WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Творчість як детермінанта успішності - Реферат

Творчість як детермінанта успішності - Реферат

Реферат на тему:

Творчість як детермінанта успішності

Постійна потреба в освіті (підвищенні фахового рівня) пов'язана з концепцією людини як носія змін. Широка участь у побудові майбутнього обумовлює загальну потребу в постійному накопиченні знань, навичок. Набуті знання повинні допомагати людині виробити ясний, критичний і усвідомлений погляд на факт, процеси, та соціальні механізми, що викликають кризові ситуації і ускладнюють шляхи створення нової моделі, сформулювати критичні думки у вигляді альтернативних рішень, розвивати й творити потребу в нових знаннях, впевненість у власних силах, вміння продуктивно співпрацювати з іншими, творчо реформувати дійснісьі заради забезпечення життя, гідного кожної людини.

У сучасних умовах удосконалення всіх ланок освіти пов'язане і визначається тими змінами, що відбуваються в науці, техніці, які зумовлюють необхідність постійного підвищення рівня знань кожного.

Які ж основні проблеми процесу гуманізації стосовно вищої школи? Поза всяким сумнівом, це проблема "людини на своєму місці". І того, хто вчить, і того, хто вчиться.

Це проблема свідомої та глибоко професійної селекції майбутніх творців, а відтак - проблема творчої школи.

В повному значенні слів виховання, навчання та освіта як гуманістичні -це виховання, навчання та освіта, що виходять із стратегічного завдання: формувати людину-творця, тобто формувати її такою, якою вона і мас бути згідно ідеї самого поняття "людина". Цей процес може лише водночас здійснюватись з формуванням нових, гуманістичних суспільних відносин і - створенням гуманістичного суспільства. Це показує, якої прискіпливої уваги потребує все, що так чи інакше пов'язане із найскладнішим зі всіх видів суспільного виробництва - з формуванням людей. Як потрібний у процесі навчання,, піклування, розвитку, узагальнення та поширення знань той, по крихітці нагромаджуваний, безцінний досвід вітчизняної та світової педагогіки, який переконує в одному: людей необдарованих, неталановитих, негеніальних немає. На моє глибоке переконання, проблема генія, таланту, обдарування, це, в основному -проблема того соціального грунту, середовища, атмосфери, в яких може (або ж не може) проявити себе людина.

Лише в самодіяльності, в збалансованому та гармонійному співвідношенні народжуються та функціонують такі її органічні складові, як: самосвідомість, самоосвіта, самовиховання, самодисципліна, самоствердження, самообмеження, самоповага, самооцінка, самовіддача, самоконтроль, самодетерміпація, са.мо-покладання, самоздійснення тощо. Наростання таких самовизначень самодіяльності йде по мірі зміщення акценту з моменту індивідуалізації суспільного на усуспільнення індивідуального в діалектично суперечливому процесі соціалізації. Лише наявність та перманентне розширення спектру подібних визначень дозволяє кваліфікувати діяльність як самодіяльність, а суб'єкта її - як людину-творця.

"Людині в її позитивному бутті властива творча психологія, - писав М. Бердяєв. - Вона може бути пригніченою чи прихованою, може бути розкрита, вона екзистенціально властива людині. Творчий інстинкт в людині є безкорисливий, в ньому людина забуває себе, виходить із себе. В цьому сутність творчої психології" (І; 341). Він розглядає творчість як діяльність людини, яка створює нові, оригінальні цінності (в галузі мистецтва, техніки, науки, практики, що мають суспільну значущість. Інша точка зору пов'язує творчість з діяльністю людини, спрямованої на самовираження, самоактуалізацію особистості.І та, і інша точки зору, хоча і не претендують на повне висвітлення феномену "творчість", без сумніву охоплюють надзвичайно важливі її сторони. Перша акцентує увагу на новоутвореннях в галузях речей та ідей, які виникають у результаті людської діяльності; друга тісно пов'язана зі сферою побуджувань до творчої діяльності, мотивацією.

У психологічному словнику (В. П. Зінченко. Б. Г. Мешерякова) дасться визначення психології творчості як розділу психологічної науки, що вивчає процес творення людиною нового, оригінального в різних сферах діяльності, перш за все в науці, техніці, мистецтві, а також формування, розвиток і структуру творчого потенціалу людини (2: 310) Предмет дослідження психології творчості становлять: вивчення процесів уяви, мислення, інтуіції, натхнення, надситуативної активності, а також індивідуально-психологічні особливості індивіда, які проявляються в час його творчості (здібності, обдарованість, талант, геніальність); впливи, яких зазнає особистість, перебуваючи у творчій групі, а також система психологічних методів, цілеспрямовано опливаючих на формування творчої активності людини.

Система освіти має забезпечувати всі умови для всебічного розкриття творчого потенціалу особистості, створювати можливості для прояву її власної активності, самостійного руху, самоорганізації (4; 15). В останній час істотних змін зазнали стратегії впливу на людину для активізації її творчої результативності.

Високі показники креативності у дітей зовсім не гарантують їх творчих досягнень в майбутньому, а тільки збільшують вірогідність їх появи при наявності високої мотивації до творчості і оволодіння необхідними творчими уміннями. Така стратегічна переорієнтація дозволила суттєво підвищити ефек-цінність навчання, так як люди, початково менш обдаровані, але цілеспрямовано орієнтовані па рішення власних завдань, виявляються в кінцевому результаті більш продуктивними, ніж більш обдаровані, але менш зацікавлені. Розвиток власної активності об'єктів, наділення їх здатністю самостійно добудовувати і вдосконалювати себе є важливою стратегією і ефективним прийомом творчості.

Серед умов, стимулюючих розвиток творчого мислення особистості, можна виділити наступні: ситуації незавершеності або відкритості (на відміну від регламентованих, суворо контролюючих); вирішення і побудженям до постановки питань; стимулювання відповідальності і незалежності; акцент на самостійних розробках (варіанти рішення проблем), спостереження, почуття, узагальнення і ін.

На основі імпровізації, між вихователем і вихованцем встановлюються відкриті стосунки. Імпровізація, активізуючи наявні знання, стає базою для творчих знахідок, здійснюючи поліаспектні пошуки Йдучи висхідною дорогою творчості (наукова, художня, технічна і інші) людина, з одного боку, відтворює світ так. як він існує сам по'собі (децентралізація), з другого - у цьому децентралізованому відтворенні показує свою оригінальну позицію бачення цього світу (централізація). Інакше як через суб'єктивність саморозкриття світу не можливе. В міру його децентралізованого відтворення, поставання об'єктивного предмета імпровізація обмежує свою поліаспектність пошуків, поступається місцем іманентному творчому розкриттю предмета (5; 79).

Для розвитку творчого потенціалу вихователя необхідне створення умов для творчості ще на час навчання студентів у педінституті (університеті). Одним із шляхів перебудови вищої школи є організація співпраці викладачів і студентів на основі творчою діалогу між ними.

Організація творчого спілкування між викладачем і студентом сприяє розкріпаченню їх інтелектуальних можливостей, виступає для них сильним мотивуючим фактором, ліквідуються бар'єри соціальної дистанції (викладач - студент), що дозволяє звільнити резервні можливості особистості, складає основу інтенсифікації процесу навчання і закономірно веде до розвитку творчих здібностей студентів.

Без сумніву, велика роль у розвитку креативності особистості належить соціальній групі, в якій особистість залучається до процесу спільного (групового) розв'язання творчих завдань.

Розкріпачення інтелектуальних можливостей людини, підвищення її авторитету і, відповідно, самооцінки, за рахунок послаблення бар'єрів, допомагає саме робота в групі, зокрема активне навчання.

Взаємодія особистості з іншими (на рівні зв'язку "Я - Ти"."Я – Ми"), а також з опонентами ("Я - Вони"), стимулює творчі процеси шляхом реалізації власного завдання кожним індивиом, сприяє розв'язанню загальних завдань групи. Продуктивність групового впливу підвищується, якщо врахувати не тільки індивідуальні інтереси, але й притаманні кожному учаснику стиль мислення в процесі вирішення творчих завдань.

Серед форм та методів групового виливу на формування творчої особистості можна виділити:

- дискусійні методи (групова дискусія, "мозкова атака", "синектика" та ін.);

- ігрові методи (дидактичні й творчі ігри, ділові, рольові; ігрова психотерапія, психодрама та ін.);

- тренінг творчості (психогімнасгика, психомалюнок, музикотерапія та ін).

Сьогодні розроблені різні методики тренінгу творчої активності з допомогою методів "мозкової атаки" і "синектики', зокрема:

-складання речень (із декількох різних за значенням слів складаються речення);

- пошук загального (між двома - трьома словами ведеться ПОШУК СПІЛЬНИХ ознак);

- виключення зайвого слова (із кожних запропонованих трьох і більше слів залишаються два, між якими встановлюється подібність);

- пошук аналогій (до відповідного слова ведеться пошук подібного);

- пошук З'ЄДНУЮЧИХ ланок (знаходження максимально різних застогувань даному предмету); завершення запропонованого малюнка несподіваним оригінальним способом; дописування речення з різними варіантами його закінчень (6; 130).

Продуктивність тренінгу творчості підвищують медитативні практики, які сприяють розвитку рефлексивних знань індивіда, сензитивності, релаксації, інтуїтивного бачення і ін., - таких необхідних критеріїв психологічної характеристики творчої особистості.

Ще одним прикладом групового розвитку творчих здібностей є рольові ігри. Ігри сприяють формуванню іншої точки зору на ситуацію, ведуть до її переосмислення. Ключовий момент в рольових іграх - можливість виконання різних ролей, що включає повну ідентифікацію з якоюсь із них. В умовах рольової гри індивід зустрічається із ситуаціями, які є релевантними тим випадкам що мають місце в його реальній, значущій діяльності і які при цьому "диктують" зміну власних установок.

Досвід активного навчання у всіх ланках професійної освіти показує, що з допомогою його форм і методів можна ефективно вирішувати завдання, які важко піддаються в традиційному навчанні: а) формувати не тільки пізнавальні, але й професійні мотиви й інтереси; б) розвивати системне мислення, включаючи цілісне розуміння ним не тільки природи й суспільства, але й себе, свого місця в світі; в) давати цілісне уявлення про професійну діяльність; г) вчити колективній аналітичній і практичній роботі; д) формувати соціальні вміння і навички взаємодії та спілкування, індивідуального й спільного прийняття рішень; є) виховувати відповідальне ставлення до справи, соціальних цінностей і установок професійного колективу; є) оволодівати методами моделювання, соціального проектування (7; 17).

Loading...

 
 

Цікаве