WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічний стан засуджених - Реферат

Психологічний стан засуджених - Реферат

Вибір експертів пояснюється тим, що саме ці службовці протягом довгого часу зобов`язані спілкуватися з засудженими, відслідковувати стан їх особистості.

Наступний етап дослідження полягав у створенні анкет для опитування спецконтингенту та експертів.

Вимоги до репрезентативності вибіркової сукупності засуджених дотримувалися (характристики груп засуджених тотожні наведеним раніше), службовці ВСПР були опитані всі.

Далі засудженим обох контрольних груп було запропоновано визначити за 10-ти бальною шкалою наявність в них простих та складних вольових якостей. При цьому ми прагнули уникнути їх додаткового розтлумачення, щоб нівелювати суб`єктивний чинник анкетування. Проте при нерозумінні респондентом поняття, його значення доводилося зачитувати зі словника. Підсумки відповідей проілюстровані на рисунку 1.4.

Рисунок 1.4. Результати самооцінки вольових якостей

Як бачимо, засуджені на початковому етапі відбування покарання вважають, що більшість їх вольових якостей, як простих (стійкість волі, цілеспрямованість, рішучість, енергійність, наполегливість, витримка, ретельність, хоробрість), так і інтегральних (самостійність, мужність) розвинуті на високому рівні (середній бал оцінок 7,4). Слабко розвиненими були названі лише такі риси як ініціативність та дисциплінованість. Інтроспективна оцінка вольових рис засудженими на кінцевому етапі відбування покарання (група 2) суттєво відрізняється від попередньої. Тут ми спостерігаємо менший середній рівень оцінок - 6,4. Разом з цим респонденти групи 2 оцінюють власну дисциплінованість та ретельність вище, ніж респонденти групи 1.

Опінії експертів можна простежити на рис. 1.5.

Рисунок 1.5. Результати експертних оцінок

Експерти-службовці оцінюють рівень вольових якостей засуджених групи 1 середнім балом 3,1, а групи 2 - 4,1. Тобто загальна оцінка вольових якостей засуджених експертами на початку та в кінці строку покарання в цілому протилежна оцінці самих засуджених – службовці вище оцінюють вольові якості спецконтингенту в кінці строку покарання, а самі засуджені навпаки – на початку цього терміну. Також зазначимо, що рівень експертних оцінок вольових якостей засуджених значно нижчий, ніж рівень їх власних інтроспективних оцінок.

Виходячи з такої неузгодженості, доцільно зупинитися на більш детальному порівнянні інтроспективних та експертних оцінок (рис. 1.6. і 1.7.).

Рисунок 1.6. Порівняльні гістограми інтроспективних та експертних оцінок вольових якостей засуджених групи 1

Рисунок 1.7. Порівняльні гістограми інтроспективних та експертних оцінок вольових якостей засуджених групи 2

Різниця у опініях засуджених та експертів, яка наочно простежується гістограмах, на нашу думку, свідчить, принаймні, про завищену самооцінку і слабкість самокритики засуджених.

Разом з цим, загалом інтроспективні та експертні оцінки у випадку групи 2 дещо зближуються (якщо інтегральна різниця цих оцінок для групи 1 складає 7,4-3,1 = 4,3 бали, то для групи 2 вона становить: 6,4-4,1 = 2,3 бали). В ряді позицій ("витримка", "цілеспрямованість", "стійкість волі") оцінки службовців-експертів для групи 2 також дещо наближаються до інтроспективних оцінок респондентів-засуджених, залишаючись нижчими за них всього на 1,2-2,0 бали, а оцінка якості "енергійність" практично однакова. Цікавим фактом є те, що службовці більш високо, ніж респонденти-засуджені групи 2 оцінюють таку вольову рису як "ретельність".

Підсумовуюч викладене, зазначимо, що на думку як засуджених, так і експертів, протягом відбування покарання відбуваються процеси зниження, збереження та розвитку тих або інших вольових характеристик.

Респонденти-засуджені вважають, що в них зменшуються цілеспрямованість, рішучість, енергійність, наполегливість, ви-тримка, стійкість волі, самостійність, рівень же таких харак-теристик як мужність та ініціативність залишається незмін-ним, а ретельність та дисциплінованість зростають.

Експерти частково поділяють думку респондентів і вважають, що деякі якості волі (рішучість, наполегливість, самостійність, ініціативність) дійсно знижуються з часом перебування у ВК. Проте, на їх думку, такі вольові характеристики особистості, як ціле-спрямованість, хоробрість не знижуються, а енергійність, витримка, стійкість волі, ретельність, мужність і дисциплінованість з часом зростають, хоча, за оцінками експертів, розвиток цих параметрів є незначним.

* * *

Простежені при аналізі тенденції зростання рис енергійності, витримки, стійкості волі, ретельності, мужності та дисциплі-нованості можуть, на нашу думку, свідчити про те, що особистість засуджених з часом прагне набути деяких корисних вольових якостей або виявляє тенденцію до цього. Однак, приймаючи до уваги їх незначний прогрес, перспективи соціально-бажаної реконструкції вольових рис криміногенної особистості у сучасній пенітенціарній системі є доволі слабкими.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Беца О.В. Реалізація ідей соціальної реабілітації засуджених у зарубіжній пенітенціарії // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. - К: Київський інститут внутрішніх справ. - 1997. - №1 (2) – С. 36 - 41.

2. Даньшин І., Лисоєд О. До питання про поняття злочинної діяльності // Вісник Академії правових наук України. – 1998. - № 5. – С. 32-36.

3. Іванов В.М. Соціально-психологічні аспекти переходу від системи виконання покарань до пенітенціарної системи // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. - К: Київський інститут внутрішніх справ. –1997. - №1 (2). – С.16 - 19.

4. Неправительственные организации и доклад Вульфа. Тюрьма и общество // Материалы семинара для персонала учреждений по исполнению наказаний. Славяногорск, 27-29 мая 1999 г. – Донецк: Донецкий Мемориал, Penal Reform International. - 1999. – 22 с.

5. Новые подходы для нового века // Материалы международной конференции по реформе исполнения наказаний. Лондон, 13 - 17 апреля 1999 г. – Донецк. Penal Reform International, Донецкий Мемориал, 1999. – 79 с.

6. Пастушеня А.Н. Основные принципы и средства эффективного применения прогрессивной системы исполнения наказаний. Реформирование пенитенциарной системы // Материалы международной конференции. - Минск: ООО ФилСерв плюс, 1998. - С. 86 – 93.

7. Радов Г.О. Роль та місце пенітенціарної системи в структурі державного управління України // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. - К: Київський інститут внутрішніх справ. - 1997. - №1 (2). – С. 15 - 21.

8. Реформа систем виконання покарань // Матеріали міжнародної конференції з реформи кримінальних покарань, Ройал Холлоуей Коледж, Лондонський університет Егам, Саррей, Велика Британія, 13 -17 квітня 1999 р.).- Донецк: International Centre for Prison Studies, Penal Reform International, Донецкий Мемориал, 1999. – 14 c.

9. Ткачевский Ю.М. Прогрессивная система исполнения уголовных наказаний. – Москва: Зерцало, 1977. – 144 с.

10. Тюремная реформа: поиски и достижения. – Харків (Харківська правозахистна група); Penal Reform International: Фоліо, 1999. – 120 с.

11. Фаренюк С.Я., Корчинський В.О. Організаційно-правові питання реформування кримінально-виконавчої системи // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. - К: Київський інститут внутрішніх справ. - 1998. - №1(3). – С.14-18.

12. Филиппов В.В. Реформирование пенитенциарной системы // Материалы международной конференции. - Минск: ООО ФилСерв плюс, 1998.- С. 45-48.

Loading...

 
 

Цікаве