WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Наступність - умова успішної адаптації - Реферат

Наступність - умова успішної адаптації - Реферат

На відміну від хлопчиків вироблення специфічних якостей особистості, аналогічних вольовим, у дівчат іде іншим шляхом. Для них такими видами діяльності, в яких складаються й закріплюються відповідні якості, найчастіше є навчання, різні види занять мистецтвом, домоведення, а також жіночі види спорту. Дівчата-підлітки особливо намагаються виявити себе в навчанні, багато займаються тими шкільними предметами, де в них щось не виходить.

Описані різнорольові розходження між хлопчиками й дівчатами сприяють тому, що в них виробляють наполегливість і працездатність саме в таких видах діяльності, якими їм доведеться займатись, коли вони стануть дорослими.

Розвиток ділових якостей особистості

Дітей 10-13-ти років відрізняє підвищена пізнавальна та творча активність, вони завжди прагнуть довідатися про щось нове, чому-небудь навчитись, причому робити все по-справжньому, професійно, як дорослі. Це стимулює підлітків до виходу за межі звичайної шкільної навчальної програми в розвитку своїх знань, умінь і навичок.

Діти в даному віці вже досить помітно відрізняються один від одного за інтересами до навчання, за рівнем інтелектуального розвитку та світогляду, за обсягом і міцністю знань, за рівнем особистісного розвитку. Цими розходженнями й визначається їхнє диференційоване ставлення до навчання. Зазначена обставина визначає вибірковий характер ставлення до шкільних предметів. Нерідко ставлення підлітка до того чи іншого предмета визначається ставленням до вчителя, який викладає даний предмет.

Підліткам, звичайно, подобаються ті предмети, які викладають їхні улюблені вчителі. Успішність багатьох дітей у середніх класах тимчасово падає через те, що за межами школи в них з'являються сильні, конкуруючі з навчанням інтереси.

У підлітковому віці з'являються нові мотиви навчання, пов'язані з розширенням знань, з формуванням потрібних умінь і навичок, що дозволяють займатися цікавою роботою, самостійною творчою працею. Знання, уміння й навички стають критерієм цінності для підлітка в оточуючих його людей, а також підставою для виявлення інтересу й наслідування їм.

Відбувається формування системи особистісних цінностей, що визначають зміст діяльності підлітка, сферу його спілкування, вибірковість ставлення до людей, оцінки цих людей і самооцінки.

У підлітковому віці створюються непогані умови для формування організаторських здібностей, діловитості, заповзятливості й т. ін. Подібні особистісні якості можуть розвиватись у всіх сферах діяльності, до яких залучений підліток і які можуть бути організовані на груповій основі, - навчання, праця, гра.

У навчанні дані якості особистості формуються та розвиваються тоді, коли підлітки самі стають організаторами навчального процесу й беруть на себе відповідальність за нього. (Дається завдання групі дітей самостійно щось прочитати, виділити, розповісти головне, виготовити наочне обладнання, матеріали та ін.) Великі можливості для прискореного розвитку ділових якостей підлітків відкриває трудова діяльність, коли діти беруть участь у ній на рівних правах з дорослими (шкільні справи). Поряд з навчанням і працею гра в цьому віці, як і раніше, несе в собі великі можливості для особистісного розвитку дітей. Однак мова йде про ділові ігри, побудовані за зразком тих, на яких навчаються мистецтву управління дорослі люди.

Психічний розвиток

У підлітковому віці досить високого рівня розвитку досягають усі без винятку пізнавальні процеси. Високого рівня розвитку досягає безпосередня й механічна пам'ять, утворюючи разом із досить розвиненим мисленням передумови для подальшого розвитку й удосконалення логічної, значеннєвої пам'яті. Високорозвиненою, різноманітною та багатою стає мова, мислення представлене в усіх його основних видах: наочно-діючому, образному та словесно-логічному.

Підлітковий вік має безліч характерних саме для даного віку протиріч і конфліктів. З одного боку, інтелектуальна розвиненість підлітків. З іншого боку, виявляється дивна інфантильність цих дітей, які зовні виглядають майже дорослими. Виникає психолого-педагогічна дилема, розв'язати яку може тільки досвідчений дорослий: ставитись до підлітка по-серйозному, тобто по-дорослому, і разом із тим звертатись до нього як до дитини, яка постійно потребує допомоги та підтримки, але зовні при цьому такого "дитячого" звертання не виявляти.

У 5-му класі замість одного вчителя з'являється кілька нових педагогів, у яких, звичайно, досить різні стиль поведінки та манера спілкування, а також прийоми ведення занять. Різні вчителі висувають різні вимоги до підлітків, що змушує їх індивідуально пристосовуватись до кожного нового вчителя.

Підлітки більш цінують знаючих учителів, суворих, але справедливих, котрі по-доброму ставляться до дітей, уміють цікаво та зрозуміло пояснювати матеріал, справедливо їх оцінюють, не поділяють клас на "підлабузників" і "нелюбимих". Особливо високо цінується підлітком ерудиція вчителя, його вміння правильно будувати взаємини з учнями.

У віці від 10 до 15-ти років у мотивах діяльності підлітка, у його ідеалах та інтересах відбуваються істотні зміни. У початковий період (10-11 років) багато підлітків дають самим собі в основному негативні особистісні характеристики. Таке ставлення до себе зберігається й надалі, у віці від 12 до 13-ти років. Однак тут воно супроводжується вже деякими позитивними змінами в самосприйнятті, зокрема підвищенням самоповаги та більш високою оцінкою себе як особистості.

У розвитку рефлексії, тобто здатності усвідомлення підлітками власних достоїнств і недоліків, спостерігається тенденція як би протилежного характеру. На початку підліткового періоду дітьми усвідомлюються в основному тільки їхні окремі вчинки в певних життєвих ситуаціях, потім - риси характеру і нарешті - глобальні особистісні особливості.

З віком міняється і сприйняття підлітками людей, які їх оточують. Еталони міжособистісного сприйняття стають усе більш узагальненими і співвідносяться не з думками окремих дорослих, як це було в молодшому шкільному віці, а з ідеалами, цінностями та нормами. Зміст оцінювальних моральних еталонів продовжує розширюватись і поглиблюватись, вони стають більш тонкими та диференційованими, індивідуально помітними.

Влив емоцій на психічні процеси

Ми легко звикаємо до того, що діти дуже емоціональні і при цьому їх емоції швидко приходять на зміну одна одній. Емоціональна сфера особистості дитини є одним з найбільш важливих показників рівня її соціальної адаптації.

Емоція - це особлива форма відображення людиною дійсності. За її допомогою створюється психічне управління активністю. Оточуюче середовище викликає в дитини той чи інший емоційний стан і тим самим впливає не тільки на способи, а й на загальну спрямованість діяльності.

Психічні процеси. Психічні процеси розподіляються на пізнавальні, емоціональні та вольові. Розподіл цей умовний, оскільки психіка цілісна, і всі психічні явища в ній взаємопов'язані. Емоції впливають на всі компоненти пізнання: уяву, пам'ять, мислення, відчування, сприйняття.

Вплив емоцій позначається на сприйнятті: для радісної дитини все навкруги приємне, розлючена людина підмічає у предметі свого гніву лише те, що посилює її роздратованість. Хороший настрій поліпшує пам'ять. Завдяки емоційній пам'яті міцно запам'ятовуються пережиті раніше випадки.

Емоції пов'язані із забуванням. Дитина швидко забуває те, що емоційно нейтральне й не має для неї великого значення. Психологічною особливістю емоціональної пам'яті є витіснення: людина забуває те, що їй неприємно пригадувати. Позитивні емоції збільшують мотивацію, а негативні її зменшують.

Вольові процеси також тісно пов'язані з емоціями. Настрій відображається на всіх етапах вольового акту: на усвідомленні мотивів, прийнятті рішення й розгортанні процесу досягнення мети, заключному виконанні прийнятого рішення. Так, емоційна привабливість мети примножує сили дитини, полегшує виконання рішення. Разом з тим рішення, прийняті у стані емоціонального напруження, потім не виконуються. Здібності до вольового зусилля знижені в дітей, які знаходяться у пригніченому стані.

Дитину, яка відчуває страх і тривогу, можна визначити як несміливу, тиху, неспокійну, покірну, невпевнену, нервозну, напружену, перелякану.

Дитину у стані дисфорії можна описати як похмуру, злу, роздратовану, ворожу, зневажливу, сердиту, різку, непоступливу. Дитину, яка знаходиться у стані ейфорії, характеризують як кмітливу, грайливу, товариську, хвастливу, оживлену, радісну, нетерплячу.

Пам'ятка для батьків

У спілкуванні зі своїми дітьми:

Радійте вашому синові, доньці.

Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорюючим тоном.

Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перериваючи.

Установіть чіткі та визначені вимоги до дитини.

У розмові з дитиною називайте як можна більше предметів, їх ознак, дій з ними.

Ваші пояснення повинні бути простими та зрозумілими.

Loading...

 
 

Цікаве