WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

Педантичний тип - протилежний демонстративному. Хар-ні ознаки: підвищена ригідність, інертність психічних процесів, нездатність до витіснення травмуючих переживань. Цим людям притаманна акуратність, сумлінність, надійність у справах, але они здатні дратувати оточуючих надмірним формалізмом та занудством, сумніваються при прийнятті рішення, не здатні до прийняття остаточного рішення.

Стійкий (ригідний) тип хар-зується надмірною стійкістю афекту зі схильністю до формування паранояльних і надцінних ідей. Хар-ні також підвищена підозрілість, образливість, стійкість негативних переживань, прагенення домінувати над іншими, несприйняття чужих думок і, як наслідок, конфліктність. Акуратні, цілеспрямовані, самолюбиві, докладають значних вольових зусиль задля досягнення намічених цілей, прагнуть до авторитету і влади.

Неврівноважений (збудливий) тип - це підвищена імпульсивність, послаблений контроль над бажаннями і збудженнями. Дратливість, постійно уникають труднощів, часто гніваються і цютують. На виглід - похмурі, в розмові обговорюють лише те, що "лежить" на поверхні, відповідають скуто. Схильні до епілепсії, яка має прояв у збудливо-нудотному настрої, в'язкості мислення, конфліктності.

Гіпертимічному типу притаманна така особливість, як підвищений фон настрою у поєднанні із жадобою діяльності, оптимізмом, підприємливістю і високою активністю. Хар-на тенденція - не доводити почате до кінця. Самооцінка трохи завищена, легко прощає свої помилки і недоліки, свою вину, як правило, звалює на інших. У той же час - не злопам'ятні. Не дуже надійні: багато обіцяє, мало робить. Має веселу вдачу, любить зміну місць, спілкування, нові враження. Повно задумок і ідей, притягує до себе людей, навкруги нього "кипить" життя.

Дистимічний тип - це протилежність гіпертимічному, хар-ться зниженням основного фону настрою (інколи до субдепресії), песимізмом, фіксацією на сумних сторонах життя, ідеомоторною (ідея - в життя) загальмованістю. Цим людям притаманні низбкий рівень контактності, небагатослов'я. Ведуть замкнутий спосіб життя, рідко конфліктують з іншими людьми. Вони серйозні, сумлінні, віддані в дружбі, одначе занадто пасивні і мляві. Їх легко впізнати по сором'язливому і безрадісному вигляду, міміка в них мало виразна.

Тривожно-боязливому типу властиві схильність до страхів, підвищена боязкість і полохливість. Для таких людей хар-на також підвищена вразливість, загостренне почуття власної неповноцінності, нерішучість, схильність до "самозанурення", постійний сумнів і тривалі розмірковування.Вони часто очікують будь-яких неприємностей навіть у звичайних обставинах, рівень самооцінювання дещо занижений. Чим яскравіше у тривожний особисто виявлена полохливість, тим імовірніша супроводжуюча її підвищена збуджуваність автономної нервової системи, яка підсилює соматичну реакцію страху через систему інервації сердця.

Циклотимічний тип хар-зується зміною гіпертимічних і дистимічних фаз, тобто фази хорошого і поганого настрою змінюють одна одну з різними періодами. Радісні події викликають у таких людей не тільки радісні емоції, але й супроводжуються загальною картиною гіпертемії: жадобою діяльності, підвищеною балакучістю, фантаном ідей. Печальні події викликають пригніченість, а також сповільненість реакцій і мислення.

Афективно-екзальтований тип - це тип "тривоги і щастя". Особи цього типу легко переходять у захоплення від радісних подій і у відчай - від сумних. Їм до смаку розваги, життєва насолода, почуття обов'язку і вищі цінності формуються важко. Їм потрібен твердий, але не жорсткий контроль протягом усього життя. Захоплення і пориви можуть ніяк не пов'язуватись із особистими стосунками. Любов до музики, мистецтва, природи, захоплення спортом, переживання релігійного порядку, пошуки світогляду - все це захоплює екзальтовану людину до глибини душі.

Емоційний тип майже схожий на афективно-екзальтований. Але емоційні особи реагують не так бурхливо, а їхні емоції розвиваються не так швидко. Вони відрізняються особливою чутливістю і глибиною переживань у сфері тонких емоцій духовного життя. Їхня хар-на риса- сензитивність ( почуття, відчуття), що виявляється у підвищеній чутливості до подій, які з ними трапляються.

34.Психологічна структура особистості.

Основні компоненти особистості:

Скерованість особистості, або вибіркове ставлення людини до дійсності. Скерованість криє в собі різні властивості, систему взаємних потреб та інтересів, практичних установок. При цьому одні з компонентів скерованості домінують і мають провідне значення, тоді як інші виконують опорну роль. Домінуюча скерованість визначає всю психологічну діяльність особистості.(потреби, інтереси, психолог установки, інші власт-ті особистості)

Можливості особистості - охоплює ту систему здібностей, яка забезпечує успіх діяльності. Здібності взаємопов'язані та взаємодіють одна з одною. Кожний з нас має свою осн, провідну здібність і підпорядковану їй ведену. Підпорядк здібність підсилює осн провідну здатність чи талант. (здатність, здібність, талант, геній)

Характер - складне синтетичне утворення, де в єдності проявляються зміст і форма духовного життя людини. Хоча хар-р і не відображ особистості в цілому, проте являє складну сис-му її власт-тей, скерованості й волі, інтелектуальн та емоційних якостей, типолог особливостей, які проявляються в темпераменті. У сис-мі хар-ру теж можна виокремити провідні властивості, передовсім моральні якості (чутливість, черствість), затим вольові (рішучість, мужність), які забезпеч певний стиль поведінки і спосіб розв'язання практич завдань. Морально-вольові якості склад дійсну основу хар-ру.

Сис-ма управління, яку позначають поняттям "Я". "Я"- утвердження самосвідомості особис-ті, воно здійснює саморегуляцію: підсилення або послаблення діяльності, самоконтроль і корекцію дій і вчинків, передбачення і планування життя й діяльності. Самоупр-ня має велике значення в нормальному цілеспрямованому розумному житті та діяльності особистості.

35 Активність особистості: поведінка та діяльність.Особистість - продукт обставин, але обставини складаються людьми. Активність особистості упорядкована і ціле-спрямована, що досягається тонким управлінням як пізнавальною, так і практичною діяльністю. Саме при уз-годженні знань і досвіду особистість діє найбільш доцільно, тому важливо розкрити психологічний механізм самостійної активності особистості. Людина не автоматично переклю-чається, а свідомо із врахуванням соціальної ситуації, оцінки значимості імпульсів, наслідків дій. Вона може вибирати і в цьому є її свобода волі.

У малої дитини ще не має уяви про власне "я" і тому вона знаходиться під владою зовнішніх і внутрішніх сил умов життя. По мірі утворення "я" дитина починає виділяти себе із предметного світу і людського оточення і в окремих випадках про-тистоїть їх діям. Це і є початок формування особистості, перехід від індивіда до власної особистості. Уява про власне "я" визначає рівень домагань, і відповідну міру активності особистості, і міру розвитку здібн-остей. Ось чому в гіпнозі навіюючи ті чи інші можливості "я" ми спостерігаємо реальні, хоча й тимчасові, зміни здатності здій-снювати ті чи інші види діяльності. Більш того, навіюючи чоловіку або жінці протилежну їм стать спосте-рігають відповідні корінні зміни поведінки. Здатність до самоуправ-ляння змінюється з віком і в зв'язку з потологічними змінами особистості. Найвищій рівень самоуправління досягається в зрілому віці, коли знання вже опробовані життям, а сама особистість досягла найвищого рівня сил і здібностей і випробувана у всіх відношеннях.

Особистість як самоуправляюча система здійснює:виклик, затримку процесів (дій, вчинків);переключення психічної діяльності;її прискорення або сповільнення;підсилення або послаблення активності;узгодження спонукань;контроль за протіканням діяльності шляхом співставлення наміченої програми із здійснюваними діями;координацію дії

Для вирішення цих завдань формулюються такі основні механізми "я": контролю, узгодження, санкціонування, підсилення.

36 Мотиваційна сфера особистості.

Мотивація - це ті причини, через які людина робить ті чи інші вчинки. Мотиваційна сфера особистості тісно пов'язана з активністю індивіда. Суб'єкт активності являє "особисте Я" людини. Людина ввадає, що коли вона говорить "Я роблю так тому, що я цього хочу" вона виражає власне свої прагнення, але це не завжди так. Наприклад, студент вступивши до вузу пояснює оточуючим і самому собі що це його самостійний вибір і він не залежить від стороннього впливу. Але через деякий час він разочарований. Він мусить визнати, що вибір професії був здійснений під впливом рідних та друзів. При цьому поради інших він не сприймав як "директиви". За цим визнанням - критична робота свідомості в напрямку виділення "голосу" інших людей від його власного.

Loading...

 
 

Цікаве