WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічний феномен "Ми" - Реферат

Психологічний феномен "Ми" - Реферат

Проте, навіть піднімаючись на вищі рівні розвитку індивідуальності, людина не перестає бути соціальною істотою, отже "феномен Ми" завжди залишається важливою складовою її психології. Групові феномени особистості можна прекрасно описати з позицій соціологічних рольових теорій [див. напр. 7; 12]. Так, можна говорити про зв'язок ролі і групи (у скількох групах бере участь людина, стільки і соціальних ролей вона має у своєму репертуарі). Роль - це спосіб включеності в групу. Групові ролі - це такі ролі, які не обов'язково містять у собі забарвлення індивідуальності, але обов'язково визначаються приналежністю до групи, тобто є позиціями соціальної структури. У кожній групі є одна основна роль. Якщо у одній групі у особистості є побічні ролі, то вони переважно зв'язані з мікрогрупами, угрупованнями, підгрупами і т. п. З точки зору рольових теорій немає ролі без групи, як не може бути короля без почту придворних, актора без глядачів. Група може бути уявлюваною (тоді і роль може бути внутрішньою, уявлюваною), але група повинна хоча б матись на увазі.

Соціологічні рольові теорії, описують не лише рольову структуру груп і суспільства в цілому, а й розвиток особистості. Так, у теорії Дж. Міда розглядається концепція такого особистісного феномену, як "самість", сутність якого полягає у оберненості досвіду індивіда на самого себе, рефлексивності, здатності бачити себе, як об'єкт. Але за нашими даними рольова природа особистості набагато багатогранніша, що дає підстави говорити про рольову теорію особистості. Існують особистісні ролі, які не визначаються лише соціальними рольовими позиціями, а дуже тісно пов'язані з індивідуальністю людини, відрізняючись від властивостей особистості тим, що можуть, на відміну від останніх, бути знятими, людина може перестати їх грати, хоча інколи (наприклад, якщо йдеться про життєві ролі, які взагалі не є похідними від соціальних позицій, а являють собою особистісну самопрезентацію) це зробити дуже нелегко.

Життєві ролі можуть бути різноманітними, людина може бути різною в різних життєвих ситуаціях, маючи багатий рольовий репертуар, а може, навпаки, завжди залишатись однаковою, граючи в різних групах схожі ролі, переносячи їх з ситуації в ситуацію. В цьому випадку ми говоримо про домінуюче амплуа, яке може бути пов'язане з певним життєвим сценарієм, що обмежує свободу вибору рольової поведінки і звужує особистісну самореалізацію. Переважання групових ролей над особистісними ("феномен Ми") і домінуюче амплуа (при недостатній різноманітності особистісних ролей) можна розглядати як дві форми збідніння індивідуальності. Можна говорити про таке поняття, як "людина рольова" тобто людина, в якої соціальність переважає над індивідуальністю. З точки зору проблеми розвитку особистості та індивідуальності "рольова людина" - це особистість без індивідуальності. Людина юрби - це, відповідно, індивід без індивідуальності, який втратив ознаки особистості, оскільки юрба знеособлює людину.

В ракурсі сказаного нового забарвлення набуває проблема особистої відповідальності. "Феномен Ми" може розглядатись як відмова від індивідуальної відповідальності, адже "рольова людина" буде завжди залишатись гвинтиком соціальної машини, виконувати вказівки і накази соціуму (влади), а також прагнути відповідати явним чи неявним соціальним очікуванням. Вона навіть здатна піти на злочин, пояснюючи, що це лише робота або виконання соціального обов'язку (яскравий приклад - фашистські солдати). Колективна відповідальність (за якою ховається індивідуальна безвідповідальність) - це також одна з сторін "феномену Ми". Формування групової свідомості (класової, національної, релігійної) має багато позитивних моментів, але якщо це робиться у відриві від формування індивідуальної самосвідомості - це означає, що ми робимо наголос на формуванні особистості відмовляючись від розвитку індивідуальності. Подібними перекосами страждала і радянська педагогіка, яка попри багато позитивних моментів все ж зосереджувалася на формуванні особистості (її метою, фактично була "людина рольова"), а завдання розвитку індивідуальності (самореалізації людини) в цій педагогіці фактично не ставилося.

Що може статися, якщо переважне формування групової свідомості здійснюється в умовах, коли в людини сформована психологія раба, можна пересвідчитись на прикладі тоталітарних держав. Для тоталітарної суспільної структури цілком достатньо, щоб люди були особистостями (гвинтиками соціальної машини), але цій структурі зовсім не потрібні індивідуальності, яких вона безжалісно знищувала (пригадайте репресії над "ворогами народу", серед яких було багато яскравих індивідуальностей, у 30-ті роки 20-го століття). Ознакою тоталітарної психології є переважання групових цінностей над індивідуальними, а її наслідком є безліч соціальних проблем, про які ми говорили віще. Всі ці закономірності давно простежені західними соціальними та політичними психологами і соціологами. Проте, деякі сучасні адепти комунізму, націоналізму, релігійного фундаменталізму та інших ідеологій з тоталітарним забарвленням ці висновки не хочуть брати до уваги.

З усього сказаного можна зробити висновок, що "феномен Ми" є важливою соціально-психологічною і особистісною характеристикою психології людини. Він є обов'язковим етапом формування особистості, без якого людина не може стати власне людиною, соціальною істотою, суб'єктом життєдіяльності, не може засвоїти суспільні цінності та норми. "Групова" свідомість постійно продовжує жити в кожному з нас. Проте фей феномен з одного боку є психологічною основою багатьох соціально-психологічних і суспільно-політичних проблем (тоталітаризм, міжгрупові конфлікти, тероризм, геноцид тощо), з іншого - він може обмежувати розвиток індивідуальності людини, який у своїй найвищій формі повинен піти "іншим" шляхом, у напрямку розвитку індивідуальних особливостей, але на вищому по відношенню до індивідних якостей рівні.

Література:

  1. Бехтерев В. М. Коллективная рефлексология. - Пг.: Колос, 1921. - 432 с.

  2. Гой Т. В., Горностай П. П., Кистаева Е. В. Общество и коллективная травма: Семинар Питера Келлермана // Психодрама и современная психотерапия. - 2005. - № 2-3. - С. 141-145.

  3. Горностай П. П. Социодрама на Майдане: Четыре цвета украинской политики // Психодрама и современная психотерапия. - 2004. - № 4. - С. 43-49.

  4. Келлерман П. Ф. Социодрама // Психодрама и современная психотерапия. - 2004. - № 4. - С. 7-21.

  5. Кукиер Р. Психодрама Человечества. Действительно ли это утопия? // Психодрама и современная психотерапия. - 2004. - № 4. - С. 29-42.

  6. Лебонъ Г. Психология народовъ и массъ: Пер. съ франц. - СПб.: Изд. Ф.Павленкова, 1896. - 329 с.

  7. Мід Дж. Г. Дух, самість і суспільство. З точки зору соціального біхевіориста: Пер. з англ. - К.: Український центр духовної культури, 2000. - 374 с.

  8. Фрейд З. Массовая психология и анализ человеческого "Я" // "Я" и "Оно": Труды разных лет. - Тбилиси: Мерани, 1991. - Кн. 1. - С. 71-138.

  9. Фромм Э. Бегство от свободы: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1989. - 272 с.

  10. Шутценбергер А. А. Синдром предков. Трансгенерационные связи, семейные тайны, синдром годовщины, передача травм и практическое использование геносоциограммы. - М.: Изд-во Института Психотерапии, 2001. - 240 с.

  11. Энгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства // Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. - Т. 21. - С. 23-178.

  12. Mead G. H. On Social Psychology. - Chicago-London, 1965. - 358 p.

  13. Moreno J. L. Who shall survive? A new approach to the problem of human interrelations. - Rev. ed. - Beacon (N. Y.): Beacon House, 1953. (?)

  14. Morgan L. H. Ancient Society, or Researches in the Lines of Human Progress from Savagery through Barbarism to Civilization. - London, 1877.

  15. Volkan V. Bloodlines: from ethnic pride to ethnic terrorism. - New York: Farrar, Straus and Giroux, 1997.

Loading...

 
 

Цікаве