WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Діалогічне спілкування в контексті професійного становлення психолога - Реферат

Діалогічне спілкування в контексті професійного становлення психолога - Реферат

Реферат на тему:

Діалогічне спілкування в контексті професійного становлення психолога

Як відомо, що спілкування - складний, багатоплановий процес становлення і розвитку контактів, що породжується потребами і мотивами, сумісною діяльністю, включає обмін інформацією, вироблення единої стратегії взаємодії, сприйняття, розуміння іншої людини і здійснюється за допомогою знакових засобів взаємодії суб'єктів, що визнано потребами сумісної діяльності і спрямовано на зміну в стані, поведінці, поводженні, особистісно-смислових діях партнера. Соціальний зміст спілкування проявляється в тому, що воно виступає засобом передачі форм культури поводження і суспільного досвіду і впливає тим самим на процес професійного становлення майбутнього психолога.

В спілкуванні, як показують дослідження вітчизняних психологів Г.О. Балла, С.О. Копилова, А.Г. Волинець та іншіх, що людина самовизначається, виявляє свої індивідуальні особливості. По специфіці організації мовленнєвого повідомлення можна судити про культуру поводження і культуру мовлення, що є важливим в професійному становленні особистості. Як показують дослідження В.А. Кан-Каліка, Б.Ф. Ломова монологічне спілкування передбачає суб'єкт-об'єктні відносини, егоцентризм, зосередження на особистих потребах, відкрите маніпулювання партнером спілкування, копіювання поводження, догматизм, ригідність та стереотипність прийомів психолого-педагогічного впливу, суб'єктивізм та поляризація оцінок і не завжди сприяють професійному становленню особистості психолога.

В той час, як діалогічне спілкування передбачає особистісне рівноправство в спілкуванні, суб'єкт-суб'єктні стосунки, центрація на потребах партнера спілкування, співпраця, свобода дискусії та викладення думки в діалозі, творчість, професійний та особистісний ріст, об'єктивний контроль результатів діяльності, індивідуальний підхід до особистості, тобто сприяє професійному становленню особистості. Таким чином, основна проблема дослідження полягала в дослідженні особливостей діалогічного спілкування в контексті професійного становлення майбутнього психолога. В дослідженні ми виходили з припущення про те, що в основі професійного становлення психолога, як фахівця лежить розвиток y нього культури поводження i культури діалогічного спілкування, a також розвиток особистісних властивостей, що характеризують певний рівень професійного становлення. Так, нами була розроблена спеціальна анкета, яка включaла наступні питання: що таке психологічна культура майбутнього психолога, що вона повинна включати, що необхідно майбутньому психологу виховати та сформувати в собі, щоб бути професійно підготовленим фахівцем? Які особистісні якості необхідні для професійного становлення психолога? Дослідження проводилось з студентами I, ІІ, ІІІ, IV,V курсів психологічного факультету.

Так, на основі отриманих результатів була виявлена структура професійного становлення психологів, яка включaла наступні компоненти: пізнавальний (когнітивний), що включав розвиток y майбутніх психологів культури діалогічного спілкування, мовлення, мислення; особистісний компонент, що включав розвиток таких якостей, як тактовність, терплячість, адекватну самооцінку; емоційно-вольовий компонент, що включав емоційність, саморегулювання діяльності, емпатію, волю; поведінковий аспект, що включав в себе вміння культурного поводження, вдягатись, культура поведінки.

Проаналізуємо отримані результати: так, пізнавальний (когнітивний) компонент структури професійного становлення психолога виділили 35% студентів, які відмічали необхідність розвитку культури діалогічного мовлення, мислення, розуміти інших, спілкуватись, кваліфіковано вести бесіду з клієнтом; 45% студентів-майбутніх психологів відмітили необхідність розвинути в собі особистісні якості, такі, як товариськість, самовдосконалення, поважати інших, взаємодіяти з іншими, толерантність, врівноваженість.

Емоційно-вольові якості відмітили 60% майбутніх психологів, серед яких були емпатійність, доброта, гуманність, відкритість, вміння допомагати клієнту, альтруїзм; 80% майбутніх психологів відмітили необхідність розвитку в собі якостей, що були віднесені до поведінкового компоненту: тактовність, витримка, вміння регулювати свою поведінку, терплячість тощо.

Аналіз результатів самоопису особистості юнаками-психологами був пов'язаний більше з навчальною діяльністю, діями, вчинками (читаю, малюю, вмію багато чого робити руками). У дівчат-психологів самоопис більше характеризував внутрішній світ їх особистості (добра, серйозна, мрійлива, чуттєва, цікавлюсь...).

Так, на основі аналізу якостей особистості були виділені три типи особистості, які були притаманні психологам: інтерпретуємий тип особистості (аналіз своїх якостей); констатуючий тип (перелік якостей без їх аналізу); змішаний тип особистості (об'єднує перші два типи).

На І курсі було виявлено 20% інтерпретуємого типу особистості майбутнього психолога, 60% констатуючого і 20% змішаного. На II курсі - інтерпретуємого типу виявлено 30%, констатуючого 45%, змішаного типу 25%. На III Kypci інтерпретуємого типу виявлено 35%, констатуючого 35% і змішаного 30%. На IV кypci виявлено 45% інтерпретуємого типу особистості, 20% констатуючого і 35% змішаного типу. На V курсі 65% інтерпретуємого типу особистості, 15% констатуючого і 20% змішаного типу особистості. Таким чином, з роком навчання збільшується кількість психологів, що виявляють інтерпретуємий тип особистості, коли студент аналізує свої якості, відмічає зміни в професійному становленні, збільшується рівень самоаналізу, перехід від констатації якостей особистості, як фахівця до аналізу, інтерпретації.

Психологічний механізм саморозуміння свого професійного становлення як фахівця підтвердив основне положення самопізнання: емоційне та інтелектуальне в діалогічному спілкуванні нероздільні. Майже всі майбутні психологи відмічали в діалогічному спілкуванні наглядно-почуттєву основу, що пов'язана з розвитком абстрактно-логічними категоріями особистості, тобто діалогічне спілкування будується, як на емоційно-особистісній основі, так і на діяльнісній. Так, ми можемо визначити ієрархію емоційного та інтелектуального компоненту в діалогічному спілкуванні викладачів і майбутніх психологів: спочатку виділяються якості особистості, що пов'язані з видом сумісної діяльності, в даному випадку навчальною діяльністю студентів, їх діями, вчинками, а потім на цій основі виділялись якості, що характеризують внутрішній світ майбутнього психолога. Важливо вчити студентів в процесі спілкування аналізувати особистісні конкретні дії, вчинки, якості, їх співвіднесеність з вимогами професії, а потім вчити аналізувати якості іншої людини, тим глибше самопізнання, професійне становлення особистості.

Так, поступово в емоційно-інтелектуальному діалогічному спілкуванні здійснюється міжособове пізнання, самопізнання себе, як фахівця-психолога, своєї особистості, психічних якостей поводження, діяльності, реалізується діалогічно-культурологічний підхід до розвитку у студентів майбутніх психологів психологічної культури, їх професійного становлення.

Література:

1. Г.О. Балл, А.Г. Волинець, С.О. Копилов. Діалого-культурологічний підхід, як напрям гуманізації освіти. //Психологія-школі. Зб. матеріалів ІІ міжрегіонального науково-практичного семінару (Рівне 16-18 січня 1997 р.). Київ. 1997.

2. В.А. Кан-Калик. Основы профессионально-педагогического общения. Грозный. 1979.

3. Б.Ф. Ломов. Общение и социальная регуляция поведения. B кн.. Психологические проблемы социaльной регуляции поведения. M. 1976.

Loading...

 
 

Цікаве