WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Прагнення до влади як одна з характерних форм вияву людської агресивності - Реферат

Прагнення до влади як одна з характерних форм вияву людської агресивності - Реферат

Треба також враховувати, підкреслює Адлер, що люди, які прагнуть до панування, завжди використовували й продовжують використовувати ідеали спільності й солідарності у своїх корисливих цілях. Все позитивне, що створене людством, потрапляючи до рук властолюбців, застосовується в кінцевому підсумку, проти нього. На думку дослідника, "щоразу, коли логіка спільного людського життя пробивала собі дорогу, вона впиралася в прагнення до панування. Всі соціальні законодавчі акти, скрижалі Мойсея, вчення Христа щоразу потрапляли до рук прошарків і груп, які, прагнучи до влади, зловживали найсвятішим заради задоволення свого властолюбства.Найвитонченіші фальсифікаторські трюки й підступні виверти використовувалися, щоб перевести ніколи не зникаючі спонукання й творіння почуття спільності на шлях прагнення до влади... Істини й вимоги, що виникали під тиском спільного людського життя, знову й знову перетворювались у неприродність властолюбства"(курсив мій. - А.Д.) [Там само, с.209].

Ми можемо погодитися з багатьма наведеними вище положеннями концепцій Адлера та Хорні, оскільки вони підтверджуються численними об'єктивними емпіричними фактами, з якими ми зустрічаємося щодня. Наприклад, на виробництві, де керівник очікує на поклоніння від підлеглих. І в сім'ї, де одна з "половинок" завжди буває "головою". І навіть у дитячих іграх, де обов'язково присутні "переможці" та "переможені". Не залишилось осторонь навіть таке специфічне явище як мода. Вона також несе на собі відбиток владного синдрому. Модні речі, що мають високу ціну і внаслідок цього недоступні для більшості, є насамперед свідченням соціального становища (політичного, економічного і т.п.) їх власників. Тому і ринкова вартість таких речей визначається не стільки їх споживчою вартістю, скільки ексклюзивністю, престижністю певних марок. Мобільні телефони, прикрашені десятками або сотнями діамантів, вартістю в кілька мільйонів доларів, так само як і відомі марки автомобілів, годинників, одягу і т.п., навряд чи є кращими за звичайні аналоги. Їх призначення зовсім інше - підкреслити соціальний статус власників цих речей.

Визначаючи безсумнівні заслуги Адлера і Хорні у дослідженні прагнення до влади, все ж з окремими положеннями їх концепцій ми не можемо погодитися. Перш за все це стосується питання про походження цього феномена. Посилання останніх виключно на комплекс неповноцінності, що виникає вже в ранньому дитинстві і формується в умовах ворожого соціального оточення, на наш погляд, не витримує критики. Це усвідомлює і сама Хорні, соратниця Адлера. Так, характеризуючи наукову значимість робіт Адлера, вона зазначає, що "заслугою Альфреда Адлера є виявлення цих прагнень і підкреслення їх важливого значення і тієї ролі, яку вони відіграють у невротичних проявах, а також виявлення тих личин, у яких вони проявляються. Але Адлер стверджує, що ці прагнення, утворюючи основну тенденцію людської природи, не потребують, у свою чергу, якогось пояснення; їх посилення у невротиків він підносить до дитячих відчуттів неповноцінності і фізичних недоліків" [21, с.145].

Ми також вважаємо зазначені аргументи Адлера теоретично і методологічно необґрунтованими. Наявність прагнення до переваги (або, навіть, влади) вже у дітей раннього віку, на що посилається Адлер у своїх працях, свідчить про генетичну зумовленість цього феномена. Теж саме стосується і походження "базальної тривоги" Хорні. Вона, без сумніву, обумовлюється соціальними чинниками, але мають існувати також і вроджені, генетичні. Чим інакше можна пояснити наступний висновок Хорні: "базальна тривожність продовжує існувати, навіть якщо в наявній ситуації немає ніякого її спеціального збудника"? [21, с.71].

Так де ж лежать корені цього таємничого явища: прагнення до влади?

На наш погляд, їх слід шукати в історичному минулому людства, у специфічних умовах життєдіяльності первісного суспільства, яке існувало протягом тривалого історичного періоду.

На думку багатьох авторитетних учених, до яких належать Ч. Дарвін, З.Фрейд, А. Бергсон та інші, воно являло собою дику орду, що існувала за законами тваринного світу. Тому ми вважаємо за можливе узяти за методологічну основу аналізу даної проблеми концепцію вродженої людської агресивності відомого австрійського етолога і філософа Конрада Лоренца. Обираючи останню як методологічну базу дослідження, ми виходимо з того, що вона добре себе зарекомендувала в поясненні соціального життя вищих видів, до яких, як відомо, належить і людина.

За висновками Лоренца, будь-яка тваринна спільнота має ієрархічну структуру, що є необхідною умовою її формування й функціонування. Особливе значення вона має для вищих видів, де виступає основним системостворюючим фактором. "Принципом організації, без якого, мабуть, не може розвитися впорядковане спільне життя вищих тварин, - зазначає він у відомій праці "Агресія" (1963), - є так звана ієрархія" [14, с.51].

Головну роль тут відіграє інстинкт агресії. Саме він "визначає" те місце, яке посяде в спільноті та чи інша тварина, а тим самим можливості її виживання та відтворення. Як свідчать емпіричні факти, найбільш агресивні тварини мають перевагу над іншими в задоволенні своїх основних потреб: перш за все, харчового та статевого інстинктів. Саме в цьому, мабуть, полягає еволюційне призначення тваринної ієрархії і, відповідно, інстинкту агресії, на якому вона базується.

Ієрархічна структура зазначених об'єднань неминуче призводить до конкуренції між тваринами. Кожна з них прагне дістатися вищих щаблів суспільної "піраміди", оскільки це значно підвищує її шанси на самозбереження та відтворення нащадків. Невипадково, що саме в цих конкурентних відносинах Лоренц вбачає справжню сутність та еволюційне призначення агресивної поведінки. "Формулу Дарвіна "боротьба за існування", - зазначає він, - необізнані помилково відносять, як правило, до боротьби між різними видами. Насправді ж боротьба, - про яку говорив Дарвін і яка рухає еволюцію, – це насамперед конкуренція між найближчими родичами... Хто безпосередньо погрожує існуванню виду – це не "пожирач", а конкурент; саме він, і тільки він" [Там само; с.30, 32 ].

Разом з тим конкурентні відносини корисні не тільки для окремої спільноти, але й виду в цілому. В особі найбільш агресивних тварин, які стоять на чолі спільноти, вона має своїх надійних захисників від зовнішніх ворогів та конкурентів по екологічній "ніші". Ще одним позитивним наслідком конкуренції є "відбір генів", оскільки вона дозволяє вижити і залишити нащадків лише найбільш продуктивним плідникам, якими є саме агресивні тварини. Таким чином, конкурентні відносини виступають одним з основних "механізмів" природного відбору та прогресивної еволюції тваринних видів.

Виконуючи таку важливу роль в життєдіяльності тваринних видів на протязі сотень тисяч та мільйонів років, конкурентні відносини і обумовлене ними прагнення до переваги не могли не набути вродженого характеру. Так само, вони не могли не успадкуватися і в генофонді людини, "біологічний" вік якої, за оцінками фахівців, нараховує близько 500-600 тисяч років [18, с.193].

Щодо комплексу неповноцінності, який розглядається Адлером і Хорні в якості основної причини виникнення прагнення до влади, то він, на наш погляд, є лише стимулюючим фактором, що пробуджує та загострює цей вроджений феномен. А.Шопенгауер був правий, коли приписував волю до життя (одним з проявів якої є інстинкт агресії і, відповідно, прагнення до влади) не тільки людині, але й всій органічній природі, оскільки різні форми прояву цього феномена мають загальну генетичну основу.

Його позиції дотримувався і відомий французький філософ та культуролог А.Бергсон. "Ми стверджуємо, - зазначає він у праці "Два джерела моралі та релігії", - як людство не цивілізувалося, як воно не перетворювалося, тенденції, певною мірою органічні для соціального життя, залишилися тими ж, якими вони були спочатку. Ми і тепер можемо їх виявити і спостерігати. Результат такого спостереження не викликає сумнівів" (курсив мій. – А. Д.) [10, с.58].

Loading...

 
 

Цікаве