WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психолінгвістика та соціальні аспекти спілкування - Реферат

Психолінгвістика та соціальні аспекти спілкування - Реферат

Реферат

на тему:

Психолінгвістика та соціальні аспекти спілкування

ПЛАН

1. Етнопсихолінгвістика.

2. До проблеми мовленнєвого впливу.

Висновки

Використана література.

1 Етнопсихолінгвістика

У процесі комунікації існують певні етноспецифічні особливості мовного мислення, спілкування. На цей фактор впливають такі чинники: зв'язок з культурними традиціями народу, до яких належать певні заборони або дозволи на певні різновиди спілкування, стереотипні акти спілкування, етикетні формули тощо; фактори, що пов'язані з соціальною ситуацією та соціальними функціями спілкування, що пов'язані з етноспецифічними особливостями протікання психічних процесів тощо. Таким чином, етнопсихолінгвістика – це галузь психолінгвістики, що вивчає національно-культурну варіативність у мовленнєвих актах.

Проблеми етнопсихолінгвістики були порушені ще Гумбольдтом та розвинені в теорії мовної відносності Сепір – Уорфа, згідно з якою мислення людини здійснюється через закони рідної мови, точніше – регулюється цими законами. Американський фахівець з етнолінгвістики Едуард Сепір (1884 – 1939) на підставі досліджень мав індіанців дійшов висновку, що культура народу залежить від його мови, ставлення до світу зумовлюється певними граматичними формами. Згідно з концепцією Сепіра, мови є соціальними моделями, на яких ґрунтується акт пізнання.

Американський інженер, мовознавець та антрополог Бенджамін Лі Уорф (1897 – 1941) розглядав зв'язок мови, з одного боку, та психічної, розумової, практичної діяльності людей, з іншого, доводячи залежність мислення, світогляду, поведінки людей від особливостей природи та характеру мови, якою висловлюють думки та почуття.

Відповідно, за гіпотезою Сепір-Уорфа мова детермінує мислення, світогляд, поведінку людей.

Зіставляючи мови хопі та англійську, Уорф дійшов висновку, що в англійській мові переважна більшість слів поділяється на іменники та дієслова (суб'єкти та предикати), а світ, відповідно, представлений предметами та діями. У мові хопі немає чіткого поділу на іменники та дієслова, а лінгвістичні одиниці класифікуються, виходячи з тривалості повідомлення. Відсутність розмежування слів на іменники та дієслова притаманна й іншим мовам (наприклад, мові нутка), що дає підставу Уорфу пояснювати монічний погляд на природу. На думку дослідника, ми виділяємо у світі явищ певні категорії не тому, що вони дійсно існують, - бо, навпаки, світ постає перед нами як калейдоскопічний потік вражень, який організований нашою свідомістю – а через мовну систему. Ми організуємо світ у поняття та розподіляємо значення певним чином тому, що ми є учасниками згоди, можливої для представників певного мовного колективу та закріплені у системі моделей нашої мови.

Теорія Сепір-Уорфа знайшла подальший розвиток у критичному аналізі різних напрямків. Спростовуючи захоплення авторами теорії мовної відносності ідеєю залежності мислення від мови, І.С.Горєлов та К.Ф.Сєдов пропонують глибше вчитатися у деякі позиції теорії Гумбольдта, на творчість якого спиралися Е.Сепір та Б.Уорф. 1. Історія часів та народів так щіллно пов'язана з мовою, що мовам іноді дописують такі риси, які вони зберегли мимохіть. Тобто думки фіксуються за допомогою мови, а не диктуються мовою. 2. Визначення законів, у межах яких виявляється духовне, не залежить від мови. 3. Мова висловлює думки та почуття, але вона випливає з руху думок та почуттів. Людина відчуває та знає, що мова для неї – лише засіб, без мови є світ, в якому людина прагне опанувати себе, але цей процес здійснюється саме за допомогою мови.

Дослідники зазначали, що дійсно існує вплив мови на пізнання. Але критики переважно заперечують принциповий вплив мови на процеси сприйняття, хоча процеси запам'ятовування та відновлення в пам'яті раніше отриманої інформації певним чином коригуються мовою. Найбільш цікавою, на нашу думку, виявилася полеміка А.Вежбицької та Стівена Пінкера, який зазначав, що немає доказів про вплив мови на мислення її носіїв. Американський вчений апелює до науки про мозок, яка не підтверджує зв'язок того, як ми говоримо і як ми мислимо. Проте А.Вежбицька заперечує, що Пінкер грунтується лише на фактах англійської мови та стверджує про відсутність доказів про вплив рідної мови на мислення лише у його книзі, що не означає її відсутність взагалі. А.Вежбицька, польська дослідниця, яка жила та працювала в Америці, у Росії, а тепер живе в Австралії, ґрунтовно досліджувала культури різних етнолінгвістичних реалій, зокрема англо-американську та японську, що дало їй унікальний матеріал для аналізу.

Порівнюючи японську та англо-американську культури, польська дослідниця дійшла висновку, що в японській культурній традиції не заохочується пряме вираження вимог та відмов, у той час як англо-американська ( та зауважимо – і Слов'янська) культура віддає перевагу безпосередності та прямоті. У японців не прийнято говорити "я це хочу" або "я цього не хочу", що природньо для представника іншої культури, який з дитинства звик висловлюватися у "прямий" спосіб. У японській культурі вважається важливим не образити почуття співрозмовника, не скривдити його, Японець вивіряє свої вчинки та, відповідно, мовленнєву поведінку за правилом: "Я не хочу, щоб те, що я роблю, говорю, було б кому-небудь неприємно".

Цілком протилежним є і принцип ведення діалогів у контексті різних культур. Обов'язковою умовою ведення діалогу в японському етикеті є залишання фраз незакінченими, щоб їх міг завершити співрозмовник. Діалог же американців чи англійців – це протистояння двох характерів чи інтересів; англо-американська культура культивує принцип особистої незалежності, щоб ніщо не обмежувало свободи самовираження.

Порівнюючи англо-американську культуру з ізраїльською, А.Вежбицька зазначає, що ізраїльська культура характеризується значно більшою прямотою у висловленні думок. Як приклад розглядається комунікативна ситуація "пасажир та водій у автобусі". Пасажир А: Водій, відчини двері! Водій не реагує. Пасажир В: Водій, відчини задні двері! Водій відчиняє.

Досить специфічними є лінгвоетнічні особливості відмови. У ізраїльській культурі відмову прийнято висловлювати категорично – простим "ні". У англо-американській культурі відмова занурюється у контекст вибачення я кажу "ні", але не хочу, щоб Ви із-за цього журилися". В японському мовленнєвому етикеті слово "ні" неможливе за будь-яких обставин.

У кожній культурі існують такі слова, що визначають різний спосіб мислення. Такі лінгвоспецифічні поняття, значення передають не лише особливості способу життя, притаманного певному суспільству, але й певний спосіб мислення. Так, в Японії є дієслово miami, що означає процеси "говорити" і "думати", а ще й суспільний ритуал – спосіб розмірковувати про важливі життєві події. Слово "друг" має відповідник з подібними конотаціями в англійській мові, а в японській існують різні слова, що називають різні типи відношень між людьми, подібні дружбі: "shinum" та " tomodachi", що в першому випадку означає приблизно "близький друг", а в другому – "просто друг". Причому у відношеннях між дітьми переважає слово "просто друг", бо вважається, що вони не здатні ще до справжньої дружби. Вежбицька розглядає також особливе російське слово "пошлый" та його похідні, які передають усвідомлення носіїв мови того, що існують несправжні цінності, які підлягають осміюванню та спростуванню.

Loading...

 
 

Цікаве