WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → «Я-концепція». Система психологічного захисту - Реферат

«Я-концепція». Система психологічного захисту - Реферат

Реферат на тему:

"Я-концепція". Система психологічного захисту

"Я-образ", "Я-концепція", уявлення про себе, пізнання себе, ставлення до себе, відокремлення дитини від зовнішнього світу, ознаки виділення себе та усвідомлення своєї інаковості, негативізм, впертість, норовитість, примхливість, обезцінювання дорослих, протест-бунт, примітивне відчуття власного тіла, взаємодія "дитина — мати", єдність емоційної реакції батьків на поведінку дитини, бажання самостійності, незалежності, "Я сам", ідентифікація дитини з батьками тієї ж статі, відповідальність за себе, інтерналізація стандартів, норм, правил, поняття моралі, роль друга та групи у розширенні почуття власного "Я", самооцінка, "Я-концепція", психологічний захист, тривога, самоповага, дезорганізуючі емоційні переживання, неусвідомлене використання захисту, заперечення, раціоналізація, придушення, витіснення, проекція, ідентифікація, заміщення.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

Як людина поводить себе в тій чи іншій ситуації, як вона спілкується, цілі якого рівня ставить перед собою, успішно чи неуспішно займається професійною діяльністю, тобто наскільки вона може пристосуватися до зовнішнього світу, привласнити його здобутки та реалізуватися у цьому світі залежить не тільки від особливостей відображення дійсності та відношення до навколишнього світу, а у великій мірі від уявлень людини про саму себе.

Уявлення про себе репрезентуються у "Я-концепцію", яка включає не тільки образ своєї зовнішності, фізичних, розумових, моральних особливостей та здібностей (пізнавальний компонент), а й ставлення до себе в цілому чи до окремих сторін своєї особистості (емоційний компонент). Це ставлення проявляється у системі самооцінок (завищена, занижена, адекватна) і детермінує особливості поведінки (поведінковий аспект).

В основі уявлень про саму себе лежить здатність людини відокремлювати себе від зовнішнього світу та від продуктів власної життєдіяльності. Цей процес яскраво проявляється приблизно у 2—3 роки і пов'язаний з тим, що дитина виділяє себе з оточуючого світу, відчуває свою інаковість, нетотожність світу та дорослому. Дитина побачила себе в іншому, побачила себе саму.

Відокремлення себе від зовнішнього світу може проявлятися у симптоматиці кризи 3 років, яка вперше була описана Е. Келер:

  1. Негативізм. Це негативна реакція, пов'язана з відношенням одної людини до іншої. Дитина відмовляється взагалі підкорятися певним вимогам дорослих. Негативізм не можна плутати з неслухняністю. Неслухняність проявляється і раніше.

  2. Впертість. Це реакція на своє власне рішення. Впертість не треба плутати з наполегливістю. Впертість — дитина добивається виконання своєї вимоги, свого рішення. Виділення себе як особистості і бажання, щоб інші рахувалися з цією особистістю.

  3. Норовитість. Носить більш генералізований та менш безособовий характер. Це протест проти порядків, які існують вдома.

  4. Примхливість (свавілля). Прагнення до самостійності. Дитина хоче робити щось самостійно. Чимось це нагадує кризу 1 року, але там дитина прагне фізичної самостійності, а тут — самостійність наміру, замислу.

  5. Обезцінювання дорослих. "Ти погана, дурна".

  6. Протест-бунт, проявляється у частих сварках з батьками (стан війни з оточуючими, постійний конфлікт з ними).

  7. В сім'ї з єдиною дитиною зустрічається прагнення до деспотизму. Дитина проявляє деспотичну владу стосовно всіх оточуючих і вишукує для цього безліч способів.

Це усвідомлення себе як особистості виникає не на порожньому місці і базується на більш ранніх відчуттях власного тіла. Становлення усвідомлення себе починається від народження і здійснюється під впливом вроджених особливостей, ставлень до дитини батьків та значущих близьких (бабуся, дідусь, брат, сестра, друзі) та переживань дитиною цих ставлень.

Умовно виділяють такі етапи у формуванні "Я-концепції":

1. Від народження до 1 року, цей етап пов'язаний з виникненням відчуття свого тіла та виділенням його з оточуючого світу. Цей процес відбувається у контексті діалогу "мати — дитина" і включає різнобічну взаємодію: візуальну, сенсомоторну, слухову та кінетичну. Дії матері спрямовані на задоволення потреб та підтримання стану дитини. Важливо, щоб мати добре розуміла, чого саме хоче немовля. І не годувала його тоді, коли воно хоче, щоб його погойдали, та не гойдала тоді, коли воно хоче їсти. Також мати повинна бути впевнена у своїх діях, у тому, що вона робить.

Віннікот запитує: "Що бачить дитина, коли дивиться в обличчя матері?" "Звичайно, — припускає він, — те, що бачить дитина, — це вона сама" ... гордість та щастя, відображаючись на обличчі матері, формують базисне відчуття доброго стану та безпеки. Ця взаємодія та ментальні враження дитини про межі свого тіла та легкість управління ним (координація очі-руки-рот, перевороти, тощо) приводить до того, що малюк збирає надійну схему тіла, яка є основою примітивного відчуття себе. Вона оформлена в більшості у приємні тона і на фундаменті якої дитина буде будувати почуття любові до себе та впевненості у собі.

Уявлення про тіло та цікавість до нього залишаються центральними аспектами переживання "Я" на все життя. Хвороби, медичні та хірургічні втручання, ріст тіла, його зміни — все це викликає ряд свідомих та несвідомих фантазій, хвилювань відносно тіла і може впливати на неадекватність у поведінці. До того ж самооцінка (більш пізнє утворення) частково залежить від того, відповідає чи ні усвідомлений образ тіла бажаному образу.

2. Від року до трьох відбуваються такі зміни: малюк починає ходити, розвивається мовлення, дитина усвідомлює себе як об'єктивну істоту (вочевидь, бачучи себе в зеркалі, малюк розуміє, що то є він), може описати свої відчуття.

У цьому віці діти починаютьсприймати себе як окрему істоту. Вони вже мають уявлення про відсутніх зараз вагомих постатей та події. Поява вербальних навичок та здатність сумніватися у намірах та бажаннях дорослих, які відрізняються від бажань самої дитини, приводить спочатку до конфлікту розвитку, про який мова йшла вище (криза 3-х років). Дитина змушена знаходити компроміс між бажанням самостійності та незалежності та бажанням приємної міжособової взаємодії з батьками. Незадоволена вимушеними обмеженнями, дитина починає усвідомлювати свою залежність від любові та підтримки матері. Сильна амбівалентність у почуттях приводить дитину до сумнівів відносно можливості інтегрувати "хороші" та "погані" уявлення про себе. Вирішення цієї задачі багато в чому залежить від позиції батьків, яка проявляється як у здатності до співчуття, так і у здатності досить чітко окреслити заборони, вимоги та мінімальні стандарти. Спостерігаючи за емоційними реакціями батьків, дитина визначає, яка поведінка схвалюється, а яка — ні. Коли дитина починає інтерналізувати правила взаємовідносин (вони привласнюються і стають внутрішніми правилами), то вона узагальнює та об'єднує всі ці почуття. Коли у батьків та близьких немає єдності в оцінці тих чи інших дій дитини, коли мама сама поводить себе як вередлива дитина, то це приводить до порушення соціальної адаптації (конфліктів, істерик, маніпулювань, агресивних проявів з боку дитини тощо).

Loading...

 
 

Цікаве