WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Образність як психологічна категорія - Реферат

Образність як психологічна категорія - Реферат

Реферат на тему:

Образність як психологічна категорія

Досліджуючи та обґрунтовуючи основні положення про мову, Л.С.Виготський відзначав: "Усюди – у фонетиці, в морфології, в лексиці та семантиці, навіть у ритміці, метриці й музиці – за граматичними чи формальними категоріями постають психологічні" [1, 24].

До таких психологічних категорій належить і категорія образності. За своєю сутністю означена категорія водночас є досить складною, вагомою та багатоаспектною проблемою.

Образ - це суб'єктивний феномен, який виникає в результаті предметно-практичної, сенсорно-перцептивної, мислительної діяльності, що становить цілісне інтегральне відображення дійсності, в якому водночас представлені основні перцептивні категорії (простір, рух, колір, форма, фактура тощо), це чуттєва форма психічного явища, яка містить в ідеальному плані просторову організацію та часову динаміку, це суб'єктивна картина світу чи його фрагментів, що включає самого суб'єкта, інших людей, просторове оточення і часову послідовність подій.

Відтак, етимологічно термін "образ" тяжіє до наочності, наштовхує на думку про зовнішній вигляд предмета чи явища. Розглядаючи образ як насамперед багатоступеневе опосередковане відображення дійсності, варто акцентувати увагу на виявленні сутності самого відображення. Термін "відображення" становить змістовий результат, психічний образ, який відповідає сутності об'єкта і виступає у формі наукового поняття чи художньої інтуїції.

Проблема відображення -- це проблематика трьох членів:

1) природа;

2)пізнання людини, що поєднується з її мозком як вищим продуктом тієї ж природи;

3) форма відображення природи в пізнанні людини, ця форма становить поняття, закони, категорії тощо, тобто суб'єктивні образи об'єктивного світу.

Образ має і свою об'єктивність, яка визначається за такими двома основними ознаками:

1) подібність образу та об'єкта за структурою і сутністю;

2) значення – наявність в образі такої цінності, яка відповідає об'єктивним потребам.

Образи, що відображають у нашій свідомості дійсність, не є статичними, незмінними, мертвими речами; вони становлять динамічні утворення. Варто спробувати зафіксувати певний образ, щоб переконатися в тому, як він кожного разу на наших очах видозмінюється, зрушується, якоюсь мірою трансформується: то одні його сторони виступають на передній план, то інші; ті, що виступають, водночас і відступають, затінюються наступними.

Розрізняють декілька видів образних явищ:

  • образ сприйняття -- відображення в ідеальному плані зовнішнього об'єкта (сцени), яке впливає на органи чуттів;

  • образ уяви -- вигаданий образ, який поданий в уявленні;

  • післяобраз -- модифіковане довільне сприйняття об'єкта, що уявляється і який нещодавно розглядався при суворо нерухомому погляді;

  • ейдетичний образ -- чітке, повне і детальне уявлення об'єкта (сцени) протягом певного часу після припинення його розгляду, відрізняється від післяобразу незалежністю від руху очей та стабільністю в часі;

  • фосфени -- спонтанні світлові відчуття;

  • фантом -- відчуття втраченої частини тіла;

  • галюцинація -- ілюзорне сприйняття предмета, який реально відсутній, суб'єктивно невіддільне від образу сприйняття.

У процесі пізнання довколишнього світу образи-уявлення посідають проміжне місце між образами сприйняття та образами уяви. Вони становлять свого роду мінливі динамічні утворення, які кожного разу за певних умов знову відтворюються і відображають складне життя особистості. С.Л.Рубінштейн підкреслює значущість означених образів насамперед для внутрішнього життя людини, адже саме ці образи створюють той план, на якому воно розгортається. Образи уявлення безпосередньо пов'язані з попереднім досвідом людини, оскільки це процес відтворення раніше сприйнятих предметів, явищ тощо. На відміну від означених образів, образи уяви виконують функцію перетворення результатів минулого досвіду, це передусім психічний процес, який полягає у створенні нових образів (уявлень) шляхом переробки матеріалу сприйняття і уявлень, одержаного в попередньому досвіді. Образ це універсальна людська здатність до побудови нових цілісних образів дійсності шляхом переробки змісту практичного, чуттєвого, інтелектуального та емоційно-смислового досвіду.

Отже, образ уяви виконує чотири функції: 1) побудова образу засобів і кінцевого результату предметної діяльності суб'єкта; 2) створення програми поведінки, коли проблемна ситуація є невизначеною; 3) продукування образів, які не програмують, а заміняють діяльність; 4) створення образів, які відповідають опису об'єкта.

Уявлення синтезуються у процесах уяви в різноманітних формах: аглютинація -- поєднання несумісних реально якостей, ознак, частин предметів; гіперболізація -- збільшення чи зменшення предмета, зміна якості його частин; загострення -- підкреслення певних ознак; схематизація -- згладжування відмінностей предметів та виявлення рис подібності між ними; типізація --виділення суттєвого, неповторного в однорідних явищах та втілення його в конкретному образі. Обидва види образів (уявлення та уяви) включені до мислительного процесу.

Важливою особливістю наочно-образного мислення є встановлення незвичайних, неможливих поєднань предметів та їх якостей. У цьому випадку наочно-образне мислення практично наближається до уяви. За своєю сутністю та функціонуванням означений вид мислення є специфічним, він становить один із етапів онтогенетичного розвитку мислення. Відтак, психологічний зміст означеного терміна полягає в позначенні мислительного процесу оперування наочно-образними уявленнями, що виникають у свідомості людини, та їх перетворенні. У значній мірі мислити образно -- означає мислити асоціативно, метафорично. Значення асоціацій з погляду розвитку образного мислення визначається тим, що через них ніби виявляються певні ціннісні орієнтації, смисли, настанови тієї чи іншої особистості. Асоціації опосередковують зв'язок образу з об'єктивною дійсністю, встановлюючи його співвідношення з різноманітними явищами. У процесі образного мислення асоціації виконують роль посередника між первинним образом (образом сприйняття) та наступними етапами його осмислення, становлять ніби перехідний момент від чуттєвого ступеня засвоєння образного змісту предмета чи явища до раціонального.

У контексті роботи над образністю акцентуємо увагу передусім на творчій уяві, яка теж виконує функцію перетворення. Сутність цього перетворення полягає в тому, що воно не віддаляється, а наближається до дійсності, що воно ніби знімає з неї випадкові нашарування і зовнішні покриття. У процесі творчої уяви людина перетворює дійсність буденного сприйняття, завантажену, наповнену випадковими, не виразними, не яскравими моментами. Основна логіка творчої уяви - відійти від дійсності, щоби проникнути в неї. Уява акцентує, типізує, узагальнює, виявляє при цьому значення в конкретному образі. Саме в уяві, відбувається злиття образу і значення, та й сам образ використовується в переносному значенні. Слово становить єдність значення і знака. Знак -- дещо, що не має свого внутрішнього значення. На відміну від знака, слово має внутрішнє значення. Визначний психолог підкреслює опосередкованість зв'язку слова з предметом, яка виявляється через узагальнений семантичний зміст слова -- через поняття чи образ. У психологічних розробках низки вчених побутує термін "мовний образ", який відіграє значну роль в семантичному змісті слова і який не можна ототожнювати з наочністю, оскільки мовний образ -- це завжди значущий образ, будова якого визначена суттєвими для його значення відношеннями.

Loading...

 
 

Цікаве