WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Біологічні чинники девіантної поведінки та профілактика їх проявлень у вихованні громадянської спрямованості у підлітковому віці - Реферат

Біологічні чинники девіантної поведінки та профілактика їх проявлень у вихованні громадянської спрямованості у підлітковому віці - Реферат

Реферат на тему:

Біологічні чинники девіантної поведінки та профілактика їх проявлень у вихованні громадянської спрямованості у підлітковому віці

Найсуттєвішою, провідною психологічною характеристикою особистості та показником рівня розвитку її свідомості і самосвідомості е громадянська спрямованість. Важливість цього компоненту структури особистості обумовлена насамперед тим, що він об`єднує і спрямовує помисли і почуття людини, відповідно до яких вирішується багато життєвих питань. Формування громадянської спрямованності починається ще в дитинстві і залежить від багатьох факторів. Дослідження процесу формування громадянської спрямованості саме у підлітковому віці виявляється найбільш важливим, тому що цей вік визнається як кризовий для формування особистості багатьма психологами (М.В.Гамєзо, І.С.Кон, І.Ю.Кулагіна). З`ясувати фактори і умови процесу формування особистості підлітка, можливості ефективного самоусвідомлення, самовдосконалення, профілактики дівіантної поведінки – ось важливі питання, що постають перед сучасною психологією.

Дослідження поняття "громадянська спрямованість" знайшли відображення в працях учених філософів, соціологів, психологів, правознавців, істориків, політологів у зв`язку з тим, що воно охоплюе всі сфери життєдіяльності особистості, розкривае специфіку взаємин особистості і суспільства. Але ключовим, методологічним повинен стати при цьому психологічний підхід.

Дівіантна поведінка розглядається в психології як бар`єр на шляху формування і становлення особистості в цілому і її громадянської спрямованості зокрема. Явище дівіантної поведінки (алкоголізм, наркотики, сексуальна розбещеність) досяло таких розмірів, що деякі дослідники вважають можливим говорити, навіть, про "феномен дівіантної культури" (С.Н.Івашкін).

Теоретичні підходи до психологічного розуміння особливостей розвитку психіки у підлітковому віці та чинників дивіантної поведінки підлітків в історичному плані зазнали певних якісних змін від З.Фрейда (порушення розвитку психосексуальності) до Л.М.Баннікової (соціально-патологічна форма адаптації).

Таких же певних якісних змін зазнали і теоретичні підходи до психологічного розуміння сутності громадянської спрямованості в історичному плані. Свого часу громадянська спрямованість розглядалась як механічна реакція на спеціально дібрані державою і суспільством стимули (Д.Уотсон), як наслідок рольової взаємодії членів суспільства (Ч.Кулі, Д.Мід), як потреба реалізувати свій особистісний потенціал у соціальній, державній творчості (А.Маслоу), як різновид базової соціальної настанови (В.А.Ядов).

Сучасні уявлення про громадянську спррямованість базуються на розгляді її як суб`єктивно-об`єктивного утворення психіки, в якому "віддзеркалюються індивідуальні суб`єктивні ставлення людини до суспільних явищ, до системи наявних суспільнихцінностей, що виступають для конкретного індивіда як об`єктивна реальність, котра може за певних умов трансформуватися у власні, суб`єктивно значущі ціннісні орієнтації особистості" (М.Й.Боришевський).

Рівень розвитку громадянської спрямованості виявляється по тому, наскількі оволоділа людина певною системою суспільно значущих цінностей, якою мірою вони насправді увійшли у потребово-мотиваційну сферу особистості та визначають її громадську сутністью.

Громадянська спрямованість особистості містить в собі три важливих компоненти. Перший - когнітивний, або смисловий, компонент, в якому зосереджений індивідуальний досвід особистості. Він вбирає в себе знання громадянського змісту (поняття "держава", "етнос", "нація, "Батьківщина", "національна ідея", "національний ідеал", "національні інтереси", "український менталитет" тощо). Другий компонент - емоційний, який передає переживання індивідом свого ставлення до громадянських цінностей і визначає особистісний смисл цього ставлення. Він включає в себе групу вищіх почуттів, в яких відбивається ставлення громадян до своєї національної спільноти, її життєдіяльності та перспективи розвитку (патріотичні, національні, гуманні, правові, екологічні почуття тощо). Третій компонент базується на результатах взаємодії перших двох компонентів. Завдяки пізнанню дійсності і її ціннісному переживанню суб`єктом формується готовність діяти, здійснювати задумане. Це - поведінковий компонент, який втілюється у суспільно значущих вчинках, практичних діях, поведінці (І.Г.Афанасьєва).

Структурна складність громадянської спрямованості зумолює її поліфункціональність:

1) ідентифікаційна функція полягає в усвідомленні особистістю власної причетності до українського народу як свого;

2) цілєутворююча функція, за якої цілі даної спільноти перетворюються на життєві особистісні цілі;

3) мотиваційна функція спрямовує соціальну активність особистісного державотворення (П.Р.Ігнатенко).

Як цілісне особисте утворення громадянська спрямованість знаходить свій вираз у таких громадянських якостях як громадянська самовідданість, почуття національної гідності, почуття громадянського обов`язку й відповідальності, громадянська мужність, прихільність до національних ціннстей.

Сучасні уявлення про формування особистості підлітка базуються на теоритичних та практичних дослідженнях сучасних вітчизняних та зарубіжних психологів (А.В.Петровський, М.В.Гамєзо, З.Фрейд, А.Фрейд, М.Кляйн, К.Хорні, Л.Ф.Обухова).

Соціальні зміни останнього десятирічча, що викликали якісні зрушення в структурі свідомості і самосвідомості громадян Украіни, не обминули і підрастаючі покоління, в тому числі найбільш чутливу, сприйнятливу та незахищену від впливу прослойку – підлітків.

Підлітковим прийнято вважати період розвитку дітей від 10-11 до 14-15 років. Цей вік характеризується бурним психофізіологічним розвитком та перебудовою соціальної активності дитини. У розумінні хронологічних меж підліткового віку у психологічній літературі нема єдності. Глобальні здвиги, що відбуваються у всіх галузях життєдіяльності дитини, роблять цей вік "перехідним" від дитинства до дорослості. Цей період насичений драматичними почуттями, труднощами самоусвідомлення і кризами. В цей період формуються устойчіві форми поведінки, риси характеру, способи емоційного реагування. Це пора досягнень, наращування знань, умінь, становлення "Я", надбання нової соціальної позиції. Разом з цим, це період втрати дитячого світосприйняття, коли з`являється відчуття тревоги і психологічного дискомфорту.

Підлітковий період часто називають періодом диспропорцій в розвитку. В цьому віці зростає увага до себе, до своїх фізичних особливостей, загострюється реакція на думки навколишніх про себе, зростає відчуття особистої гідності та образливість. Фізичні недоліки часто перебільшуються.

Психологічні новоутворення підліткового віку і особлива ситуація переплетення фізичного, фізіологічного, психологічного, соціального формування особистості підлітка робить цей період найбільш проблемним для становлення особистості. Пошук відповедей на хвилюючі запитання, спроби самореалізації, бажання визнання своєї дорослості і, як слідство, самостійності. Це період постійного пошуку, постійних спроб та помилок, залежності від сторнньої думки і підлеглості стороннім впливам. Саме в цей період важливо дати дитині можливість з`ясувати свої, практично необмежені, можливості і шляхи їх реалізації, обмежити негативний вплив і можливості виникнення дівіантноі поведінки, допомогти визначити своє місце в житті у відповідності зі своїми схильностями, здібностями, інтересами, ідеалами.

Суттєву роль у формуванні громадянської спрямованності відіграють національні ідеали , що покликані слугувати узагальненими ціннісними орієнтирами у процесі самовдосконалення молоді (М.Й.Боришевський).

Національний ідеал є складовою громадянської спрямованності особистості та водночас фактором її розвитку.Але перш ніж взяти певні цінності за ідеал, їх треба досконало пізнати, зрозуміти, прийняти. Вони повинні стати потребою, задовольнення якої є умовою повноцінного, щасливого життя.

Більшість досліджень проблеми усвідомлення своїх можливостей в контексті самоусвідомлення і самовдосконалення не дають цілостного уявлення про психологічні аспекти вливу цих процесів на профілактику дівіантної поведінки. Не повністю з психологічної точки зору розкриті і питання впливу ступеню сформованності громадянської спрямованності на профілактику дівіантної поведінки.

Основним законом життя, по Ч.Дарвіну є закон боротьби за існування, однієї зі сторін якого є пожирання більш сильними живими істотами більш слабких істот і прагнення більш слабких зберегти своє життя і продовжити життя свого роду.

Протиріччя між придушенням, знищенням більш сильними слабких і боротьбою слабких за своє життя є рушійною силою розвитку живої природи.

У тваринному світі закон придушення і знищення сильними слабких, як вважають відомі закордонні і вітчизняні етологи (К. Лоренц, П. Симонов) діє тільки на міжвидовому рівні. На внутрішньовидовому рівні поводження тварин управляється біологічними механізмами, що визначають внутрішньовидову гармонію співіснування.

Проте, цей механізм слабшає, утрачає свою силу під впливом формуючихся у людини, у процесі соціалізації, із дитячого віку моральних настанов.

Є чимало людей, і кількість їх у наш час швидко зростає, у яких моральний бар'єр, надається не сформованим. До цього морального бар'єра можна віднести:

а) суб'єктивне прийняття індивідом заборони товариства на асоціальне поводження як морального закону у середині суспільства,

Loading...

 
 

Цікаве