WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Навчання як головний шлях до освіти - Реферат

Навчання як головний шлях до освіти - Реферат

Реферат на тему:

Навчання як головний шлях до освіти

Дидактика, навчання, процес навчання, викладання, научіння, освіта, знання, уміння, навички, ціль, зміст, організація, види, форми, методи, заходи, результати, продукти навчання, управління навчанням, суб'єкт навчально-пізнавальної діяльності, принципи дидактики, освітні групи навчання, мотиви, класно-урочна система, урок, лекція, бесіда, диспут, дискусія, факультатив, навчальний план, програма, дисципліна, контроль, самостійна робота.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

В цій темі ми розглядаємо навчання як один із основних видів діяльності людини — головною метою якої є засвоєння знань, навичок і вмінь, підготовка до трудової діяльності.

Навчання — це діяльність, яка має двосторонній характер: викладання та учіння.

Викладанняцілеспрямований вид діяльності, який здійснюється педагогом, організатором педагогічного процесу; це активний процес, бо в його здійсненні намагаються не лише передати учневі (студентові) певні знання, а й розвинути у нього бажання і вміння набувати нових знань, досвіду.

Учіння — цілеспрямований процес засвоєння знань, умінь, навичок, соціального досвіду.

У сучасному розумінні для навчання характерні такі ознаки:

  1. двосторонній характер;

  2. сумісна діяльність вчителів та учнів;

  3. управління з боку вчителя.

Таким чином, навчання — цілеспрямований процес передачі і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної та практичної діяльності вчителів і учнів. Навчання має ряд особливостей:

  • перша особливість — бінарність: викладання (цілі викладання) і учіння (цілі учіння);

  • друга особливістьрозмаїття суб'єктів діяльності з власними потребами, мотивами, установками, ціннісними орієнтаціями; з власними розуміннями "передачі" знань, з власним тлумаченням "засвоєння" знань;

  • третя особливістьвеличезне розмаїття сфер, напрямків, предметів людського досвіду, який передається, засвоюється у навчанні; особливості навчальних цілей.

Навчання має забезпечити:

  • вміння орієнтуватися у певних умовах;

  • відповідно до цього здатність "будувати" поведінку, адекватну умовам;

  • результат навчання — здатність пізнавати оточуючий світ, вміння регулювати поведінку.

Таким чином, в результаті навчання повинні статись заплановані зміни у поведінці тих, хто вчиться.

Щоб здійснити процес навчання, його потрібно організувати.

Організувати навчання — означає створити певну структуру та налагодити, відповідні цілям організації, зв'язки між елементами структури.

Основні елементи організації навчання:

  • група людей (суб'єкти учіння, суб'єкти викладання);

  • навчальні цілі (пізнавальні, психомоторні, афективні);

  • зв'язки між елементами (контроль як зворотний зв'язок).

Організаційні форми навчання — це зовнішні прояви узгодженості діяльності учнів та вчителів, що здійснюються у певному порядку та режимі.

В культурі людства розвиток форм навчання має свої історичні етапи:

  1. Первісна форма навчання — на ранніх стадіях розвитку людства навчання було пов'язане з конкретною поведінкою та діяльністю людини. Діти навчалися, наслідуючи дорослих.

  2. Індивідуальне навчаннявиникло в Давній Греції; учень виконує індивідуальне завдання, вчитель допомагає. Воно є досить ефективним, тому що дозволяє врахувати особливості розвитку дитини, провадити індивідуальний контроль за процесом засвоєння знань. Однак має ряд недоліків: воно потребує матеріальних затрат, а також позбавляє однолітків спілкування.

  3. Індивідуально-групове навчання — набуло широкого розповсюдження в середньовічних школах. Його характерні ознаки: непостійний склад учнів з різним рівнем розвитку, різним рівнем знань, не однорідний за віком. У школах панували репродуктивні методи навчання: механічне заучування, багаторазове повторення і відтворення матеріалу.

  4. Класно-урочна форма навчання — заснована Я. А. Коменським, який глибоко обґрунтував її у видатній праці "Велика дидактика" (1632 р.). Він вважав, що в школі навчання учнів повинно провадитись у класах з постійним складом учнів (однорідні за віком, розвитком); формування класів здійснюється на початку навчального року; навчальний рік повинен мати фіксовані початок і кінець, чотири періоди канікул; повинна бути програма навчання, зміст навчання за роками; заняття кожен день, крім неділі; навчання в класах по 40—50 осіб, навіть до 300 (якщо до проведення занять будуть залучені кращі учні). Таким чином, класно-урочна система діє та вдосконалюється аж до нинішніх часів.

  5. Белл-ланкастерська система навчання — (автори Белл і Ланкастер, Англія, кін. XVIII—поч. XIX ст.) — сутність її в тому, що вчитель організував навчання молодших школярів за допомогою старших (давав інструкцію як вчити).

  6. Лабораторна система знань за Дальтон-планом(за назвою м. Дальтон, США, 20-ті роки ХХ ст.), суть системи: виключаються класи, колективна робота вчителя з учнями; використовуються лабораторії, де провадяться заняття; використовуються таблиці, прилади, технічні засоби.

  7. Мангеймська система навчання — (автор Зіккінгер (1858—1930), м. Мангейм, Німеччина). Суть її в тому, що навчання провадять в класах, розподілених на підставі результатів психометричних обстежень і характеристик вчителів (4 групи класів: із середніми здібностями, малоздібними, розумово відсталими та обдарованими). Тривалість навчання в кожній групі була різною.

  8. План Трампа(50—60-ті роки ХХ ст.) — це американська система навчання, за якою 40 % часу відводиться на навчання учнів у великих групах (100—150 осіб), 20 % — на навчання у малих групах (10—15 осіб), а 40 % — на самостійну роботу.

  9. Метод проектів(30-ті роки ХХ ст., автор Дьюї, м. Чикаго, США) — сутність; виховання через дію, навчання за проектом (зміст навчання визначає проект).

Процес навчання будується відповідно до законів, закономірностей принципів навчання. Під принципами навчання або принципами дидактики розуміють систему вихідних, дидактичних вимог до навчання, виконання яких забезпечує його ефективність. Усі принципи можна розділити на загальнонаукові (науковість, системність, зв'язок теорії з практикою) та дидактичні (систематичність, міцність засвоєння знань, індивідуальний підхід до учнів, формування позитивної мотивації).

Для досягнення свідомо визначеної мети в навчально-пізнавальній діяльності необхідно діяти, тобто змінювати стан предмета (для отримання необхідного результату-продукту).

Loading...

 
 

Цікаве