WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Особистісний вибір: психологія відчаю та надії - Реферат

Особистісний вибір: психологія відчаю та надії - Реферат

Внутрішні і зовнішні детермінанти функціонування і розвитку особистості - це фундаментальні складові біосоціальної природи особистості, про яку йшлося на початку розділу. Поняття "роль" як ніяке інше підходить для опису соціально-індивідуального дуалізму особистості, тому що в ньому перетинаються соціальні і особистісні детермінанти. Особистісний вибір в умовах рольового конфлікту завжди включає в себе вибір між зовнішньою і внутрішньою системами цінностей. Особистості притаманна тенденція знайти "золоту середину" між прагненням до самореалізації і прагненням задовольнити суспільні очікування. Це протиріччя можна розглядати як одну з базових тенденцій функціонування особистості.

3. Локус рольового конфлікту і стратегія особистісного вибору

Отже, розвиток особистості можна розглядати як баланс між двома тенденціями: соціалізацією й індивідуалізацією. Рольовий розвиток, з точки зору всіх рольових теорій, є однією з найістотніших сторін розвитку особистості. В теорії Міда цей розвиток розглядається здебільшого як прийняття ролі, орієнтоване на соціальні очікування (рольова соціалізація). В теорії Морено рольовий розвиток розглядається як спонтанне розгортання соматичних, психічних, соціальних і трансцендентних ролей, що стають основою для розвитку "Я" (Self) (рольова індивідуалізація). З обома тенденціями пов'язані відповідні потреби особистості: а) потреба наслідувати інших, рольове научіння; б) потреба в дії, акціональний голод, потреба в рольовій самореалізації. Ці потреби можуть вступати в суперечність, провокуючи рольовий конфлікт.

Суперечність між потребами в рольовому научінні і рольовій самореалізації є рушійною силою особистісного розвитку. Основною тенденцією особистісної поведінки є тенденція мiнiмiзувати рольовий конфлікт, що виникає в процесі рольової соціалізації, при максимiзацiї задоволення потреб рольового розвитку.

Проте баланс між екстернальнимі і інтернальними тенденціями для різних людей виявляється не однаковим. Внаслідок того, що для окремих людей зовнішній і внутрішній рольові конфлікти викликають напруження різної міри, люди по-різному уникають цих двох варіантів протиріч. Одні особистості віддають перевагу орієнтації на внутрішні цінності, обираючи інтернальні стратегії поведінки в умовах рольового конфлікту. Для таких людей внутрішні протиріччя є більш стресовими, і вони прагнуть їх уникнути. При цьому вони збільшують протиріччя між власною рольовою поведінкою і соціальними очікуваннями, провокуючи зовнішній чи міжособистісний рольовий конфлікт. Інші особистості орієнтуються на зовнішню систему цінностей і обирають екстернальну стратегію, провокуючи внутрішній чи внутрішньоособистісний рольовий конфлікт. Такі люди легше переносять внутрішні протиріччя, зате міжособистісні конфлікті досить сильно їх фруструють.

Відмінність у стратегіях рольової поведінки, тобто тенденція особистості вибирати одну із двох стратегій поведінки в умовах рольового конфлікту, була названа нами локус рольового конфлікту. Всі люди відрізняються один від одного своєрідністю рольових характеристик особистості, в першу чергу, iнтернальністю чи екстернальністю рольової поведінки. Можна зробити припущення, що локус рольового конфлікту залежить від вроджених передумов. У маленьких дітей спостерігається різна вираженность проявів негативізму і нонконформізму, що є непрямими показниками iнтернальностi. Проте також правомірним є твердження, що поведінка дитини залежить від того, яка із стратегій заохочувалася, а яка, навпаки, придушувалася батьками.

Для експериментального вивчення локусу рольового конфлікту і конструювання відповідного вимірювального інструменту ми використали типові висловлювання клієнтів психологічної консультації, що зверталися з проблемами, пов'язаними з рольовими конфліктами. Запитання відбиралися за критерієм ставлення до зовнішніх чи внутрішніх чинників, що визначали рольову поведінку людини. Це повинно було забезпечити високу конструктну валідність майбутньої методики, тобто відповідність досліджуваного психологічного конструкту теоретичній гіпотезі про природу вимірюваної змінної. Ці твердження склали 46 пунктів попереднього варіанту опитувальника, які треба було оцінити за степенем згоди за допомогою 5-балльной шкали. Після обробки результатів за допомогою кореляційного аналізу, що мала на меті підвищення внутрішньої узгодженості і надійності тесту, було складено остаточний варіант опитувальника "Локус рольового конфлікту" з 24 тверджень:

  1. Якщо мене просять щось зробити, то в перший момент мені важко відмовитись, навіть якщо це мені не вигідно.

  2. Я звичайно легко можу сказати людині про те, що мені в ній щось не подобається.

  3. Я вважаю, що можна легко порушувати нерозумні правила, якщо це не шкодить оточуючим.

  4. Я легко можу відмовитись від виконання якихось обов'язків, якщо вони мені не до душі.

  5. Мені звичайно важко відмовляти людям.

  6. В громадському транспорті мені легше самому терпіти незручності, ніж завдати їх іншим.

  7. Мені дуже важко виступити з критикою на адресу чиєїсь роботи.

  8. Я вважаю, що людина повинна прагнути бути взірцем чоловіка (жінки).

  9. Головне, добре виглядати в очах оточуючих.

  10. Я часто конфліктував з батьками через те, що вони нав'язували мені свої правила поведінки.

  11. Задоволеність від добре зробленої роботи мені значно важливіше, ніж похвала начальства.

  12. Коли треба повернути позичені комусь гроші, мені дуже важко нагадати про це боржнику.

  13. В усіх ситуаціях важливо залишатися самим собою, незалежно від того, що про тебе подумають оточуючі.

  14. Батьки в дитинстві часто вважали мене неслухняним сином (впертою дочкою).

  15. Звичайно іншим людям легко змусити мене щось зробити, навіть, якщо мені цього не хочеться.

  16. Опиняючись в ситуації "непрошеного гостя" я дуже боюся завдати зайвих клопотів господарям.

  17. Якщо мені не подобається, як хтось щось робить, мені нелегко сказати йому про це.

  18. В дитинстві я старався бути незалежним від думки і бажань своїх однолітків.

  19. Я звичайно легко говорю "Ні".

  20. Теща (свекруха), не повинні втручатися своїми порадами в справи сім'ї.

  21. Позитивний відзив керівника для мене є дуже важливою нагородою за виконану роботу.

  22. В дитинстві я звичайно був слухняною дитиною.

  23. Мені важко не виконати якихось обов'язків, навіть якщо вони мені неприємні.

  24. Думку оточуючих слід враховувати в своїй поведінці.

Результати тесту були оброблені шляхом факторного аналізу на вибірці 296 чоловік (62% жінки і 38% чоловіки). Це дало змогу виділити 8 значущих факторів:

  1. Залежність-незалежність від вимог інших людей.

  2. Побоювання завдати незручності оточуючим.

  3. Залежність-незалежність від норм і стереотипів.

  4. Залежність-незалежність від батьків.

  5. Прагнення вигідно виглядати в очах інших.

  6. Залежність-незалежність від думки інших людей.

  7. Легкість порушення правил та стереотипів.

  8. Прагнення до досконалості.

Проте, враховуючи, що між факторами існує слабка кореляція, та зважуючи на їх близькість з точки зору змістовної інтерпретації, ми відмовились від шляху побудови багатофакторного опитувальника і припустили, що виділені фактори описують одну інтегральну характеристику особистості або, принаймні, різні відтінки одного явища. Процедури визначення надійності і валідності тесту, здійснені для підтвердження зробленого припущення, показали достатньо прийнятні значення: коефіцієнт альфа Кронбаха - 0,64; надійність частин тесту - 0,49 і 0,65 (відповідно для половин тесту і для парних і непарних відповідей); ретестова надійність - 0,76 ( p ? 0, 01).

Для вимірювання конкурентної валідності шляхом порівняння з іншими психологічними методиками ми обрали методологічно близькі до нашого психологічні тести, що мають відношення до iнтернальностi-екстернальностi: шкала локусу контролю Дж. Б. Роттера, шкала екстраверсії-інтроверсії із особистісного опитувальника Айзенка і шкала конформізму із опитувальника 16PF Р. Б. Кеттелла. Кореляція із зазначеними тестами, зроблена на вибірці 71 людина, склала відповідно 0,34, 0,21 і 0,29. Ці показники є досить низькими, що свідчить про те, що перелічені тести і наша методика вимірюють різні психологічні якості. Це дозволяє зробити висновки про достатню конкурентну валідність і правомірність використання тесту "Локус рольового конфлікту" як самостійного вимірювального інструменту.

4. Психотерапевтичне розв'язання рольових конфліктів

Дисгармонійність особистісного розвитку певним чином пов'язана із iнтернальністю чи екстернальністю рольової поведінки людини. Полярні соціально дезадаптивні форми iнтернальностi можуть бути пов'язаними з психопатичним розвитком особистості. Навпаки, крайні соціально дезадаптивні форми екстернальностi, що ведуть до внутрішніх рольових конфліктів, часто є причиною невротичних і психосоматичних проблем. Крім того, дезадаптивна екстернальність є основною причиною порушень нормального рольового розвитку особистості. В усіх зазначених випадках можна говорити про дезадаптивні форми рольових конфліктів, які потребують психотерапевтичної допомоги.

Loading...

 
 

Цікаве