WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Життєві ролі та життєтворчість - Реферат

Життєві ролі та життєтворчість - Реферат

Зміна життєвих ролей на протязі життєвого шляху людини не завжди відбувається безпроблемно. Одні ролі формуються з великими труднощами, запізненням, деформаціями, інші - залишаються активними, навіть якщо втратили життєву актуальність, не дають можливості заміни їх новими. Одні життєві ролі людині важко прийняти, від інших - важко відмовитись. Такі процеси супроводжуються рольовими конфліктами в сфері життєвих ролей, які можна трактувати як життєві кризи особистості [13; с. 79-87.]. Ці закономірності справедливі як для нормативних (вікових) криз, так і для ненормативних, наприклад, суттєвої зміни життєвої ситуації під впливом драматичних життєвих обставин.

В процесі рольової соціалізації особистості, що відбувається в онтогенезі людини, життєві ролі можуть зазнавати різних деформацій, труднощів функціонування чи інших проблем. Розглянемо основні види дисгармоній в системі життєвих ролей особистості:

1. Рольова недостатність - недостатня розвиненість особистісних і життєвих ролей, що буває в двох основних формах:

А. Рольовий дефіцит (первинна рольова недостатність) - затримка рольового розвитку, блокування важливих потреб у рольовому розвитку, внаслідок чого життєва роль не формується, або розвивається в придушеному, скороченому вигляді. Рольовий дефіцит (якщо обмежитись неклінічними формами, не пов'язаними з психічними захворюваннями і органічною патологією нервової системи) може розвиватись тоді, коли життєві ролі (або їх компоненти - почуття, переживання, поведінкові патерни тощо) прямо чи непрямо заборонялися в дитинстві, не заохочувалися, або зустрічали негативну оцінку значимого соціального оточення.

Б. Атрофія ролі (вторинна рольова недостатність) - втрата роллю її функціональних особливостей, скорочення сфер застосування в результаті обмеження рольової поведінки, тривалого перебування життєвої ролі в латентному вигляді тощо. Атрофія ролі виникає тоді, коли внаслідок соціальних причин виконання життєвих ролей стає неможливим. Наприклад, після тривалого ув'язнення людина частково чи повністю може втрачати важливі життєві ролі (сімейні, професійні тощо).

2. Рольовий інфантилізм - невідповідність життєвої ролі віковій стадії розвитку чи життя, заміна або компенсація однієї ролі іншою (що відповідає більш ранньому періоду). Приклади: в сфері сімейних ролей роль "чоловіка" (чи "жінки") заміщається роллю "дитини"; в професійній сфері людина номінально грає роль "керівника" (соціальна роль), а на особистісному рівні - залишається "підлеглим", тобто уникає відповідальності, не може прийняти рішення, боїться проявляти ініціативу.

3. Рольові девіації - відхилення ролі від соціальних стандартів, групових норм, суспільних стереотипів і традицій. Існують прогресивні відхилення від норм (що характерні для новаторської поведінки), в результаті яких норми і стандарти поступово змінюються, а девіації перестають вважатися відхиленнями. Прикладом можуть служити зміни гендерних ролей, коли традиційні форми поведінки чоловіка і жінки на одному історичному етапі були неприпустимими на попередніх. Інші девіації, що не носять прогресивного характеру, розглядаються як дисгармонії, хоча границі їх прийнятності суспільною думкою не залишаються сталими і змінюються в бік більшої терпимості. Рольові девіації можна проілюструвати прикладами інверсії статевих ролей: повної (транссексуалізм) і часткової (гомосексуалізм, як інверсія рольової спрямованості, і трансвестизм, як інверсія рольової Я-концепції).

4. Рольовий конфлікт - це таке протиріччя ролей, яке спричиняє проблеми хоча б у одного з учасників рольової взаємодії. В сфері життєвих ролей розглядаються переважно внутріособистісні рольові конфлікти, спричинені: а) внутрірольовими протиріччями (коли різні рольові функції однієї ролі стають несумісними); б) міжрольовими протиріччями (коли дві чи більше життєві ролі заважають функціонуванню одна одній); в) протиріччями між рольовою Я-концепцією і рольовою поведінкою (коли людина змушена грати не властиву їй роль, відмовившись від виконання інших важливих для неї життєвих ролей).

Для вивчення рольових дисгармоній існує багато засобів. Психодраматична техніка особистісних "антиролей" дає змогу не лише діагностичного вивчення рольової недостатності, а й відповідної корекції тих рольових проявів, які з певних причин були заборонені людиною в її життєвому сценарії. Антироль - це такі прояви рольової поведінки, які не властиві людині, яких вона уникає чи боїться. Серед них є такі компоненти, які просто не властиві рольовій Я-концепції людини, але є й такі, які належать до тіньової сфери особистості, які в свій час були заблоковані і не дали шлях до реалізації важливих соціальних потреб людини. Психотерапевтичне значення має саме друга група проявів, які пов'язані з рольовими дисгармоніями, і мистецтво психодраматиста полягає у їх виявленні них і ціннісній реабілітації.

Дуже цікавою і діагностично цінною є психологічна техніка "Карта життєвих ролей", яка використовується в психодрамі та в інших психотерапевтичних методах (як індивідуальних, так і групових). Людині пропонується зобразити на аркуші паперу основні сфери її життєдіяльності: сімейну, професійну, спортивну, творчу, спілкування з друзями тощо. В кожній сфері треба позначити основні ролі, які людина виконує. Для того, щоб ролі були особистісно забарвленими, кожній з них слід знайти один чи декілька відповідних епітетів, наприклад: "Кохана і турботлива дружина", "Винахідливий інженер", "Прискіпливий начальник". Процедура не лише дає змогу рефлексії життєвих ролей людиною, але і дозволяє визначити певну взаємодію між ними (протиріччя, конфлікти тощо).

Існує тестова методика "Опис Сімейної Рольової Поведінки" (the Family Role Behavior Inventory - D. L. Verdiano et al.) [14], в якій дається можливість визначення 4 з 5 сімейних ролей, які описуються в рольовій теорії S.Wegscheider. Методика розроблялася за допомогою факторного аналізу на вибірці 9-12-літніх учнів початкової школи і була валідизованою на вибірках студентів коледжу і дорослих. В перспективі можливе створення інших психологічних тестів дослідження рольової сфери особистості, зокрема - опитувальної методики "Репертуар життєвих ролей", над якою зараз працює автор.

Для того, щоб реалізувати той потенціал, що закладений в життєвих ролях людини, щоб ті життєві характеристики-феномени, про які йшлося на початку статті, стали реаліями життя людини, їй треба володіти рядом життєвих умінь, засобів, здатностей. Таку систему поглядів можна знайти в "концепції життєтворчості", де викладено уявлення про життя людини як творчий процес. Одним з основних є поняття про життєтворчість - духовно-практичну діяльність особистості, спрямовану на творче проектування і здійснення свого життя; розроблюючи, коригуючи і здійснюючи свій життєвий сценарій, особистість оволодіває мистецтвом жити, в основі якого лежать засоби, методи і технології життєтворчості. Життєтворчість виступає засобом вирішення поточних, середньострокових і перспективних життєвих задач. Це процес упорядкування особистістю картини життя, в основу якої покладені особистісні події, процес її самовдосконалення [15, 16].

Трактування життєтворчості і практичні завдання, які в результаті цього постають, дуже близькі до гуманістичних напрямків психотерапії: транзактний аналіз - робота з життєвими сценаріями людини і з її его-станами, які є основними символічними життєвими ролями особистості; психодрама - робота з життєвими ролями людини і почуттями, які супроводжують виконання цих ролей на протязі життя. Психодрама і рольова психотерапія може стати однією з технологій життєтворчості, про які йшла мова. Можливе також створення такого синтетичного психотерапевтичного напрямку, як трансактна психодрама (про можливість такого поєднання писав ще сам Е. Берн), в рамках якого можливо працювати психодраматичними засобами з категоріями транзактного аналізу (его-стани, життєві сценарії, ігри, емоційний рекет та іншими), а також з різними типами і видами життєвих ролей, які описуються в цих двох блискучих наукових парадигмах.

Основна ідея і мета психодрами - це розкріпачення спонтанності, а основним механізмом для цього служить креативність, тобто творчість, спрямована на власне життя. Цей останній висновок найкращим чином підводить підсумок даної статті, який можна сформулювати так: життєтворчість неможлива без володіння людиною своїми життєвими ролями, а життєві ролі найкращим чином реалізуються в життєтворчості.

Література:

  1. Brissett D., Edgley C. (Eds.) Life as theater.- Chicago: Aldine, 1975.

  2. Allen R. D., Krebs N. Psychotheatrics: The New Art of Self-Transformation.- New York; London: Garland STPM Press, 1979.- 216 p.

  3. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений; Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы: Пер. с англ.- М.: Прогресс, 1988.- 400 с.

  4. Морено Я. Психодрама / Пер. с англ.- М.: Апрель Пресс, ЭКСМО-Пресс, 2001.- 528 с.

  5. Лейтц Г. Психодрама: теория и практика. Классическая психодрама Я. Л. Морено: Пер с нем.- М.: Изд. гр. "Прогресс", "Универс", 1994.- 352 с.

  6. Психология личности: Словарь справочник / Под ред. П. П. Горностая и Т. М. Титаренко.- К.: Рута, 2001.- 320 с.

  7. Gordon Ch. Development of evaluated role identities // Annual Review of Sociology.- 1976.- V. 2.- P. 405-433.

  8. Ярошевский М. Г., Юревич А. В., Алахвердян А. Г. Программно-ролевой подход в современной науке // Вопр. психологии.- 2000.- № 6.- С. 3-18.

  9. Селье Г. От мечты к открытию: Как стать ученым: Пер. с англ.- М.: Прогресс, 1987.- 368 с.

  10. Wegscheider Sh. Another chance: Hope and health for the alcoholic family.- Palo Alto (CA): Science & Behavior Books, 1981.- 256 p.

  11. Forer L. K. Birth order and life roles.- Springfield Ill.: Charles C Thomas, 1969.- 168 p.

  12. Шихи Г. Возрастные кризисы. Ступени личностного роста: Пер. с англ.- СПб.: Ювента, 1999.- 436 с.

  13. Психологія життєвої кризи / Відп. ред. Т. М. Титаренко.- К.: Агропромвидав України, 1998.- 348 с.

  14. Verdiano D. L., Peterson G. W., Hicks M. W. Toward an empirical confirmation of the Wegscheider role theory // Psychological Reports.- 1990.- Vol. 66(3, Pt 1).- P. 723-730.

  15. Психологія і педагогіка життєтворчості / За ред. Л. В. Сохань, І. Г. Єрмакова, В. О. Тихоновича.- К.: ІЗМН, 1996.- 792 с.

  16. Мистецтво життєтворчості особистості: Ч. 1. Теорія і технологія життєтворчості / За ред. Л. В. Сохань, І. Г. Єрмакова.- К.: ІЗМН, 1997.- 392 с.

Loading...

 
 

Цікаве