WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні аспекти статевого виховання - Реферат

Психологічні аспекти статевого виховання - Реферат

Психологічні аспекти статевого виховання

Грамотно реалізувати освіту, розвиток і виховання учнів в умовах родини та школи можна тільки за умови досконалої обізнаності у вікових особливостях дитини, динаміці її розвитку в інтелектуальному та особистісному плані

Продовжуємо (початок див. у журналі "Підручник для директора" № 10 за 2007 р.) опрацьовувати разом із вами стислий курс педагогічної психології. Нагадуємо, що наші матеріали мають як інформацію теоретичного плану, так і деякі прикладні психологічні рекомендації.

Проблема статевого інстинкту та виховання

Статевий інстинкт - найбільш могутній. Там, де він висихає, за виразом Л. Виготського, життя гасне. Це могутнє джерело психічних імпульсів, страждання, насолоди, бажання, болю й радості.

Проблема статевого виховання вирішувалася завжди по-різному - у залежності від рівня розвитку суспільної свідомості. Виключення статевого виховання із загальної системи виховання є гіршим із виходів.

Уже у грудному віці дитини ми зустрічаємося з її дитячою сексуальністю та різними її проявами: нормальними й патологічними. Але сексуальні переживання дітей не дорівнюють сексуальним переживанням дорослих.

У дитячому віці широко розвивається еротизм, що не залежить від роботи спеціальних органів, не локалізований у суворо обмежених місцях, але порушуваний відправленням різних органів і пов'язаний, головним чином, зі слизовими оболонками тіла.

Далі характер такого еротизму приймає форми аутоеротизму, спрямованого на самого себе, та психологічно нормального нарцисцизму, коли еротичне порушення виходить із тіла і знаходить розрядку в ньому.

Потім дитячий еротизм приймає нові форми: він буває спрямований на найближчих осіб, з якими дитина пов'язана, і входить складним компонентом у стосунки з ними. У пору статевого дозрівання складніше: потяги, що пробудились, не можуть знайти виходу й задоволення і викликають бурхливий неясний стан психіки. Тут статеве почуття приймає характер конфлікту, благополучний результат якого можливий тільки тоді, коли відбудеться потрібна сублімація в необхідних каналах.

Статевий інстинкт вимагає такого пристосування до соціальної структури життя, яке б не йшло врозріз із її установленими формами. Статевий інстинкт спрямований на особу протилежної статі. Відмінність, що вносить культура, - виборчий, особистий характер статевого інстинкту в людини (Ромео і Джульєтта не можуть пережити смерті один одного, хоча в місті є багато красивих юнаків і дівчат).

Юнацька любов, за великим рахунком, - єдиний засіб олюднення статевого інстинкту, вона обмежує інстинкт в одному напрямку і створює виняткові відносини з ким-небудь одним.

Задача виховання - перемогти сліпоту інстинкту, увести його в загальну сферу свідомості і зв'язати з усією іншою поведінкою людини. Власне статеве виховання полягає в тому, щоб даний інстинкт міг насичувати творчість і щоб навчити людину встановлювати стосунки любові, дружби, прихильності, допомогти їй створити свою родину й виховати своїх дітей.

Стадії психосексуального розвитку дитини й особливості застосування виховних заходів

Під психосексуальним розвитком дитини (за роботою В.Лосєвої та А.Лунькової) в даному випадку розуміється розвиток її емоцій, потягів і здатності одержувати задоволення від функціонування власного тіла.

Хоча зараз усе більше поширення одержує точка зору, що психосексуальний розвиток дитини починається ще до її народження, тобто в утробі матері (див. докладно: Фанти С. Микропсихоанализ. - М., 1993; Марконе М. Девятимесячный сон. - М., 1993). Нижче наведені основні стадії психосексуального розвитку, починаючи з народження.

1. Оральна стадія. Основна зона тіла, що в цей момент є відповідальною за одержання задоволення, - зона рота. На оральній стадії всі потреби дитини задовольняє мати.

У грудному віці діти, досліджуючи власне тіло, часто граються своїми геніталіями. Це природне явище для немовляти. Більше того, воно здійснює позитивний внесок у його емоційний розвиток. Саме гра з власним тілом показує дитині, що вона може доставити собі задоволення сама, без допомоги дорослих, що закладає основу для почуття особистої автономії в майбутньому.

А. Фрейд показав, що визначена кількість аутоеротичої стимуляції цілком необхідна дитині для її нормального розвитку. Тому заборони батьків тут недоречні. Прагнення батьків припинити гру зі своїми геніталіями грудної дитини може послужити джерелом формування в неї пасивності, надмірної залежності, інтелектуальних і сексуальних порушень.

На цій стадії дитина психологічно ще не відокремлює себе від матері, а своє тіло - від її тіла. Дефіцит тактильного (тілесного) контакту з матір'ю на цій стадії призводить до серйозних порушень сексуальної поведінки не тільки в людини, а й у приматів, що випливає з численних експериментів.

Особливу небезпеку для майбутнього сексуального розвитку людини представляє ситуація, коли на оральній стадії дитина велику частину часу знаходиться не просто в ізоляції й у відриві від матері, а в обстановці, де наближення дорослого обіцяє не задоволення, а хворобливі процедури, як, наприклад, у лікарні. Така людина може довго відчувати неусвідомлюваний страх перед тілесним контактом з іншими людьми, у неї можуть виникнути серйозні сексуальні порушення. Тому дитина грудного віку у стаціонарі в усіх випадках повинна перебувати разом з матір'ю.

Якщо дитина була різко і грубо віднята від грудей, то на оральній стадії в неї може зафіксуватись постійне повернення до "орального задоволення" у формі бажання постійно що-небудь жувати, "заїдати" почуття самітності і т. д. І навпаки, якщо задоволення, випробувані дитиною на попередній стадії розвитку, виявились набагато більш сильними, ніж обіцяє наступна стадія, то в людини може виникнути несвідоме прагнення постійно повертатись до вже перевірених способів задоволення вітальних потреб.

У цьому випадку прийнято говорити про регресію як про повернення до більш раннього інфантильного способу задоволення потягів.

Як відмічає А. Фрейд, розвиток дитини протікає нерівномірно, і визначена кількість регресій необхідна для нормального розвитку, тому що "дає перепочинок", "легкий" спосіб одержання позитивних емоцій і знижує почуття тривоги.

Основний результат оральної стадії психосексуального розвитку - відкриття дитиною іншого, здатність одержувати задоволення від емоційного контакту з матір'ю і готовність відчути радість від тілесного контакту. Почуття базисної довіри (або недовіри) до іншої людині, що означає для дитини на даній стадії весь світ у цілому, визначить на довгі роки умови, в яких будуть складатись її емоційні контакти з іншими людьми.

2. Анальна стадія. На цій стадії "увага" дитини зміщається із зони рота на ділянку сфінктерів, якими цей час її навчають керувати в ході прищеплення охайності. Саме від ефективності оволодіння цими навичками на даній стадії залежить емоційне благополуччя дитини.

У такий момент дитина зіштовхується з першою у своєму житті соціальною нормою, і від того, наскільки успішним виявиться даний період, багато в чому буде визначатись її ставлення до соціальних норм узагалі.

Нагадаємо, що немає такої біологічної потреби, що змусила б дитину довільно регулювати акти сечовипускання та дефекації. Оволодіння цією навичкою визначається винятково психологічною потребою у збереженні любові матері, прагненні одержати заохочення й уникнути покарання.

Емоційне ставлення до матері на цій стадії характеризується амбівалентністю: одночасним співіснуванням любові й ненависті, агресивності та потреби у близькості. У цей час дитина часто стає впертою, має неабияку частку негативізму, на все відповідає "ні", здійснює агресивні дії на адресу матері (намагається її вкусити, штовхнути, ударити). Це пов'язано з тим, що дитина як би перевіряє почуття мами "на міцність" - любить вона її, як і раніше, чи ні.

Потреба зберегти любов матері є стимулом до навчання новій навичці. Очевидно, що дитині важливо бути постійно переконаною в наявності цієї любові. І навпаки, якщо дитина вирішить, що мама її вже не любить, стимулом до одержання навички охайності стане тільки страх.

Така несвідома установка визначає поведінку тих людей, яких нічому не можна навчити, крім як загрожуючи. Це відбувається в тих випадках, коли мати занадто "серйозно" реагує на агресію дитини на свою адресу (наприклад, ображається й довго не розмовляє з нею). Найкращим виходом із ситуації, що створилась, буде переведення деструктивних тенденцій дитини в ігрову діяльність (гри типу "побудувати та зруйнувати"), пояснення їй, що завдавати шкоду людям та іншим живим істотам не можна.

Loading...

 
 

Цікаве