WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічний стан засуджених - Реферат

Психологічний стан засуджених - Реферат

Реферат на тему:

Психологічний стан засуджених

1.1. Дослідження динаміки акцентуацій характеру

і складових тривожності

Динаміка вибіркової психічної вразливості (акцентуацій) відслідковувалася шляхом проведення дослідження з двома групами респондентів – щойно прибулих до установи по виконанню покарань (далі – УВП) - група 1 і тих, які за півроку його мали залишити, а строк відбування покарання отримали не менше 5 років - група 2. Генеральна сукупність складала 2500 чоловік, репрезентативна група включала 80 засуджених (вимоги до репрезентативності враховувалися), гранична похибка репрезентативності становила 0,03, а достовірність висновків складала близько 95%.

Акцентуації характеру, як на початковому етапі відбування покарання, так і в кінці терміну діагностувалися за допомогою широко відомої та адаптованої психодіагностичої методики Schmieschek, побудованої на основі теорії К.Леонгарда про гіпертрофовано розвинені риси особистості, які відбивають вибіркову психологічну вразливість людини. Попри певні дискусії, за цією методикою загалом розрізняють 10 основних типів акцентуації: гіпертимія, застрягання, емотивність, педантизм, тривожність, дистимія, циклотимність, демонстративність, збудливість та екзальтованість.

Складові тривожності (ситуативна та особистісна) діагностувалися за відомою методикою Спілбергера,

Крім цього, нами була здійснена спроба діагностики психічної патології шляхом проведення адаптованого варіанту Мінесотського мультифакторного особистісного опитника ММРІ (Minnesota Multiphasic Personality Inventory), який був розроблений Hathaway & McKinley в 1941 році і успішно адаптований вітчизняними психологами.

Практика показала, що групове, але контрольоване психологом опитування спецконтингенту є продуктивним способом збору даних. Разом з цим складання так званої "батареї тестів" виявилося недоцільним з-за ряду факторів, серед яких найвагомішими є: слабкість і нестійкість довільної уваги аудиторії, низький загальний рівень словарного запасу (а значить і інтелекту), обмеженість респондентів у часі з-за вимог режиму, Правил внутрішнього розпорядку УВП. Сукупно це утруднює тривалу роботу пересічного засудженого зі стимульним матеріалом – тому ми опитували групи респондентів окремо по кожній з наведених методик.

Дослідження показало, що вищевказані параметри психічного стану засуджених на етапі закінчення відбування покарання (група 2) мають певні відмінності від тих, які мали місце у респондентів групи 1 (див. Рис. 1.1.).

Рисунок 1.1. Динаміка акцентуацій характеру засуджених

Як бачимо з наведеної гістограми, на початкових етапах відбування покарання переважна більшість акцентуацій (крім тривожності) значно перевищують гранично допустимий поріг умовної норми (13 балів). Це переводить кожну конкретну акцентуацію у "передпатологічний" стан. Слід відзначити, що найбільш вираженими є такі види акцентуацій, як екзальтованість, емотивність, гірпертимність, збудливість та циклотимія, які свідчать про високу перманентну афективно-емоційну активність (установку) засуджених.

Дослідження рівня акцентуацій характеру на кінцевому етапі відбування покарання свідчить про зменшення їх загального кількісного рівня, але афективно-емоційна (а не усвідомлена і конструктивна) установка зберігається в них як якісна сторона реагування на подразники.

Дослідження ситуативної складової тривожності показує (рис.1.2), що засуджені як на початкових, так і на кінцевих етапах відбування покарання характеризуються низьким порогом виникнення реакції тривоги - недостатньо мотивованого і малоадекватного неспокою, недовірливості, комплексу неповноцінності, зосередження на своїх недоліках. Міра центральної тенденції даних (М) обох виборок перевищує рівень "помірна" і знаходиться у секторі "висока".

Рисунок 1.2. Стан ситуативної тривожності

Особистісна ж складова тривожності характеризує схильність індивіда перебувати в більшості навіть звичайних ситуацій у стані хвилювання, тривоги, побоювання, страху.

На початковому етапі перебування у пенітенціарній установі вона є однозначно високою (рис.1.3.), на кінцевому ж М дещо зміщується у сектор "помірна", що говорить про те, що основна маса засуджених у кінці строку більш врівноважена ніж на початку, але слід відзначити, що  (середнє квадратичне відхилення) цього показника у вибірки свідчить про можливість високої особистісної тривожності у деяких осіб.

Рисунок 1.3. Стан особистісної тривожності

Спроба дослідження наявності у засуджених психічної патології шляхом застосування методики ММРІ показала, що близько 30% засуджених на початку відбування покарання і близько 20% у його кінці виявляють різноманітну патопсихологічну симптоматику (переважно ознаки психопатії, гіпоманії та іпохондрії), що загалом підтверджує висновок про високу подразливість, "експлозивність" психіки частини респондентів.

Слід також відзначити, що в умовах УВП дослідження психічної сфери засуджених за цією методикою виявилося не досить інформативне - 46,25% відповідей першої вибірки і 45% другої виявилися не достовірними з-за перевищення ґраничних балів за шкалами L, F, K.

* * *

Підсумовуючи вищевикладене, ми можемо бачити, що у якісній стороні психологічного реагування респондентів на різноманітні подразники присутня певна розбалансованість між емоціями та раціо. Іншими словами, у значної частини респондентів домінує афективно-емоційний (а не когнітивний) психологічний вектор рефлексії.

Разом з цим психологічний стан засуджених під час перебування в установах сучасної пенітенціарної системи все ж має деякі риси позитивної динаміки, однак її показники залишаються недостатніми для однозначного твердження про сталий прогрес соціально схвалюваних особистісних рис.

1.2. Дослідження динаміки вольових якостей засуджених

Аналіз психологічних характеристик особистості засудженого повинен передбачати дослідження її вольових якостей, оскільки саме воля є енергетичною складовою психіки, яка уможливлює будь-які усвідомлені вчинки людини.

Ознайомлення з методиками дослідження вольових якостей особистості [26] показало, що на сьогодні не існує єдиного способу їх діагностики (стосовно специфіки засуджених вітчизняних або адаптованих методик не існує взагалі). Цей стан можна пояснити, очевидно, науковою дискусією щодо зовнішніх проявів вольових якостей, а також певною неоднозначністю визначення критеріїв волі з позицій різних авторів [26, 27].

Вивчивши вітчизняний та зарубіжний досвід дослідження вольових якостей серед звичайних громадян, ми прийшли до висновку, що в умовах вітчизняних УВП найбільш зручним є факторно-критеріальний метод їх оцінки.

Перший етап дослідження полягав у визначенні факторів, які могли б найповніше характеризувати вольові риси особистості. Визначаючи їх, ми виходили з теоретичних позицій науковців, які у свій час досліджували особистість засуджених – О.Д.Глоточкіна, Б.Ф.Пірожкова, Л.В.Васильєва та інших [23, 26 - 33]. Аналізуючи їх погляди на вольові риси, ми прийшли до висновку, що у якості критеріїв повинні стати: стійкість волі, цілеспрямованість, рішучість, енергійність, наполегливість, витримка, ретельність, хоробрість, самостійність та мужність засуджених.

Враховуючи специфічність контингенту, імовірну тенденційність відповідей, було прийнято рішення про опитування не лише самих засуджених, але й експертів, у якості яких виступили співробітники відділу соціально-психологічної роботи (ВСПР).

Loading...

 
 

Цікаве