WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Особистісний сенс як один з факторів самовиховання майбутнього вчителя - Реферат

Особистісний сенс як один з факторів самовиховання майбутнього вчителя - Реферат

Реферат на тему:

Особистісний сенс як один з факторів самовиховання майбутнього вчителя

Об`єктивний процес переоцінки цінностей в усіх сферах нашого життя позначився й на підході до вивчення ціннісних орієнтацій. Увага дослідників з питань готовності молоді до праці, орієнтації на працю як на вищу цінність переключилося на проблему готовності поступати відповідно особистісних цінностей: самоствердження, самореалізації у творчій діяльності на підставі загальнолюдських цінностей. Зокрема, В. Ядов підкреслює, що ціннісні орієнтації удають з себе синтез знань, почуттів та прагнень, відіграють важливу роль не тільки в усвідомленні сенсу життя, його цілей, а й складають фундамент для самоствердження особистості, визначають життєву позицію відносно усіх сфер суспільного життя (7,110.)

У науковій літературі часто використовуються різноманітні терміни, що описують одні й ті ж явища. Так, по суті, ціннісні орієнтації - це система "особистісних сенсів" (О. Леонтьєв), "умонастрій" (Б. Паригін), "цінності" (М. Каган), "внутрішні спрямування" (С.Рубінштейн) тощо. Наукові висновки Б. Ананьєва з цього приводу зводяться до того, що в усіх цих дослідженнях йдеться про один загальний центр духовного розвитку особистості (1,45 - 46).

Розглядаючи ціннісні орієнтації як систему ціннісних відносин, вчені (Б.Ананьєв, О. Асмолов, П. Гальперін, В. Петровський, К. Роджерс, В. Франкл тощо) доводять, що процес їх становлення безперервний і пов`язаний з розвитком потреб людини. Ціннісні орієнтації виявляються у сенсоутворюючій діяльності, у ситуаціях вибору, зв`язаних з переусвідомленням життєво важливого для особистості, передбачаючих вільний вибір вчинку і особисту відповідальність за нього.

Вельми важливими є висновки О. Леонтьєва про вплив активної діяльності на розвиток психіки, що виходять з його теорії особистості. Психолог запровадив у науковий ужиток поняття "особистісний сенс", яке відіграло свою роль у розв`язанні проблеми співвідношення особистої, індивідуальної та суспільної свідомості у житті та поведінці особистості.

Ідея особистісного сенсу є основоположною у дослідженні професійно ціннісних орієнтацій, оскільки знаходження сенсу обраної професії та усієї життєдіяльності у конкретній соціально-економічній ситуації, а також знаходження сенсу саме у процесі самовизначення становить сутність професійного самовизначення. М. Бердяєв писав з цього приводу: "Нехай я не знаю сенсу життя, але шукання сенсу вже дає сенс життя, і я присвячу своє життя цьому шуканню сенсу" (2,84).

Обираючи особистісний сенс, суб`єкт здійснює вибір власної суспільної позиції, яка усвідомлюється і виражається завдяки значенню для себе. О. Леонтьєв підкреслює, що "сенс виступає у свідомості людини як те, що безпосередньо відбиває і несе у себе його власні життєві відносини" (6, 278) .Особистісно-сенсові відносини утворюються і реалізуються у самій діяльності як необхідні зв`язки, при цьому мотиви дії та "сфера цілей" обумовлені її характером, професійною спрямованістю. Рівень оцінки, ставлення до цінності визначається не тільки знанням об`єктивних її критеріїв, але й тим, наскільки ці критерії перетворилися у переконання людини, у особистісний сенс.

Розвиваючи ідею особистісного сенсу, Б Братусь характеризує особистісні цінності саме як "усвідомлені та прийняті людиною найбільш загальні, генералізовані сенси її життя" (3, 104). Важливою для формування сталих сенсових структур уявляється ідея діяльнісного опосередкування: "...необхідно залучення людини до такого роду діяльності, до такого роду життєвих проблем, де б вони могли реально здійснити, відстояти, перевірити свої принципи та прагнення, де б вони зрослися, сплавилися з її вчинками та діяннями, стали особистісними цінностями, тобто усвідомленими сенсовими утвореннями, що спрямовують і справджують весь конкретний перебіг її життя" (3,132). Необхідним є не тільки відображення цінностей у свідомості суб`єктів, а й внутрішнє рішення про їх прийняття або неприйняття, наявність активної діяльної позиції особистості.

Сучасні вчені (І. Бех, А. Бик, Г. Будінайте, В. Дряпіка тощо) переконливо доводять, що зміна парадигми, перехід від суб`єкт-об`єктних до суб`єкт-суб`єктних відносин вимагає усвідомлення особистісних цінностей, розкриття їх ролі у самовихованні особистості. Тільки ті сенси, відносно яких суб`єкт самовизначився, стають особистісними цінностями. Спостерігаючи за поведінкою інших, людина виробляє власні погляди та цінності й при цьому уточнює ставлення до себе. Основу самооцінки складають моральні цінності, відношення, можливості. На підставі самооцінки людина приймає рішення і реалізує прагнення відповідати професійному зразку-ідеалу.

Дослідження О. Апраксіної, Л. Арчажнікової, Г. Падалки, Л. Рапацької, Л. Рубіної, О. Рудницької, К. Штарке та ін. доводять, що випускники педагогічних вузів у цілому почувають себе підготовленими до роботи за фахом, але значно менше впевнені у своїй готовності виконувати саме педагогічні, виховні та організаційні функції. Довгий час з початку навчання студенти мають вельми розмиту уяву про необхідні для вчителя професійні якості та здібності. Наявність багатьох особистісних якостей, пов`язаних з виховною, педагогічною функцією, оцінюється студентами досить низько.

Наше дослідження підтвердило наявність психологічної готовності студентів до самооцінки, проте необхідно створити умови для виникнення потреби в усвідомленні та оцінці власних педагогічних якостей, в їхньому самовдосконаленні, самовихованні та реалізації наявних можливостей та здібностей.

Звісно, що механізмом просування від Я-теперішнього до Я-майбутнього є саморегуляція, котра виявляється при визначенні людиною рішення і способів дії з виконання прийнятого рішення. До того ж, завдання, що постає у діяльності, може сприйматися суб`єктом як особистісно значуще або вимагати вольових зусиль, якщо воно не відповідає особистісним орієнтирам. Визначаючі свої особистісні сенси, ціннісні орієнтири, суб`єкт може удосконалювати і розвивати власну діяльність, розвиваючись та удосконалюючись при цьому як особистість.

Важливим компонентом саморегуляції є ціннісне відношення, усвідомлення людиною самій себе у єдності раціонального та емоційного. Ціннісні орієнтації утворюють таку мотиваційну структуру, яка здатна керувати оцінним ставленням студентів до цінностей педагогічної діяльності і виявляються про цьому на індивідуально-пізнавальному (інформативному), емоційно-оцінному (афектному) та конативному (поведінковому) рівнях.

Категорія відношення є ключовою для формування та розвитку особистості. Ціннісні орієнтації у навчанні виступають як відношення, що характеризують різний ступінь готовності майбутнього вчителя до діяльності. Виступаючі у вигляді ціннісного відношення, що визначає цінність, значущість об`єкта, ціннісні орієнтації відіграють важливу роль в удосконаленні культури студентів. Сутність ціннісного відношення до професії виявляється в усвідомленому, позитивно-емоційному реагуванні на її компоненти, у потребі їх усвідомлення, трансформування відповідно соціальних зразків та реалізації їх на практиці.

Система професійно значущих відносин утворює стрижень особистості майбутнього вчителя, вона піддається цілеспрямованому формуванню, практично реалізується через особистісний підхід і пов`язана з утворенням механізму самовиховання і можливістю усвідомлення і самоформування основних цілей, цінностей, норм поведінки, ідеалів, характеризуючих сучасного вчителя. Свідомий вибір цінностей, активізація потреби в їх задоволенні та реалізації, збагачення професійного та життєвого досвіду створюватимуть умови для формування сталої особистої системи ціннісних орієнтацій майбутнього вчителя. Якщо у процесі професійного становлення не розвивати професійну мотивацію, а підтримувати орієнтацію на образ життя, то підвищується значущість вітально-матеріальних мотивів. В ієрархії цінностей здійснюються перестановки: кар'єра, матеріальний добробут можуть перетворитися у самоціль, зміщуючи ціннісні орієнтації, важливі для професії вчителя. В результаті з'являється потенційно нестабільний вчитель з орієнтацією на непрофесійні цінності.

Loading...

 
 

Цікаве