WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

Складові процесу навчання : цілі, процес викладання, процес навчання, задачі, методи, форми організації, засіб навчання, зміст навчання.

Типи методів навчання: словесне, наочне, практичне.

84. Види та типи методів.

Метод навчання – система послідовних усвідомлених дій суб'єктів навчання, спрямованих на досягнення разультату, відповідного меті навчання.

Методи навчання в основному поділяються на:словесні, налчні, практичні.

До словесних належать: усне викладення знань, бесіда, диспут, драматизація, робота з книгою.

Усний виклад – монологічна форма навчальної роботи. Викладач повідомляє інформацію, учень сприймає її, осмислює, запам'ятовує, а потім репродукує засвоєне. Види усного викладу знань:розповідь вчителя, пояснення, шкільна лекція.

Бесіда – діалогічний метод навчання, за якого вчитель із допомогою вдало поставлених питань спонукає учнів або відтворювати раніше набуті знання, або робити самостійні висновки-узагальнення на основі засвоєного фактичного матеріалу. Бесіди поділяються на: вступна, повідомлювальна, бесіда-повторення, контрольна.

Диспут – публічна суперечка на наукову чи суспільно важливу тему. Цей метод базується на обміні думками між учнями та вчителем

Метод драматизації ще називають рольовою грою. Особливість цього методу полягає в імпрвізованому розігруванні учасниками різних ролей узаданій проблемній ситуації.

Робота з книгою. Суть цього методу полягає в організації самостійної роботи учнів над друкованим текстом.

До наочних методів начання відносяться : спостереження, ілюстрація, демонстрація.

Спостереження як метод навчання забезпечує безпосереднє споглядання та сприйняття явищ дійсності. Ілюстрація матеріалів показується у статичному вигляді. Демонстрація передбачає показ матеріалів у динаміці.

До практичних належать: вправи, лабораторні роботи, практичні роботи. Вправа – це метод навчання, що полягає у повторенні певних дій, під час яких учні виробляють уміння й навички застосування вже набутих знань.

85. Мотиваційний аспект навчання.

При обгрунтуванні навчальної діяльності студентів важливо враховувати такі принципові судження. По-перше, потрібна не будь-яка мотивація, а така, що грунтується на позитивно-процесуальній цінності цієї діяльності. Немає таємниці в тому, що деякі студенти не виявляють достатньої активності в навчанні, керуються сугубо меркантильними розуміннями: одержати стипендію, уникнути призову до армії, не піддатися негативній оцінці педагогів, батьків і т.п. По-друге, формування мотивів відбувається тільки в процесі самої діяльності, і якщо в процесі її виконання студент буде відчувати позитивні емоції задоволення, радості, азарту пошуку, змагання, очікується перетворення ситуативних, не стійких мотивів у духовну потребу в даній діяльності. По-третє, мотивація діяльності має динаміку. Суть її полягає у виникненні нових мотивів, у зміні характеру мотивації. Причому ці зміни відбуваються як протягом усього процесу навчання, так і на конкретних заняттях. Відомо, що перенасичення заняття информаційно в міру стомлення замість почуття задоволення від пізнання нового починають викликати подразнення, невдоволення собою і викладачем, прагнення припинити заняття. Відбувається зниження рівня мотивації від широкої пізнавальної до вузько-соціальної, побутової, індивідуалістичної. Слід зазначити, що на основі часто виникаючих ситуативних мотивів при наявності позитивних результатів діяльності виникає стійка, широка соціальна мотивація. Під мотивацією навчальної діяльності розуміється система мотивів студента, що обумовлює відношення до навчання і ступінь активності в оволодінні фаховими знаннями, уміннями, навичками. Всі мотиви характеризуються змістом, спрямованістю, силою, усталеністю, місцем у структурі мотивації, стійкістю, відношенням до предмета діяльності.

Зміст мотивів відбиває систему ціннісних орієнтацій особистості (значимих для особистості предметів, потреб). При цьому предмет потреби не обов'язково виступає в матеріальній формі: це може бути ідеал, ідея, мрія. В залежності від утримання мотивів можна говорити про широку соціальну, колективістичну й індивідуалістичну мотивацію. Соціальна мотивація є відбитком в індивідуальній свідомості суспільних ціннісних орієнтацій, колективістична - групових норм і цінностей, індивідуалістична - індивідуально значимих предметів, ідей, ідеалів, норм.

86. Інформаційне повідомлення та активізація уваги, пам'яті та розумової діяльності в аудиторії.

Велике значення має те, наскільки учні уважно та зацікавлено слухають повідомлення чи лекцію викладача. Адже від цього залежить наскільки багато інформації вони запам'ятають з лекції чи розповіді. Отже для встановлення контакту між аудиторією та викладачем можливе тоді, коли у педагога сформовані мовленеві та немовленеві засоби спілкування. Також для привернення та утримання уваги аудиторії педагог повинен легко орієнтуватися у ситуації професійного спілкування та володіти комунікативними прийомами.

Вибірковість та спрямованість уваги аудиторії визначають дві групи факторів:

1.Фактори зовнішньої структури подразників (фізичні параметри сигналів – інтенсивність, частотність, новизна).

2.Фактори внутрішнього походження: відповідність інформації, що отримується, потребам людини, її емоційному стану, актуальність інформації.

Пропонують кілька способів управління та активізації уваги, пам'яті та розумової діяльності в аудиторії:

виклад парадоксального випадку або суперечливого факту;

використання чинника новизни;

повтор значущої інформації;

використання неповного змісту;

систематизація матеріалу;

періодичне підсумовування;

структурування інформації;

відповідність матеріалу особистим інтересам;

запитання на які неможливо дати відповідь типу: "так-так", "так", "ні";

складні відповіді співрозмовника;

початок бесіди на його "полі інтересів";

Управління увагою є особливо важливим при виконанні монотонних, шаблонних, стереотипних операцій. Виконання різноманітних прийомів діяльності (заміна слухової інформації на зорову, зміна темпу роботи, зміна послідовності об'єктів уваги тощо) дозволяє підтримувати стійкість уваги. Використання викладачем фактора новизни підвищує ефективність сприйняття студентами навчальної інформації. Ефектна розповідь про неординарний випадок або висловлення суперечливого твердження ставлять слухачів перед проблемою, інтригують їх і примушують сконцентрувати увагу. Неповне подання змісту інформації також може використовуватися для привернення уваги. Все, що зображено неповно, незакінчено, натяком, штрихом, збуджує інтерес людей, які звикли спостерігати предмети і явища в їх нормальній цілісності.

Управління пам'яттю. Уміння організовувати матеріал, знання різноманітних прийомів запам'ятовування допомагають людині усвідомлено володіти безмежними можливостями своєї пам'яті. Для підвищення успішності і точності запам'ятовування необхідно враховувати темп надання нових відомостей і фон на якому відбувається сприйняття. Відомий цілий ряд способів управління пам'яттю, наприклад, способи локальної прив'язки, асоціації, опорних слів, створення установки, переказу, структурування, емоційного забарвлення, недостатності аргументів. Запам'ятовується краще той матеріал, який викликає активну розумову діяльність. Це сприяє розвитку здібності укрупняти й оптимально організовувати одиниці, що запам'ятовуються.

Активізація та розвиток мислення. Активізація мислення здійснюється через розвиток умінь управляти такими етапами мислення, як постановка задачі, створення оптимальної мотивації, регулювання спрямованості довільних асоціацій, максимальне включенні як образних, так і символічних компонентів, використання переваг понятійного мислення, зниження надмірної критичності при оцінці результату тощо. Активізують мислительний процес і уміння правильно формулювати проблему, ставити запитання, оскільки вони концентрують увагу, обмежують вибір гіпотез з пам'яті. Запитання дають поштовх мисленню, обмежуючи різноманітність довільних асоціацій і поле усвідомленого перебору гіпотез.

За всіх обставин управління увагою, пам'яттю та мисленням - передумова ефективної діяльності.

87. Прийоми активізації уваги, пам'яті, мислення.

Пропонують кілька способів управління та активізації уваги і пам'яті:

виклад парадоксального випадку або суперечливого факту;

використання чинника новизни;

повтор значущої інформації;

використання неповного змісту;

систематизація матеріалу;

періодичне підсумовування;

структурування інформації;

відповідність матеріалу особистим інтересам;

запитання на які неможливо дати відповідь типу: "так-так", "так", "ні";

складні відповіді співрозмовника;

початок бесіди на його "полі інтересів";

Управління увагою є особливо важливим при виконанні монотонних, шаблонних, стереотипних операцій. Виконання різноманітних прийомів діяльності (заміна слухової інформації на зорову, зміна темпу роботи, зміна послідовності об'єктів уваги тощо) дозволяє підтримувати стійкість уваги. Використання викладачем фактора новизни підвищує ефективність сприйняття студентами навчальної інформації. Ефектна розповідь про неординарний випадок або висловлення суперечливого твердження ставлять слухачів перед проблемою, інтригують їх і примушують сконцентрувати увагу. Неповне подання змісту інформації також може використовуватися для привернення уваги. Все, що зображено неповно, незакінчено, натяком, штрихом, збуджує інтерес людей, які звикли спостерігати предмети і явища в їх нормальній цілісності.

Loading...

 
 

Цікаве