WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Організація психологічного супроводу - Реферат

Організація психологічного супроводу - Реферат

Організація психологічного супроводу

У Національній доктрині розвитку освіти поставлені завдання щодо формування самостійної та самодостатньої особистості, здатної до професійного розвитку, активної адаптації на сучасному ринку праці та творчої самореалізації. Ці завдання пов'язані з новими вимогами суспільства до реформування української освіти

Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, учень сучасної школи має володіти певними компетентностями:

Гнучко адаптуватись у мінливих життєвих ситуаціях.

Самостійно та критично мислити.

Бачити та формувати проблему, знаходити шляхи її раціонального вирішення.

Усвідомлювати, де і яким чином здобуті знання можуть бути використані.

Творчо мислити.

Грамотно працювати з інформацією, робити аргументовані висновки, використовувати їх для вирішення нових проблем.

Бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах, уміти працювати в колективі, у будь-яких конфліктних ситуаціях.

Самостійно працювати над розвитком особистісної моралі, інтелекту, культурного рівня.

Реформування освіти в зазначених напрямах може відбуватись на принципах наукової обґрунтованості, а реалізувати їх допомагають такі науки, як педагогіка та психологія, що мають якісний методологічний апарат. Одним із напрямів цієї роботи є психолого-педагогічний супровід (ППС) - система підтримки та допомоги дитини в навчально-виховному процесі.

ППС у сучасній педагогіці та психології розглядається досить широко. Уперше цей термін з'явився в 1993 році у книзі "Психологічний супровід природного розвитку маленьких дітей" авторів Г. Бардієр, І. Ромазан і Т. Чередникової. Також він зустрічається в роботах А. Деркача. Організація психологічного супроводу у школі була розвинута в роботах М. Бітянової. Автори цих робіт під психологічним супроводом розуміють систему професійної діяльності психолога та педагога, яка спрямована на створення спеціальних умов для повноцінного розвитку й успішного навчання дитини в конкретному освітньому середовищі. Як визначає М. Бітянова, "...психолог і педагог у цьому процесі не просто спостерігач, який стоїть поруч, він створює оптимальні соціально-психологічні умови для розвитку дітей, він іде з ними поруч".

М. Бардієр, І. Ромазан і Т. Чередникова вважають, що особливість психолого-педагогічного супроводу в цінності самостійного вибору дитиною свого життєвого шляху. Дорослий повинен цінувати природні механізми розвитку дитини, не руйнувати їх, а розкривати, при цьому самому бути і спостерігачем, і співучасником, і дослідником. На їх думку, завдання дорослих - сформувати здатність і готовність вихованця до усвідомлення своїх можливостей і потреб, здійснення самостійного вибору. Психологу потрібно не перебирати ці вибори на себе, а навчити учня ставити та досягати індивідуальних цілей, співвідносячи їх із цілями оточуючих людей і соціальними цінностями. На думку цих дослідників, ППС здійснюється в різних за формами психологічних розвивальних заняттях.

Інші дослідники, такі як В. Петровський, уважають, що ППС - це програма зустрічей, спілкування психолога з дітьми, спрямована на створення умов для прояву й розвитку особистісних "устремлінь".

М. Качан уважає, що ППС створює умови, щоб діти й дорослі повірили у свої різнобічні здібності. М. Бітянова звертала увагу на те, що слід ураховувати, що умови, котрі створює психолог, вторинні стосовно умов даного освітнього середовища, вони залежать від освітніх технологій, які застосовані в даній школі, загальних виховних принципів педагогічного колективу. Тому для здійснення психологічного супроводу психологу спочатку потрібно органічно включитись у педагогічний колектив при безумовному дотриманні своєї автономності як професіонала й ураховувати особливості навчального закладу у своїй діяльності.

Тому в нашій роботі ми будемо говорити не тільки про психологічний супровід, а про ППС, і визначати шляхи його реалізації в навчальному середовищі при роботі з учнями у спеціалізованій школі. Для себе ми визначили два шляхи ППС учнів:

виявлення закономірності творчого потенціалу дітей у рамках комплексної програми з урахуванням їх вікових особливостей;

створення умов (загальні, навчальні, розвивальні та виховні принципи, освітні технології тощо) для розвитку цього потенціалу.

І як підсумок всієї діяльності - створення моделі випускника школи.

Що ж потрібно для конструювання таких умов і якими засобами їх треба створювати?

По-перше, діагностика. Вона дає можливість отримати необхідну інформацію про учня, його розвиток, потенціальні можливості, потреби, життєві цінності. Накопичений досвід діагностичного підходу до організації навчально-виховного процесу допомагає розв'язанню актуальних педагогічних проблем.

По-друге, прогностичність, яка дає можливість перебудувати шкільне освітнє середовище, спроектувати зміст і напрямки індивідуальної навчальної траєкторії та розвитку дитини, створити сприятливі умови для задоволення освітніх і розвивальних потреб учнів, їх самопізнання та самореалізації, що тісно пов'язані з навчальною діяльністю.

Учень щодня виконує інструкції та вказівки вчителя, мусить увесь час порівнювати свої можливості й досягнення з освітнім стандартом. На основі усвідомлення особистістю себе як суспільної істоти та суб'єкта діяльності формуються її прагнення, тобто визначення рівня своїх досягнень у системі соціально прийнятних цінностей. Цей процес супроводжується різноманітними емоціями: задоволенням і незадоволенням собою, почуттям успіху й неуспіху тощо.

По-третє, розвивальна, профілактична та корекційна робота як конкретна допомога, що супроводжується психологічною підтримкою учнів у процесі взаємодії з освітнім середовищем.

По-четверте, це реабілітація, яка дає можливість надавати допомогу дітям, учителям і батькам із питань розвитку дитини, адаптації до нових умов навчання, розвитку та виховання.

Накопичений нами досвід дає підстави стверджувати про запровадження цілісної системи ППС учнів на всіх етапах їхнього навчання у школі. Тому, на нашу думку, ППС розвитку особистості школяра можна розглядати як цілісну системно-організовану діяльність, у процесі якої створюються соціально, психологічні та суто педагогічні умови для успішного навчання й особистісного розвитку кожного учня в освітньому шкільному середовищі. Покладена нами в основу програми система ППС ґрунтується на періодизації вікового розвитку дитини та концепції появи психологічних новоутворень особистості Д. Ельконіна. Окрім того, ППС дає можливості здійснювати відстеження динаміки розвитку особистості дитини та вивчати загальні тенденції та закономірності психічного, особистісного розвитку, процесів соціалізації протягом усього періоду навчання.

Створена нами комплексна програма психолого-педагогічного супроводу орієнтована на всіх дітей з 1-го по 11-й класи будь-якого рівня інтелектуального розвитку.

Основною метою ППС є соціальний розвиток школи через використання людських чинників, а також індивідуальний розвиток кожного суб'єкта навчально-виховного процесу, підвищення його творчого потенціалу; інноваційна, освітня діяльність педагогів, яка пов'язана з упровадженням особистісно зорієнтованих технологій організації педагогічного процесу; соціалізація й індивідуальний розвиток учнів; запровадження ефективних психологічних технологій у практику освіти.

Виходячи із вищезазначеної мети, визначаємо основні завдання ППС:

1. Визначення напрямів і необхідних умов індивідуального розвитку учасників психолого-педагогічного процесу всієї школи.

Системне відстеження (діагностика) психолого-педагогічного статусу учня та динаміки його психічного розвитку у процесі навчання.

2. Створення комплексної програми ППС (планування) на всіх етапах розвитку дитини.

Складання гнучких моделей організації навчально-виховного процесу, які можуть трансформуватися залежно від психологічних особливостей дітей. Розробка та ведення карт індивідуального розвитку учня.

3. Надання допомоги учням (профілактика) в їх особистісному розвитку.

4. Корекція, що передбачає певну систему та складається із взаємопов'язаних блоків моделі ППС:

- тестування;

- спостереження;

- анкетування;

- соціальне опитування.

5. Розробка критеріїв ефективності діяльності учасників навчально-виховного процесу, аналіз результатів моніторингу розвитку особистісних параметрів.

Виходячи із завдань, визначаємо найголовніші принципи ППС:

Науковості - здійснення діяльності на основі досягнень сучасної науки з використаннями діагностичних методик.

Гуманізації - пріоритету інтересів особистості дитини.

Loading...

 
 

Цікаве