WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Теоретичні роздуми над проблемою потенціального та актуального в здібностях - Реферат

Теоретичні роздуми над проблемою потенціального та актуального в здібностях - Реферат

Теоретичні межі розвитку здібностей дуже високі і стануть достовірно відомі лише тоді, коли в майбутньому будуть повністю вичерпаними. Зараз межа розвитку піддається експериментальному вивченню лише в тих випадках, коли вона з різних причин виявляється невисокою. Якщо існує порушення в генетичному апараті, це означає, що генетична межа є значно нижчою за "норму" і ми маємо органічну, генетично обумовлену олігофренію. Ясно, що теоретична межа в цьому випадку не може перевищувати генетичну.

Якщо організм має здорову спадковість, але формування центральної нервової системи (ЦНС) порушується (наприклад, через хворобу матері в стані вагітності), це означає, що знижується органічна межа розвитку здібностей. Теоретична межа в цьому випадку не може перевищувати органічну, хоча генетична могла бути значно більшою. Вроджена патологія не дозволяє досягти генетичної межі навіть теоретично. Крім описаних, можуть бути фактори, які приводять не до патології, але так чи інакше обмежують розвиток здібностей, знижуючи теоретичну межу розвитку.

Якщо умовно розташувати кількісні параметри розвитку деякої абстрактної здібності людини (це теж в лише деякою моделлю) на числовій вісі, то ми отримаємо наступну картину:

На цьому малюнку містяться такі позначення параметрів: "0" - початок відліку, нульовий рівень розвитку; "АР" - актуальний рівень розвитку здібності; "ТМ", "ОМ" і "ГМ" - відповідно, теоретична, органічна і, генетична межа розвитку здібностей; "ПР" - потенціал розвитку, дистанція між актуальним рівнем і теоретичною межею. Це і є зона перспективного розвитку здібностей, яка визначає фактичний рівень потенціальних можливостей людини:

ПР = ТМ - АР

В різні моменти онтогенезу значення параметрів не є постійними. В початковий момент пренатального розвитку, коли ще не сформувалась ЦНС, ми маємо лише дві точки на вісі: 0 і ГМ. Теоретична межа співпадає з генетичною, а актуальній рівень, дорівнює нулю. В процесі формування мозку "формується" органічна межа: чим краще розвиток, тим ближчім буде значення межі до генетичного.

Якщо формування мозку іде не кращим чином, то ми маємо справу з комплексом вроджених особливостей (не обов'язково патологічних), які накладають обмеження на майбутній розвиток здібностей. Це такі фактори, як інтоксикація плоду через організм матері (в тому числі і інфекційна), родова травма голови, асфіксія і т.п. Вони помітно знижують органічну межу порівняно з генетичною.

Але і органічна межа ніколи не вичерпується повністю. Подальший функціональний розвиток ЦНС багато в чому є необоротним, доказом чого є наявність сензитивних періодів. Отже, теоретична межа по мірі зростання актуальних здібностей може поступово знижуватись. Це може бути настільки істотним, що можна говорити про набуту нездібність, тобто про формування обмеженого обсягу актуальних і потенціальних здібностей людини, навіть при високих вроджених можливостях (генетичних та органічних). Досить яскравим прикладом набутої нездібності можуть бути випадки виховання дітей поза людським суспільством (наприклад, у звірячій зграї).

Ми навмисне пропонуємо термін "набута, або сформована нездібність" замість поняття "несформована здібність", тому що останнє має передумовою незавершеність процесу. Несформована здібність означав, що не розвинувшись зараз, вона може розвинутись в майбутньому, тобто при низьких актуальних здібностях є велика зона перспективного розвитку (це буває в ранньому віці). Сформована нездібність відповідає ситуації, коли низький актуальний рівень поєднується з невеликою зоною перспективного розвитку.

Фактори формування нездібності пов'язані з проблемою вікової сензитивності. Вони достатньо відомі і описані в багатьох публікаціях в вікової психології. Найголовніші серед них: вік немовляти - сенсорна, емоційна і рухова депривація, непідкріплення орієнтувального рефлексу; ранній вік - комунікативна депривація або відсутність мовного середовища, маніпулятивно-рухова депривація (особливо, дрібних рухів рук); дошкільний вік - непідкріплення пізнавальних інтересів, відсутність умов для рольової гри; молодший шкільний вік - недоліки традиційної системи навчання, орієнтація на запам'ятання, а не на розвиток всіх сфер психіки (це частково стосується і подальших періодів); підлітковий та юнацький вік - недооцінка суб'єктності та самостійності в навчанні, неможливість реалізувати в діяльності індивідуальні інтереси та схильності, непідкріплення їх якимось результатом.

Введення терміну "набута нездібність" дає можливість замінити поняття "здібність" на парну категорію "нездібність-здібність". Парними категоріями описується більшість психологічних якостей, як то: "інтроверсія-екстраверсія", "ригідність-гнучкість" та ін. Звісно, можна вважати інтроверсію відсутністю екстраверсії, а ригідність - відсутністю гнучкості, але цим ми збіднюємо багатомірний опис індивідуальності людини. Введення парної категорії підкреслює, що в процесі життя відбувається формування обох складових цього явища, але їх співвідношення не задається наперед, а формується в дуже широких межах.

Наведені міркування стосуються однієї абстрактної здібності - загальної чи спеціальної. При структурному аналізі картина буде складнішою. Доречно припустити, що кожна зі спеціальних здібностей людини набуває певного значення по шкалі "нездібність-здібність". Можна говорити про індивідуальний профіль здібностей, який формується як комплексна характеристика людини.

Форма індивідуального профілю крім факторів, пов'язаних з віковою сензитивністю і впливом середовища, визначається ще й індивідуальною чутливістю людини до цих факторів, тобто індивідуальною сензитивністю. Це явище має два аспекти: 1) наявність індивідуального, характерного тільки для даної людини, профілю потенціальних можливостей (в силу цього розвиток спеціальних здібностей у кожної людини відбувається інакше, ніж у другої); 2) наявність індивідуальної характеристики впливів, до яких конкретна особистість найбільш чутлива (сприятливими для різних людей можуть виявитись зовсім різні фактори).

Індивідуальний профіль здібностей людини лишній раз ілюструє неможливість досягнення теоретичної межі. Розвиток в самому собі містить своє заперечення. Розвиваючись в одному напрямку, особистість неминуче обмежує себе в інших. Мова може іти в кращому випадку про різнобічні здібності, а не про всебічні. Як з будівельного матеріалу можна побудувати що завгодно, але неможливо - одночасно все, так і здібності можуть досягти високого рівня розвитку в багатьох видах, але не по всіх напрямках одночасно.

Отже, в житті людини завжди будуть альтернативи - по якому шляху піти, які свої потенції краще реалізувати. На перших етапах розвитку більшу роль відіграють зовнішні фактори - середовище, в якому зростає дитина. Далі - все вагомішими стають суб'єктні детермінанти - людина сама обирає свій життєвий шлях і спосіб самореалізації (Г. С. Костюк). Але це справедливо вже для особистісно зрілого рівня. На ранніх же періодах важливо не відібрати в людини максимальні шанси для різнобічного розвитку, створити сприятливі умови для розкриття всіх граней її індивідуальності. Інакше зрілій особистості просто не буде з чого "вибирати".

Розв'язання фундаментальних завдань, про які йшла мова в цій статті, необхідне для вдосконалення практики виховання здібностей дітей. Основний практичний висновок полягає в тому, щоб більше уваги приділяти не результату розвитку, в його причинам, розглядаючи їх на більш ранніх періодах життя дитини.

Створюючи педагогічну систему виховання здібностей, треба, на наш погляд, робити це в такі послідовні етапи:

  1. Відбір і робота з обдарованими дітьми; створення пошукової системи, мережі спеціалізованих навчальних закладів та інші заходи, що дозволяють охопити по можливості всіх обдарованих дітей.

  2. Створення умов, при яких всі потенційно здібні одержали б максимальні можливості для розвитку: врахування вікової сензитивності та нейтралізація факторів розвитку нездібності.

  3. Максимальна індивідуалізація навчання, побудована на принципі саморозвитку: врахування індивідуальної сензитавності з самих ранніх періодів життя людини.

Зараз ми маємо справу з обдарованими та здібними, які з'явились всупереч системі виховання. Треба змінити систему, і ми матимемо справу а обдарованими, що з'являться завдяки системі, а їх, повинно бути набагато більше.

Література:

  1. Костюк Г. С. О роли наследственности, среды и воспитания в психическом развитии ребенка // Сов. педагогика. - 1940. - № 6. - С. 15-40.

  2. Лейтес Н. С. К проблеме сензитивных периодов психического развития человека // Принцип развития в психологии. - М.: Наука, 1978. - С. 196-211.

  3. Социальные и биологические факторы развития человека: Дискуссия журнала "Вопросы философии". - № 9, 1970; № 9 1972.

Loading...

 
 

Цікаве