життя та зростання тягаря відповідальності. Постійні побоювання власної "нормальності". Різкі зміні настрою поряд із дратівливістю та вразливістю. Підлітки часто різко змінюють інтереси та захоплення, у них спостерігається перебудова системи оцінок інших людей і себе, разом із тим виникають конкретні життєві плани.

Юність (16/18-20/25 років) - вік, в якому людина має прийняти на себе відповідальність за устрій життя (приймають участь у виборах органів державної влади).

Індивідуалізм і максималізм юності - риси, які найчастіше відмічають поряд зі скепсисом, критичністю і, інколи, навіть нігілізмом. Заперечуючи та відмовляючись від того, що іншим здається незаперечним, юним досить важко зізнаватись у власній некомпетентності. Притаманна юності мрійливість, яка досить часто приховується, - дуже важлива особливість для подальшого формування духовності, тому з нею (здатністю мріяти) варто обходитись обережно, стикаючись із деякими реаліями сьогодення.

Молодь відкрита для спілкування: інтенсивно заводяться нові знайомства, легко утворюються дружні стосунки, робляться шляхи для утворення сімей тощо. Однак разом із тим провідною діяльністю вважається професійне навчання або трудова діяльність чи поєднання професійного навчання з трудовою діяльністю.

У навчальних закладах завжди заплановані та здійснюються певні заходи, які вважаються необхідними, але їх ефективність не завжди влаштовує освітян. Ураховуючи вікові та деякі загальнолюдські особливості, можна, наприклад, запропонувати задля більшої результативності здійснення в навчальних закладах боротьби зі шкідливими звичками дотримуватись рекомендацій:

уникати по можливості тактики прямого залякування (хоча звичайно необхідно пропонувати фактичний матеріал, який допоміг би самостійно зробити вибір здорового способу життя);

застосовувати як головні позитивні мотиви;

треба спиратися здебільшого на гонористість, почуття гордості за свої досягнення, стимулюючи та заохочуючи бажання контролювати власну поведінку;

розкриваючи внутрішні скриті причини шкідливих звичок, допомагати повсякчасно отримувати приклади та навички реального вирішення особистих проблем;

користуватись допомогою самих учнів, популярних серед них особистостей;

зуміти викликати повагу до тих, хто вміє, утримуючись від шкідливих звичок, підтримувати гарний вигляд і добру фізичну форму;

досягти того, щоб здоровий спосіб життя став уважатись престижним. Навіть наслідуючи конкретні зразки, молоді люди можуть не зізнаватись у цьому, прагнучи знайти та виявити власне "Я". А ті, котрі прагнуть досягти максимальної результативності своєї педагогічної діяльності, усвідомлюють: одна з важливих умов підвищення самоорганізації й активності учнівської молоді - інтелектуальне навантаження має бути регульованим (а не безмірним перевантаженням) і здійснюватись на достатньо високому, але доступному для учня рівні.

У своїх пошуках нового, найбільш ефективного, застосовуючи знахідки колег і рекомендації світової педагогічної думки, сучасні педагоги не забувають творчо переосмислювати традиційне.

Працюючи з молоддю, найчастіше використовують комунікативний метод як найбільш ефективний, що активно використовується світовою педагогічною думкою від пращурів і до наших часів як найрезультативніший. Саме діалог (а не домінування монологу педагога) сприяє вивільненню учня від психологічного та ідеологічною пригнічення в навчальному процесі. Діалогічна форма спілкування в умовах пошукової діяльності сприяє розвитку мислення, дає можливість оволодіти способами співпраці, навчитись плідно співпрацювати. Не випадково в інтерактивних технологіях застосовуються дебати, дискусії, "мозковий штурм", ток-шоу, прес-конференції тощо - у всіх цих формах спілкування (комунікація) ефективно застосовується як важливий фактор навчання й виховання.

Разом із тим треба весь час ураховувати, що кожна людина привносить у пізнання реального світу свої особистісні риси, і саме в умовах орієнтації на особистість відбуваються становлення та розвиток таких важливих якостей особистості, як рефлективність, спонтанність, критичність мислення, уміння працювати з новою інформацією, спілкуватись і нести відповідальність за наслідки власних дій. Маючи необхідну інформацію про особливості людської психіки та можливості та здібності кожного конкретного учасника навчально-виховного процесу, завжди можна скоригувати загальні дії так, щоб і задовольнити їх потреби (духовні, моральні, комунікативні в інформації та ін.), і націлити діяльність на співпрацю для досягнення найкращого для всіх нас результату. А розвиток навчальних і професійних компетентностей разом із запасом їх корисних компетентностей постійно самостійно поповнювати поряд зі здоровим емоційним станом допомагає найкращій самореалізації, досягненню успіху в житті.

Loading...

 
 

Цікаве