WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Методичні поради до організації навчання правам дитини - Реферат

Методичні поради до організації навчання правам дитини - Реферат

Методичні поради до організації навчання правам дитини

У ході позакласної виховної роботи важливо, використовуючи її різноманітні технології, продовжити роботу, спрямовану на вивчення кодексів національних і загальнолюдських цінностей, основних прав і свобод, обов'язків дитини, людини, громадянина, положень Конституції України

Усі люди народжуються рівними і вільними у своїй гідності та правах.

Ст. 1 Декларації прав людини

Дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток.

Принцип 1 Декларації прав дитини

Освіта у сфері прав людини у світі, що змінюється, повинна базуватися на спільній і практичній роботі, носити творчий і новаторський характер, відкривати нові можливості на всіх рівнях громадянського суспільства.

Всесвітній план дій по вихованню в дусі прав людини і демократії, Монреаль, 1993 р.

В Україні йде розбудова демократичної, правової, соціальної держави, процес становлення громадянського суспільства. Ця об'єктивна закономірність розвитку суспільства викликала необхідність гуманістичного переосмислення основних функцій сучасної української освіти - підготовки нових кадрів для суспільства і людини до життя в новому суспільстві. Освіта на початку XXI століття не уявляється без соціалізації виховання молоді, педагогічного впливу на процес залучення школярів до нових громадянських суспільних відносин. Адже дитина не тільки готується стати громадянином-патріотом, а й живе своїм життям сьогодні. Від суспільства, школи, сім'ї залежить, чи буде повноцінним життя кожного з дитинства, якою вступить дитина в наступні етапи життя. Життя молодої людини не повинно зводитися до навчання, як життя дорослої - до професійної праці. І навчальна, і професійна орієнтації розглядаються і здійснюються як компоненти життєвої орієнтації.

Процес сучасної соціалізації дитини передбачає дію двох аспектів. З одного боку, навчальний заклад є своєрідним інститутом передачі науково-практичного прагматичного досвіду, а з другого, великого значення набувають знання соціологічного типу.

Закон України "Про загальну середню освіту" (1999 р.) визначає загальну середню освіту кожного як цілеспрямований процес оволодіння систематичними знаннями про природу, людину, суспільство, культуру й виробництво засобами пізнавальної та практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для загальної освіти і трудової діяльності.

Указаний закон закріплює нову парадигму вартостей в освітньому процесі, визначає гуманістичні засади загальної середньої освіти, яка повинна бути "спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання та виховання, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях і принципах науковості, політкультурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання, на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави".

Необхідність формування громадянських цінностей у молоді, гуманізації змісту освіти, соціалізації виховання обґрунтовано в працях Г. Сковороди, Г. Ващенка, В. Сухомлинського, Г. Балла, І. Беха, С. Гончаренка, І. Зазюна, О. Вишневського, А. Волинця, Б. Кобзаря, Ю. Мальованого, О. Савченко, О. Сухомлинського, Б. Ступарика, М. Фіцули, І. Козінцева, Т. Новікової, О. Садаєвої, Л. Рябовол та інших. На формування смислової зрілості у школярів, яка має бути в центрі навчально-виховного процесу, указує В. Кремень - президент АПН України, учений-філософ.

Громадянська освіта та виховання, що здійснюються в школі, повинні поєднуватися з підготовкою (вихованням) до демократії, бо школа є однією з найважливіших інституцій навчання демократії в українських умовах.

Провідне місце у вихованні громадян займає формування громадянської відповідальності, яка передбачає добровільний вибір особистістю поведінки, що відповідає таким важливим критеріям, як обов'язок, ініціативність, дисциплінованість, самостійність, вимогливість, принциповість.

У результаті громадянського виховання у свідомості, почуттях і діяльності вихованця утверджуються такі громадянські вартості, як прагнення до соціальної гармонії та справедливості, культури соціальних і політичних стосунків (толерантність, повага до своєї та чужої гідності тощо), пошана до національних вартостей інших народів, право на свободу думки, совісті, повага до закону, влади, чужих поглядів тощо.

Учень (вихованець) - головна педагогічна цінність. Тому керівники навчальних закладів, педагогічні працівники, психологи, бібліотекарі як учасники педагогічного процесу покликані забезпечити розвиток учнів (вихованців), їх соціальний захист, сформувати, зберегти й розвинути індивідуальність дитини у співпраці із сім'єю. Дитинство розглядається як один із найважливіших періодів у житті людини.

Важливий напрям соціалізації особистості, формування її на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості - навчання та виховання дітей на матеріалах про права людини, про права дитини, про громадянське суспільство.

Міжнародне співтовариство вже кілька десятиліть працює над тим, щоби створити дітям усього світу якнайкращі умови життя та всебічного повноцінного розвитку. Наслідком цієї праці став ряд важливих міжнародних документів, які стосуються прав дитини, забезпечення її виживання, захисту, розвитку.

Декларація прав дитини, прийнята 45 років тому Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, стала важливим кроком міжнародного співтовариства у визнанні глобальної проблеми прав дитини. Цей документ містить 10 принципів, які визначають:

- права мають визнаватися за всіма дітьми без будь-яких винятків і без відмінностей чи дискримінації за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного й соціального походження, майнового стану, народження й іншої обставини;

- дитині законом повинні бути забезпечені соціальний захист, можливості та сприятливі умови для фізичного, розумового, морального, духовного, соціального розвитку в умовах свободи й гідності здоровим і нормальним шляхом;

- право дитини на ім'я і громадянство від народження;

- право на користування благами соціального забезпечення;

- право на освіту і піклування неповноцінних у фізичному або соціальному відношенні дітей;

- право на повний та гармонійний розвиток особи за умов любові й розуміння, відповідальності батьків та особливого піклування про дітей органів влади;

- право на здобуття освіти, на першочерговість захисту і допомоги.

Декларація прав дитини слугувала основою для Конвенції про права дитини, якій у 2004 році виповнюється 15 років.

20 листопада 1989 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про права дитини, розробка якої велася в 1979 році з ініціативи Польщі та за активної підтримки СРСР. Вона стала 23-м документом з числа основоположних міжнародних договорів з прав людини. Конвенція була підготовлена для підписання її державами в січні 1990 року.

Міжнародне співтовариство визнало в Загальній Декларації прав людини (10 грудня 1948 р.), що діти мають право на особливе піклування та допомогу (стаття 25-2).

Особливий захист дитини передбачався в багатьох міжнародних актах XX століття:

- Женевській декларації прав дитини (1924 р.);

- Декларації прав дитини, прийнятій ГА ООН 20 листопада 1959 р.;

- Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (зокрема в статтях 23 та 24), 23 березня 1976 р.;

- Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права (зокрема в статті 10/3), 16 грудня 1966 р.;

- у статутах спеціалізованих установ і міжнародних організацій, які опікуються питаннями благополуччя дітей;

- у Європейській Конвенції про захист прав людини і основних свобод, 4 листопада 1950 р.;

- у рамковій Конвенції про захист національних меншин, 1 лютого 1996 р. (статті 12, 13, 14) та в інших.

Конвенція про права дитини (1989 р.) - універсальний міжнародний документ, обов'язковий для всіх держав, які його підписали. Конвенція гарантує права дитини в цілому. У ній визначені нормативні документи з охорони дитинства, гарантії світового співтовариства із забезпечення розвитку освіти, вільного вибору професії. Конвенція про права дитини вводить в обіг гуманістичні світоглядні поняття: особисті, громадянські, політичні, соціальні й культурні права дітей. У документі дано визначення дитини як людини до 18-ти років, якщо згідно із законами своєї країни вона не досягла повноліття раніше встановленого віку. У ньому зазначено, що необхідно надати пріоритет усім видам діяльності, спрямованим на благо дитини. Конвенція - спеціальний документ, де в 3-х частинах, 54-х статтях відображені всі питання захисту прав дитини. Зазначається, що кожна дитина, незалежно від її расової приналежності, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних поглядів, національності, соціального походження, сімейного становища, культурної політики та практики, власності, рівня освіти її самої та її батьків, користується правами, які надаються Конвенцією. Дитина має бути захищена від усіх форм дискримінації щодо становища, поглядів, дій її батьків, опікунів або членів сім'ї.

Loading...

 
 

Цікаве