WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психолого-педагогічні основи активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів - Реферат

Психолого-педагогічні основи активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів - Реферат

Реферат на тему:

Психолого-педагогічні основи активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів

В умовах сьогодення формування нової парадигми професійної підготовки вимагає більш цілеспрямованого впливу на студентів та посилення їх навчально-пізнавальної діяльності.

Педагогічною наукою накопичено значний досвід щодо активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів. Однак, відомі педагоги, психологи й дидакти мають різні погляди щодо її реалізації.

Можна виділити два сучасних підходи до здійснення активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів.

Одні автори розглядають активізацію пізнавальних інтересів як діяльність студентів на окремих етапах навчального процесу за умов використання різноманітних форм і методів навчання (А.А. Вербицький], А.М. Вергасов, В. Перевозкіна, В.І. Рибальський, А.М. Смолкін та ін.).

Друга частина авторів вважає активний пізнавальний інтерес рисою особистості, тобто передбачають створення необхідних і достатніх умов, які сприятимуть підтримці активності студентів протягом всього освітнього процесу. Тоді пізнавальний інтерес набуває стійкого характеру і стає особистісною якістю студента як суб'єкта навчально-пізнавальної діяльності (Л.А. Аврамчук, Л.Б. Богоявленська, І.І. Ільясов, О.О. Конопкін та ін.).

Кожен з цих підходів є доцільним і важливим. Не дивлячись на наявність різних підходів до здійснення активізація навчально-пізнавальної діяльності, дослідники цієї проблеми погоджуються в одному, що активізація – це й процес, й результат стимулювання активності особистості студентів за рахунок знаходження оптимального співвідношення між традиційними та інноваційними педагогічними методами, організаційними формами й засобами в сучасній освіті.

За думкою Т.І. Шамової, використання обох підходів в діалектичній єдності дозволяє сформувати єдину точку зору на поняття сутності пізнавальної активності, яку необхідно розглядати і як мету діяльності, і як засіб її досягнення, і як результат.

Доцільною є думка З.І. Слєпкань про те, "що активізація навчально-пізнавальної діяльності студентів розуміється як цілеспрямована діяльність викладача, спрямована на розробку і використання такого змісту, форм, методів, прийомів і засобів навчання, які сприяють підвищенню пізнавального інтересу, активності, творчої самостійності студентів у засвоєнні знань, формування навичок і вмінь, застосування їх на практиці. Це напрямок діяльності студентів на пошуки вдосконалення нових знань" [2, с.64].

В процесі активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів та розвитку особистих здібностей і нахилів велику роль відіграє мотивація діяльності та створення відповідної ціннісно-мотиваційної сфери.

Виняткову важливість мотивації в розвитку інтелекту підкреслює К. Ізард: „...вона необхідна для творчості" [1, с.453-455].

Уперше слово "мотивація" вжив німецький філософ А. Шопенгауер в статті "Чотири приципи достатньої причини". Потім цей термін міцно увійшов у побут для пояснення причин поведінки людини. Мотивацію досягнень почали вивчати у 40-х роках XX століття психологи Г. Маррей та Давид К. МакКлелланд.

Проблема мотивації навчання давно стоїть і перед педагогічною теорією та практикою. Ще Я. Коменський писав, що всіма можливими засобами треба запалювати в дітях палке прагнення до знань та навчання.

Велику увагу питанням формування мотивації до навчання приділяли Ю.К. Бабанський, Г.П. Бевз, В.М. Вергасов, А.К. Маркова, А. Маслоу, М.І. Махмутов, С. Рубінштейн, М.Н. Скаткін, Г.І. Щукіна та ін. Зокрема, О.А. Реан, Т.В. Андреєва і Н.М. Кіреєва, доводять, що висока позитивна мотивація може компенсувати відсутність високих здібностей, а І.П. Ільїн визначив найважливіші фактори, які значно впливають на формування позитивних мотивів до навчання.

Багато уваги цій проблемі приділяли психологи П.Я. Гальперин, Н.О. Менчинська, В.М. Ямницький та ін. За твердженням В.С. Бережної і О.А. Хоменко "серед усіх існуючих мотивів можна виділити первинні (що зумовлені фізіологією), загальні (природжені, але не зумовлені природою) та вторинні (набуті). Домінують вторинні мотиви, серед яких ключовими є мотиви влади, досягнень, статусу та безпеки" [3, с.16].

Аналіз наукової літератури показує, що у дослідників немає єдиної думки щодо класифікації мотивів професійної мотивації. Ми схиляємося до думки, що професійні мотивації можна розподілити за факторами впливу, а саме: на психологічні та соціально-психологічні. До психологічних факторів ми відносимо об'єктивні, тобто вікові особливості, типологічні особливості особистості та суб'єктивні. Соціально-психологічні фактори – це фактори, що характеризують виховне і професійне середовище особистості. Виходячи з цього, до складу умов формування професійної мотивації ми включаємо як психологічні, так і соціально-психологічні фактори. Під мотивацією розуміємо систему психологічних факторів, що визначають активність навчально-пізнавальної діяльності студентів з витратою зазначених зусиль на рівні старанності, сумлінності, наполегливості прагнення до самоудосконалення для досягнення поставленої мети. Слід підкреслити, що для кожної окремої особистості мотиви можуть бути по різному співвіднесені один з одним, взаємодіяти, виступати, як головні та підрядні.

Література:

  1. Пуханова Л.С. Психолого-педагогічні передумови навчання математики // Інновації і якість вищої освіти: наук.-метод. конф., 22-24 берез. 2008 р.: тези доп. – Донецьк: ДонНУЕТ, 2005. – С. 453-455.

  2. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі / З.І. Слєпкань. – К.: НПУ, 2000. – 210 с.: іл. – Бібліогр.: с. 205–207.

  3. Наукові дослідження – теорія та експеримент – 2007: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, 14-16 травня 2007р. – Полтава: ІнтерГрафіка, 2007. – Т. 4. – 146с.

Loading...

 
 

Цікаве