WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → «Я-концепція». Система психологічного захисту - Реферат

«Я-концепція». Система психологічного захисту - Реферат

Позиція батьків необхідна для підтримки інтегруючого позитивного почуття власного "Я", яке формується наприкінці даного періоду. Почуття власного "Я" пов'язане з відчуттям себе як окремого та інакового.

3. Протягом наступної стадії (3—6 років) почуття власного "Я" розширюється. Відбувається процес ідентифікації з батьками тієї ж статі. Диференційований по статі та нарцисично оцінений образ тіла служить позитивним джерелом самооцінки. В свою чергу позитивна самооцінка служить основою впевненості в собі, незалежності, самостійності.

У цей період дитина розшиює розуміння від "хто вона" до "яка вона".

4. Від 6 до 11 років розширення соціального життя вносить істотний вклад у почуття власного "Я". Зміцнюється почуття відповідальності за себе, відбувається подальша інтерналізація правил, норм, стандартів.

Дитина починає розуміти, що хоча б інколи вона може помилятися.

5. Біологічні зміни, нестійкість настрою, ускладнення сімейних та соціальних стосунків, а також нова відповідальність, характерні для наступного періоду, — все це сприяє розвитку почуття власного "Я".

У підлітковому віці нестабільність самооцінки пов'язана з тим, що захоплення або сум і самотність наступають при прийнятті чи нехтуванні другом або референтною групою.

Вдале завершення підліткового та юнацького періодів включає в себе відношення до тілесних змін, які відбуваються у цьому віці, емоційні переживання усвідомлення своїх якостей та досвід соціальних відносин. Все це приводить до формування "Я-концепції". "Я-концепція" — стійка, частково усвідомлена система уявлень людини про себе, яка переживається як неповторна та на основі якої особа будує свою взаємодію із світом, іншими людьми і відноситься до себе. На думку Е. Еріксона, в цей період формується почуття ідентичності, яке виражається у відчутті стабільності та неперервності власного "Я", незважаючи на ті зміни, які відбуваються з людиною у процесі її росту та розвитку. При невдалому завершенні цього періоду, за Еріксоном, можна спостерігати "кризу ідентичності", яка проявляється в тому, що не виникає чіткого уявлення про своє "Я", про свою сутність, свої межі. Юнакові важко дати відповідь на питання: "Який він? Що він хоче? Що він може?"

СИСТЕМА ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗАХИСТІВ "Я"

Система психологічних захистів "Я" захищає не людину, а її внутрішній світ, уявлення про себе, зберігає стабільність компонентів "Я-концепції".

Людина, яка використовує систему захисних психологічних бар'єрів, вирішує одне або два наступні завдання:

  1. Уникає чи оволодіває загрожуючим почуттям — тривогою, інколи горем чи іншим дезорганізуючим емоційним переживанням.

  2. Зберігає самоповагу, підтримує позитивне почуття влас-ного "Я".

Кожна людина віддає перевагу певним захистам, котрі стають невід'ємною частиною її індивідуального стилю боротьби з труднощами. Це автоматичне неусвідомлене використання певного захисту чи набору захистів є результатом складної взаємодії 4-х факторів (за Н. Мак-Вільямс):

  • вродженого темпераменту;

  • природи стресів, пережитих у ранньому дитинстві;

  • захистів, взірцем яких (а інколи і свідомими вчителями) були батьки чи інші значущі постаті;

  • наслідків, які були засвоєні на основі власного досвіду використання окремих захистів (теорія навчання називає це ефектом підкріплення; психодинамічний підхід — несвідомим вибором людиною улюблених способів подолання труднощів).

З метою подолання відчуття тривоги чи загрози власному "Я" людина використовує психологічні захисти. Якщо вони спотворюють та деформують сприйняття реальності, то ми маємо справу з низькоадаптивними захистами, які, хоча і дають можливість людині досягти душевного спокою в таких ситуаціях, в той же час призводять до неадекватного відображення дійсності. Адекватне розуміння реальності було би катастрофічним для даної особистості, воно тільки посилило б тривогу та дезорганізувало її. Наприклад, примітивна ідеалізація іншої людини необхідна їй для того, щоби подолати внутрішній страх за рахунок впевненості в тому, що хтось, до кого прив'язана така людина з низькоадаптивними захистами, всемогутній, нескінченно прихильний і зможе забезпечити їй безпеку.

До низькоадаптивних захистів належать: примітивна ізоляція, ідеалізація, знецінення, заперечення, проекція, інтроекція, проективна ідентифікація.

Так, примітивна ізоляція — це ізоляція від соціальних стосунків, заміщення напруги, яка існує у взаємодії з оточенням, стимуляцією, яка виходить від фантазій (максимальна заміна комп'ютером спілкування з людьми). Заперечення — відмова прийняти існування неприємностей (дружина, яка заперечує, що чоловік, котрий її б'є — небезпечний наркоман, який запевняє, що не має проблем з наркотиками жінка, в якої є підозра на рак грудей, уникає лікарів).

Більш ефективний рівень регуляції поведінки та взаємодії особистості з дійсністю забезпечують високоадаптивні захисти, до яких належать раціоналізація, відреагування, витіснення, ідентифікація, заміщення, інтелектуалізація, регресія, знищення зробленого, сублімація, гумор, які дозволяють більш адекватно сприймати реальність та вирішувати проблеми.

Так, витіснення — це мимовільне усунення зі свідомості почуттів, думок, прагнень до дії, які все одно мотивують поведінку (випадання з пам'яті травматичних моментів, тимчасове забування імені знайомого, за яким стоїть, вочевидь, несвідоме негативне ставлення до нього). Регресія — повернення на більш примітивний рівень поведінки та мислення (люди, які "живуть" турботою про власне здоров'я та знаходяться в позиції слабкої людини. Це їх спосіб подолання складних життєвих ситуацій, в яких вони безпорадні та відчувають тривогу). Сублімація — соціально прийнятний прояв біологічних імпульсів (сексуальних і агресивних). Це процес, завдяки якому відбувається трансформація цих імпульсів в професійну діяльність, в різні види творчості. З. Фрейд вважав, що наукова діяльність, мистецтво, літературна творчість є засобами зняття певної внутрішньої напруженості, викликаної імпульсами.

Зріла особистість спирається переважно на різні варіанти високоадаптивних захистів, які забезпечують більш адекватне сприйняття реальності. Низькоадаптивні захисти характерні для незрілої особистості.

Література

  1. Грановская Р. М. Элементы практической психологии. — Л., 1988. — С. 271—293.

  2. Добрович А. Б. Воспитателю о психологии и психологии общения. — М., 1987. — С. 83—84.

  3. Козаков В. А. Психологія діяльності та навчальний менеджмент. — Ч. 1. — К., 1999. — С. 80—83; 186—210.

  4. Психологический словарь / Под ред. В. П. Зинченко, Б. Г. Мещерякова. — М., 1996. — С. 343—344; 435—436.

Loading...

 
 

Цікаве