WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Загальні психологічні проблеми виховання - Реферат

Загальні психологічні проблеми виховання - Реферат

Ставши дорослими, такі діти мають специфічні труднощі: з одного боку, вони навчилися брати на себе відповідальність за інших, а з іншого - вони мають незрозумілий внутрішній бар'єр при спілкуванні з дітьми. Тому їхні власні діти одержують таку ж директиву і прагнуть швидше "дорослішати". Іноді такі люди вчаться придушувати свої "дитячі бажання", а разом із ними творчі самопрояви та навіть сексуальне життя. Адже самопридушення не вибирає, що забрати, а що залишити.

Третя директива - "не рости". Частіше дістається молодшим і єдиним дітям у родині. Єдині діти опиняються в найбільш невигідному становищі, тому що можуть одержати відразу кілька директив, протилежних за змістом, що ускладнює розвиток особистісної автономії та веде до психологічного відділення від родини.

Ця директива виражається у фразах типу: "Мама тебе ніколи не кине", "Ти ще мала, щоб краситись", "Не квапся дорослішати", "Дитинство - найщасливіший час життя", які дитина несвідомо може розшифрувати так: "Я не маю права стати настільки самостійним, щоб жити без материнської підтримки".

Таку директиву дають батьки, які панічно бояться дорослішання та психосексуального становлення дитини та того моменту, коли вона залишить родину. Дорослим, які одержали таку директиву в дитинстві, здається, що вони ніколи не виростуть. Вони почувають себе винними, що зрадили власній матері, якщо, наприклад, закохуються. Часто такі люди взагалі не можуть створити свою родину або створюють її, але продовжують жити зі своїми батьками, навіть при можливості роз'їхатись, оскільки не мислять своє життя "без мами". Такі люди в першу чергу не батьки своїх дітей, а діти власних батьків.

Четверта директива - "не думай". У побуті вона виражається у вимогах "Не міркувати, а робити, що наказано", "Не бути занадто розумним", "Не тягтись до абстракції". Люди, які одержали таку директиву, часто відчувають почуття "порожнечі в голові", коли їм треба самостійно вирішити яку-небудь проблему. Нерідко їх переслідують тяжкі головні болі, що роблять сам процес мислення неможливим. Вони ввідчувають глибинну недовіру до результатів своєї праці, часто роблять необдумані вчинки, що залишають у них почуття здивування.

Варіант цієї директиви - "не думай про щось визначене". А вселяння типу "забудь" або "відвернися" згодом можуть відбитись на пам'яті та на увазі.

П'ята директива - "не відчувай". Вона відноситься до власне почуттів або фізичних відчуттів. У першому випадку директива виражається в таких висловленнях: "Як тобі не соромно боятися собаку, адже він не кусається", "Як ти смієш злитись на вчительку, вона тобі в матері годиться". Найчастіше під забороною виявляються гнів і страх, але від цього вони не зникають, а поширюються на величезну кількість "не заборонених" об'єктів.

Якщо заборона стосується фізичних відчуттів, то людина може втратити контакт із власним тілом і перестане сприймати його сигнали для самозахисту й орієнтації в реальності. Наприклад, мама з дитиною стоять під дощем. Дитина пхикає: "Мені холодно". Мама роздратовано відповідає: "Не з цукру - не розстанеш" або "Ти ж чоловік". Дитина, яка навчилась ігнорувати тілесні відчуття, легко може втратити почуття фізичної безпеки, у неї може з'явитися схильність до травматизму.

Шоста директива - "не досягай успіху". Вона передається батьками в ході "виховних" розповідей типу: "Ми самі не змогли одержати вищу освіту, але відмовляємо собі в усьому тільки заради того, щоб ти зміг закінчити інститут", або у прямих заявах типу: "У тебе все одно нічого не вийде". В основі такої директиви лежить несвідома заздрість батька до успіху дитини.

Дорослі, які одержали таку директиву, як правило, працьовиті та старанні, але їх по життю як би переслідує зла доля: у найостанніший момент справа, в яку було вкладено багато сил, "лопається" з незалежних від них причин.

Сьома директива - "не будь лідером". У побуті ця директива передається фразами типу: "не висувайся", "не виділяйся", "будь як усі". Батьки, які дають таку директиву, як правило, стурбовані почуттям заздрості, що, за їхнім переконанням, необхідно викликати в інших людей. Власний острах заздрості спонукає їх давати своїм дітям таку директиву.

Дорослі, які одержали таку директиву, усе життя ходять "у підлеглих" - і на роботі, і вдома. Люди з такою директивою знаходять можливості відходити від відповідальності, об'єктивно погіршуючи власне становище і становище пов'язаних із ними людей.

Восьма директива - "не належ". Її передають батьки, які самі мають проблеми у спілкуванні та "єдиного друга, якого бачать у дитині". Зміст директиви можна розшифрувати так: "Не належ нікому, крім мене". У спілкуванні з дитиною такі батьки всіляко підкреслюють її винятковість, несхожість на інших, причому в позитивному сенсі ("Адже ти в мене не такий, як усі"). Дорослий з такою директивою в будь-якій компанії почуває себе як би "окремо" від усіх. Подібні люди приречені відчувати себе не такими, як усі, і їх завжди буде тягти в теплу атмосферу батьківської родини, рівної якій вони не знайдуть.

Дев'ята директива - "не будь близьким", або "не довіряй". Ця директива схожа за змістом на попередню, але якщо та стосується відносин у групі, то ця - стосунку до однієї близької людини. Батьки, які передають дану директиву, уселяють дитині, що нікому, крім них, довіряти не можна.

Дорослі з такою директивою нерідко мають труднощі в сексуальних стосунках. В інших випадках вони мають проблеми при встановленні емоційних контактів. У взаєминах із протилежною статтю вони постійно опиняються в ролі жертви, яких усі обманюють і кидають. Обман і зрадництво переслідують їх не тільки в особистих, а й у ділових стосунках. Чесно виконуючи директиву "не довіряй", вони так і не вчаться аналізувати ситуацію: де, кому та до якого ступеня можна довіряти.

Десята директива - "не роби". Її зміст розшифровується так: "Не роби сам - це небезпечно, за тебе буду робити я". Дорослі, які несуть у собі цю директиву, відчувають болісні труднощі на початку кожної нової справи, навіть добре знайомої. Вони часто відкладають свої дії, попадають у цейтнот і не здогадуються, що всього лише додержуються батьківської вимоги. Такі люди часто дорікають собі у слабовіллі, але справа тут не у волі, а у слухняності, що вже стає зовсім безглуздим.

Одинадцята директива - "не будь самим собою". Вона має два варіанти: перший складається в незадоволенні батьків статтю дитини (наприклад, очікували хлопчика, а народилась дівчинка), другий виражається у висловленнях типу: "Будь схожим на...", "Прагни до ідеалу", "Чому твій друг це може, а ти ні?". Прихований зміст цієї директиви - викликати незадоволення своїм нинішнім станом і пустити людину в безперервну біганину по замкнутому колу: вона починає тікати від самої себе, тому що переконана, що чуже завжди краще, ніж її власне. Такою людиною дуже легко керувати. Дорослий з даною директивою постійно незадоволений собою і вважає це чи не за моральну чесноту, він живе у стані болісного внутрішнього конфлікту.

Дванадцята директива - "не почувай себе добре". Передається батьками, які кажуть у присутності дитини: "Незважаючи на те, що в нього була висока температура, він написав контрольну на п'ять" або "Хоч він у мене і слабенький, але сам скопав цілу грядку".

Людина, яка одержала таку директиву, привчається, з одного боку, до того, що хвороба привертає до неї загальну увагу, а з іншого - до очікування, що погане самопочуття підвищить цінність будь-якої її дії. Усім відомі працівники, які постійно скаржаться на головний біль, а коли їм пропонують іти додому, уперто залишаються на роботі й навіть засиджуються допізна. Зміст такої поведінки: "Вам повинно бути соромно - адже навіть при поганому самопочутті я роблю більше, ніж ви". Наслідки цього можуть бути сумними, адже ці люди не стимулюють хворобу, а використовують реальне захворювання для одержання психологічної вигоди. У результаті їхній стан, природно, погіршується.

Батьківські директиви - це не мораль, вони несвідомі, неминучі, але не фатальні. Усі ми, виховуючи дітей, залишаємось дітьми своїх батьків. Найголовніше, щоби батьки могли усвідомити причини своєї поведінки та вимог до своїх дітей і дати можливість останнім позбавитись батьківських директив не в родині, а вже в більш широкій людській спільності.

Основні теорії виховання

Їх можна розділити на кілька груп:

біогенні - стверджують, що особистісні якості людини в основному передаються у спадщину й мало змінюються;

соціогенні - в їх основі ідея про виняткову соціальну детермінацію особистісних якостей людини;

поведінкові - розуміють під особистісними структурами звички й уміння поведінкового характеру.

Інші теорії виховання являють собою проміжні та компромісні варіанти цих теорій.

Психологічні аспекти виховання дисципліни

Одна з найбільш заплутаних сфер дитячої психології - сфера дисципліни. Техніка дисципліни розпадається на дві категорії: зовнішню - домогтись від дитини максимальної слухняності та внутрішню - виховати в дитині самодисципліну, тобто прищепити їй внутрішні цінності, що стануть керівними принципами.

Насправді дітям потрібні правила й розпорядження, що роблять їхнє життя зрозумілим і передбачуваним і в такий спосіб створюють почуття безпеки. Це необхідно пам'ятати батькам, які не бажають засмучувати дитину та йдуть у неї на поводу. Як правило, діти повстають не проти правил, а проти способів їх упровадження. Наведемо кілька основних правил принципів безконфліктної дисципліни (за Ю. Б. Гіппенрейтер):

1. Обмеження, заборони та правила обов'язково повинні бути в житті дитини.

Loading...

 
 

Цікаве