WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Професійне самовизначення учнів раннього юнацького віку у навчально-виховній діяльності загальноосвітньої школи - Дипломна робота

Професійне самовизначення учнів раннього юнацького віку у навчально-виховній діяльності загальноосвітньої школи - Дипломна робота

Виявлення можливостей і обмежень у плані оволодіння обраною професією передбачає виділення певних клітин таблиці. Навіть якщо рішення щодо професійного майбутнього не буде остаточним, то невизначеність саме майбутнього вибору зменшується.

Для з'ясування професійних схильностей можна використовувати диференційно-діагностичний опитувальник (ДДО). Слід зазначити, що крім згаданого ДДО протягом останніх років розроблено декілька методик, які теж дозволяють визначити професійні інтереси та схильності учнів (анкета інтересів, карта інтересів, методика Л. Йовайши, квадрат інтересів, "ОДАНІ - 2" тощо) [26; 212].

Використовуючи одночасно ДДО та згадані тестові методики ми змогли більш точно визначити схильності та професійні інтереси учня. Це дало можливість визначити не лише схильність до професії на рівні її типу, але й більш точно визначити певну галузь професійної діяльності, необхідний рівень фахової підготовки і т. ін. При цьому цілком достатньо, якщо згадана процедура допоможе хоча б частково обмежити область вибору професії, віддати перевагу тій або іншій зоні карти світу професій.

3. Наступний крок передбачає цілеспрямований збір учнем відомостей, інформації щодо зон які були відібрані на карті світу професій до даного етапу.

Основними джерелами ознайомлення з професіями можуть бути:

а) розповідь учителя про професії, пов'язані з навчальним предметом, що ним викладається;

б) розповідь представника тієї або іншої професії, запрошеного в школу для бесіди з учнями;

в) розповідь учнів, що спеціально зібрали матеріал про професію своїх рідних або професії, що їх зацікавили;

г) професіографічна екскурсія;

д) відвідання ярмарок професій;

є) книги, статті, довідники про професії, засоби масової інформації;

ж) особиста участь в окремих найпростіших видах праці.

4. Для уточнення професійного вибору учневі потрібно визначити формулу найбільш підходящої для нього професії. Оскільки формула є загальною вказівкою на предмет, цілі, знаряддя й умови праці, то вона є по суті орієнтиром на певну галузь діяльності, а не на конкретну професію. Тобто "особистій" формулі можуть відповідати декілька спеціальностей. Серед них, вже з урахуванням ситуативних обставин, надалі можна вибирати одну професію.

Визначити формулу професії - це вже значить визначити, уточнити не тільки тип, але і більш дрібні підрозділи класифікації професій. Після цього учень може повернутися до професій, які свого часу не привернули його особливої уваги.

5. Висновок про перший крок на шляху освоєння обраної професії, фаху. Якщо учень хоче відразу після випуску зі школи піти працювати, те все рівно якийсь час він буде вчитися, хоча б на короткострокових курсах або безпосередньо на робочому місці.

Таким чином, вибір професії, тим більше професії кваліфікованої праці - це, як правило, і вибір професійного навчального закладу, вибір форми, шляху надбання професії.

6. Повторне уточнення всіх пунктів, які характеризують особисті професійні плани.

Оскільки в алгоритмі розробки особистого професійного плану велике значення надається визначенню формули професії, ми більш докладно розглянемо класифікацію професій за Є. Клімовим [29-35]. За першою ознакою, - знаряддям праці, - всі професії та спеціальності поділяються на п'ять типів: людина - техніка (Т); людина - людина (Л); людина - природа (П); людина - знакова система (З); людина - художній образ (Х).

Усередині кожного з типів професії, відповідно до цілей праці, поділяються на класи. Перший клас утворюють так звані гностичні професії (Г). Наступний клас містить професії, які за своїми цілями пов'язані з активною зміною властивостей, стану предметів праці. Вони одержали назву перетворюючих (Пр). Останній клас утворюють пошукові професії (По).

Кожен клас професій в залежності від знаряддя праці або засобів виробництва у свою чергу поділяється на відділи:

  • пов'язані з використанням ручних знарядь праці (Р);

  • пов'язані з використанням машин з ручним керуванням (М);

  • пов'язані з використанням автоматизованого та автоматичного обладнання (А);

  • професії, в яких знаряддям праці є функціональні засоби людського організму (Ф).

За умовами праці виділяється чотири групи професій:

  • праця в звичайних, побутових умовах (п);

  • праця на відкритому повітрі (в);

  • праця у незвичайних умовах (н);

  • праця з підвищеною моральною відповідальністю (м) [51].

При аналізі професії, на основі даної класифікації, потрібно визначити такі основні її ознаки: предмет праці, мета праці, знаряддя праці, умови праці - і за умовними позначеннями записати формулу професії. Так, якщо проаналізувати професію токаря (тип - "Людина - техніка" (Т), за метою праці - перетворююча (Пр), за засобами праці - така, де використовуються машини з ручним управлінням (М), за умовами праці - робота у побутових умовах (п)), то її формула має вигляд ТПрМп.

Дана класифікація дозволяє визначити й певні вимоги, які професія ставить до людини.

У процесі дослідно-експериментальної роботи нами також використовувалися розроблені М. Пряжніковим карткові профконсультаційні методики [ 56; 57]. Їх перевагою є предметність пошукової дії і можливість оперативного упорядкування з карток образів об'єктів, що моделюються учнями.

Профконсультаційні карткові методики можна поділити на дві основні групи: інформаційно-пошукові системи і ігрові карткові технології. У індивідуальних інформаційно-пошукових системах за певними правилами оптант складає з карток образи своїх профорієнтаційних проблем і підбирає шляхи їх розв'язання, а також образи найбільш привабливих професій. На відміну від бланкових тестів, головною перевагою карткових методик є можливість оперативного корегування виборів, що здійснюються оптантом. Ці коригування є важливою особливістю проведення методик, оскільки профконсультант має активізувати оптанта за допомогою спеціальних, так званих "провокаційних" питань, підвищуючи рівень усвідомленості і самостійності його дій.

У ігрових карткових системах моделюються як основні етапи людського життя, так і основні етапи професіоналізації людини. Найважливішим активізуючим прийомом даних методик є спеціально організовані ігрові "суперечки" оптанта з відповідями, виписаними на картках, а також "призи" і покарання за перемогу в таких суперечок. У ході такої суперечки оптант звичайно сам висловлює зв'язок тих або інших своїх ігрових можливостей і досягнень гри.

Слід зазначити, що практичне впровадження карткових профконсультаційних методик не позбавлено певних організаційних проблем. По-перше, вони обумовлені необхідністю значних витрат часу, особливо при роботі з групою учнів (від 40 хвилин до 1,5-2 годин в індивідуальних процедурах і від 2 до 3,5 годин у групових карткових іграх). По-друге, існують складності, пов'язані з виготовленням наочності для даних методик, які посилюються складністю самостійного виготовлення профконсультаційних карток. Нарешті, досить складним є оволодіння методикою її проведення та тлумачення результатів педагогами.

Настільні карткові ігрові методики у порівнянні з описаними вище картковими системами, дозволяють моделювати проблеми особистісного і професійного самовизначення у більш простих формах. Це обумовлює доцільність їх використання як засобу для організації самостійної роботи учнів [57].

Так наприклад, у профорієнтаційній грі "Або-Або" учасники пересувають свої фішки по ігровому полю, роблячи виписані на кожній клітинці ходи, які зв'язані з вибором або відмовою від тих або інших складових професійного, життєвого й особистісного розвитку. По зробленим (у вигляді відібраних карток) виборам наприкінці гри визначається, який професійний і життєвий стереотип вдалось реалізувати кожному учаснику гри [62].

Використання бланкових карткових профконсультаційних ігри обумовлює активну участь оптантів у підготовці обладнання. Так наприклад, картки виготовляються самими гравцями (по 8-12 карток кожен), а всі результати ігрової дії відображаються у спеціальних бланках, які теж виготовляються гравцями. Таким чином, важливим елементом ігрової процедури є не лише власне гра, але і підготовка до неї, коли кожний школяр, заповнюючи свій набір карток, сам виступає у ролі експерта. Досвід проведення даних ігор засвідчив про те, що така, навіть спрощена, участь у експертній оцінці у багатьох школярів викликає щирий інтерес.

Loading...

 
 

Цікаве