WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Чинники формування ідентичності в юності - Реферат

Чинники формування ідентичності в юності - Реферат

Реферат на тему:

Чинники формування ідентичності в юності

З усіх проблем, з якими зустрічались люди в ході розвитку людства, ймовірно, найбільш загадковою є сама людська природа. В яких тільки напрямках не велись пошуки, яких тільки концепцій не було висунуто,- ясної і чіткої відповіді до цього часу людство так і не знайшло.

Актуальність дослідження особистої ідентичності молоді визначається необхідністю розуміння психологічних змін у процесах розвитку особистості, що простежуються в тенденціях розвитку сучасного суспільства. Завдяки змінам, що відбуваються в сучасному суспільстві, молоді люди мають великий вибір ідеологічних, соціальних та професійних можливостей. Перед психологічною наукою постають нові питання про те, що саме наповнює внутрішній світ сучасної молодої людини, як формується її індивідуальність.

Останнім часом помітно зріс інтерес до вивчення юності як одного з визначальних етапів життєвого шляху. Важливо зрозуміти, які психологічні механізми сприяють формуванню активної молодої людини, що розвивається як унікальна особистість, здатна перевірити та утвердити свої здібності, досягати контролю над життєвими обставинами, бути діяльною, продуктивною і щасливою.

Вивченню юнацького віку в сучасній психології присвячено багато досліджень. Разом з тим існують великі розбіжності в поглядах на основні імпульси розвитку в юності, часові межі та головні особливості цього періоду. Ідентичність - це результат самоусвідомлення та визначення свого ォяサ. Здатність до самоусвідомлення і самопізнання притаманна виключно людині як суб'єкту свідомості, спілкування і певних дій стосовно самої себе. Кінцевим продуктом процесу самопізнання є динамічна система уявлення людини про себе. А. Г. Спіркін дає таке визначення самоусвідомлення: це усвідомлення й оцінка людиною своїх дій та їх результатів, думок, почуттів, моральності та інтересів, ідеалів і мотивів поведінки, цілісна оцінка самого себе і свого місця в житті. Самооцінка - це певне ставлення до себе: до своїх якостей, можливостей, фізичних [та духовних] силサ [1; 2]. Самооцінка це особистісне судження про особисту цінність, що виражається в установках, властивих індивіДУ [3; 4]. Таким чином, самооцінка відображає ступінь розвитку у людини почуття самоповаги, відчуття особистої цінності і позитивного ставлення до всього того, що входить у сферу особистого ォЯサ. Тому низька самооцінка передба-чає несприйняття себе, самозаперечення, негативне ставлення до своєї особистості. Можна виділити кілька джерел формування самооцінки на різних етапах становлення особистості. Для юнацького віку є актуальним порівняння з іншими людьми. Групи однолітків відіграють у дитинстві та юності дуже важливу роль, особливо для розвитку ідентифікації та формування установок. За Соренсеном (Sorensen, 1973), підлітки знач-но легше ідентифікують себе з іншими підлітками, ніж зі старшими людьми, навіть якщо останні належать до тієї ж статі, раси, релігії, що й вони самі. Періодом виникнення свідомого ォяサ, хоч би як поступово формувались окремі його компоненти, вважається підлітковий і ранній юнацький вік. Практично всі психологи вказують на ранню юність як на критичний період формування самосвідомості й розглядають розвиток самосвідомості як центральний психічний процес перехідного віку.

Розвиток самосвідомості та інтересу до особистого ォЯサ у підлітків веде до змін у характері. У ранньому юнацькому віці (15-17 років) в рамках становлення нового рівня самосвідомості відбувається формування відносно стійкого уявлення про себе. До 16-17 років виникає особливе особистісне новоутворення, яке в психологічній літературі позначається терміном ォсамовизначення. Проблемі самовизначення присвячено чима-ло досліджень психологів. У цих дослідженнях сконцентровано в основному дві групи питань.

У працях Б. Г. Ананьева [5,6], Л. І. Божович [7,8], A. H. Леонтьева [9], С. Л. Рубінштейна [10], 1.1. Чеснокової [11], В. В. Століна [12], А. Г. Спіркіна

[1] в загальнотеоретичному та методологічному аспектах проаналізовано питання про становлення самосвідомості в контексті загальної пробле-

ми розвитку особистості. У другій групі розглядаються спеціальні питання, в першу чергу пов'язані з особливостями самооцінок, їх взаємоゥ Музиченко Л. В., 2003Музиченко Л. В. Чинники формування ідентичності в юності 297 зв'язку з оцінками оточуючих. Праці Л. І. Божович аналізують психологічну природу самовизначення, потреба в якому виникає на певному етапі життя на межі старшого підліткового віку і ранньої юності. Дослідниця обґрунтовує необхідність виникнення цієї потреби логікою особистісного і соціального розвитку підлітка, зазначає, що потреба в самовизначенні розглядається як потреба в формуванні певної смислової системи, в якій об'єднуються уявлення про світ і про самого себе, йде пошук відповіді на запитання про смисл свого особистого існування. Само-визначення, вважає Л. Божович, нерозривно пов'язане з такою важливою характеристикою старшого підліткового та раннього юнацького віку, як прагнення до майбутнього; до того ж самовизначення передбачає вибір професії. Разом з тим поняття самовизначення у Л. Божович залишається досить розпливчастим, не деталізованим, не розглянуто й механізми самовизначення. І. В. Дубровіна вносить уточнення в проблему самовизначення як центрального моменту в ранньому юнацькому віці. Результати проведених досліджень [13] дають їй змогу твердити, що ос-новним психологічним новоутворенням раннього юнацького віку слід вважати не самовизначення як таке (особисте, професіональне, ширше - життєве), а психологічну готовність до самовизначення, яка передбачає: а) сформованість на високому рівні психологічних структур, в першу

чергу самосвідомості; б) розвиненість потреб, що забезпечують змістовну наповненість особистості, серед яких центральне місце займають

моральні підвалини, ціннісні орієнтації і тимчасові перспективи; в) виникнення чинників індивідуальності як результат розвитку й усвідом-

лення своїх здібностей та інтересів кожним старшокласником [14]. Разом з тим психологічна готовність увійти в доросле життя і посісти в ньому

достойне людини місце передбачає не завершені в своєму формуванні психологічні структури і якості, а повну зрілість особистості, яка означає,

що у старшокласника сформовано психологічні механізми, які забезпечують йому можливість (психологічну готовність) безперервного розвитку його особистості тепер і в майбутньому.

У зарубіжній психології аналогом поняття особистісне самовизначенняサ виступає категорія психосоціальна ідентичність, розроблена і введена в науковий обіг американським ученим Еріком Еріксоном [15]. Центральним моментом, через призму якого розглядається все становлення особистості в перехідному віці, включаючи і його юнацький етап, є нормативна криза ідентичностіサ. Термін ォкризаサ вживається тут у значенні поворотної, критичної точки розвитку, коли однаковою мірою загострюється вразливість і збільшується потенціал особистості, що опиняється перед вибором між двома альтернативними можливостями, одна з яких веде до позитивного, а інша - до негативного напрямку. Слово ォнормативнийサ

Loading...

 
 

Цікаве