WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Розвиток творчих здібностей у системі професійної підготовки митців - Реферат

Розвиток творчих здібностей у системі професійної підготовки митців - Реферат

Реферат на тему:

Розвиток творчих здібностей у системі професійної підготовки митців

Питання походження, соціальної сутності та специфіки художньої творчості кожна доба ставить і розв"язує відповідно до своїх конкретних соціально-історичних умов і потреб. Як живе і динамічне явище, мистецтво у своєму історико-цивілізаційному русі постійно відчуває на собі вплив змінного зовнішнього середовища у соціально-економічному, культурологічному, філософському, психологічному його вимірах. Своєрідність мистецтва як форми духовно-практичного освоєння світу та творчої діяльності пов"язана з реалізацією чітко визначеної людських потреб і здібностей, які не тільки породжують мистецтво, але й обумовлюють його історичний розвиток, життєствердну силу. Пошуковий характер творчості митця обумовлений, серед інших факторів, домінантним характером потреби самореалізації.

Творча діяльність, обдарованість як базові характеристики особистості і як процес досягнення творчого результату, є предметом вивчення психології творчості. Психологічні аспекти формування творчих здібностей особистості розглядаються у працях А.Маслоу, А.Я.Пономарьова, В.А.Татенко та ін. У процесі професійної підготовки майбутніх митців питання оптимізації формування й розвитку творчих здібностей надзвичайно актуалізуються.

Науковцями виділені певні змістові напрями формування творчих здібностей особистості: від неусвідомленого виконання та мотивування творчих дій до їх процесуально-змістового усвідомлення; від потенціальної можливості звершення певної творчої дії до реалізації даної можливості в умовах реального процесу самостійної творчої діяльності; від репродуктивного виконання цілісного циклу спеціалізованих дій до самостійного творчого акту самовиявлення творчого "Я" [1, 281]. Таким чином, в умовах фахової підготовки створюється можливість формувати спеціальні художньо-творчі навички, а на їх основі - удосконалювати спеціальні здібності особистості шляхом активізації навчально-пізнавальної діяльності.

Освіта і виховання як важливий життєвий процес безпосередньо є потужним мотиватором розвитку особистості, забезпечення її матеріального добробуту і духовного збагачення. З іншого боку, мотивація і спонукальні механізми, які використовуються у процесі освіти й навчання як особистістю, так і її викладачами, значною мірою впливають не тільки на конкретні результати навчання, але й на подальшу жіттєдіяльність людини. Зростає актуальність проблем, пов"язаних із розробкою, вивченням і використанням методів впливу, які спрямовані на формування особистісного сенсу навчально-пізнавальної діяльності. А це загострює увагу до питання щодо необхідності вивчення мотивів, які сприяють цілеспрямованому розвитку мотиваційної основи навчально-пізнавальної діяльності.

Проблема мотивації діяльності особистості досить грунтовно розкрита у цілій низці праць як теоретиків, так і практиків у галузі психології, педагогіки, управління, економіки тощо. Широко визнану ієрархію потреб і мотивів розробив А..Маслоу, який обгрунтував наявність первинних і вторинних потреб людини. На найвищому рівні ієрархії потреб знаходиться потрба у самореалізації, тобто прагнення і здатність особистості до реалізації внутрішнього потенціалу. Значний внесок у розвиток мотиваційної теорії зробив К.Альдерфер, який потреби людини об"єднав у три групи: потреби існування, потреби зв"язку, потреби соціального зростання. Відчуття певної потреби мотивує людину на здійснення певних дій. Іншими словами, потреба формує мотивацію діяльності. Д.Мак-Клеланд розробив концепцію мотивації людини до діяльності, яка базується на потребах досягнення успіху, потребах співучасті (причетності) та потребах влади. Згідно з ідеями Мак-Клеланда, ці потреби досить сильно впливають на поведінку людини, спонукають її до дій, які повинні призвести до задоволення цих потреб. При цьому Мак-Клеланд розглядає ці потреби як набуті під впливом життєвих обставин, досвіду та навчання. Можна відзначити, що вторинні (соціальні) потреби А.Маслоу, потреби зв"язку і соціального зростання К.Альдерфера, концептуальні групи потреб Мак-Клеланда можуть задовольнятися у процесі навчально-пізнавальної діяльності особистості, формуючи її інтелектуально-духовний і професійний капітал. В управлінській науковій думці давно ствердились двофакторна теорія потреб Ф.Герцберга, теорії "Х" та "У" Д.Мак-Грегора, теорія "Z" У.Оучі, кожна з яких має неабиякий вплив на розвиток американської, німецької або японської системи управління в цілому і на особливості функціонування систем освіти цих країн, зокрема [2]. Слід зазначити, що у ХХ сторіччі сформувалась школа процесуальних теорій мотивації, серед яких значне місце займають теорія очікувань В.Врума, теорія справедливості С.Адамса, теорія постановки цілей та синтезована модель мотивації Портера - Лоулера. Вітчизняна економіко-управлінська думка збагачена теорію мотивації М.Туган-Барановського, чий науковий спадок став доступним широкому загалу лише останніми роками.

Психолого-педагогічні погляди на мотивацію діяльності визначають сутність і зміст основних її складових - стимулу і мотиву. А.В.Петровський визначав мотивацію як спонукання, що викликає активність особистості і визначає її потреби [3, с.19]. С.В.Григорян мотивом вважає "...спонукання суб"єкта до дії або діяльності, які пов"язані з досягненням визначеної мети, яка вникає на основі його певних потреб" [4, с.12]. Узагальнюючи теоретичні джерела з проблем мотивації, можна дійти висновку, що: базові поняття "мотив" і "мотивація" використовуються в різних значеннях; поняття "мотив" є основним у дослідженнях мотиваційної сфери суб"єкта, які здійснюються на основі різних концептуальних підходів; проблема мотивації не має однозначного вирішення; компоненти мотиваційної сфери є суб"єктивними формами існування як один одного, так і власне мотиву; мотиваційна сфера розглядається як багатокомплексне, багаторівневе, ієрархічне, динамічне утворення; виокремлено різні функції мотивів діяльності: сенсотворна, спрямовуюча, когнітивна, селекційна, програмно-цільова.

Кожне із визначень мотиву, які зустрічаються у науковій літературі, зосереджене на певному аспекті одного феномену. Це закономірно, оскільки явище мотивації багатозначне і сам термін використувається у різних наукових галузях для позначення відмінних одне від одного явищ - від інстинктивних імпульсів до ідеалів. Натомість, всі наукові теорії при розгляді проблеми мотивації неодмінно відзначають її взаємозв"язок і взаємообумовленість із потребами. Соціальні потреби, які притаманні виключно людини, можуть бути задоволені лише у процесі активної взаємодії із оточуючим макро- і мікросередовищем. Тому діяльність особистості відбувається під впливом різновекторних мотивів. Іншими словами, кожен вчинок - це результат сумарного впливу різних мотивів. Всі мотиви, у свою чергу, можна поділити на усвідомлені та неусвідомлені. Сутність усвідомлених мотивів полягає у чіткому розумінні і сприйнятті важливості особистістю цілей своєї діяльності, які й обумовлюють механізм її мотивації. Якщо цілі діяльності не усвідомлюються особистістю, то й мотиви діяльності будуть неусвідомленими, або рефлекторними, реактивними.

Особливу групу складають мотиви учіння, які визначаються як спрямованість суб"єкта на ті чи інші сторони навчально-пізнавальної діяльності. Можна визначити складові змістової та динамічної характеристик мотивів навчально-пізнавальної діяльності. Змістову характеристику мотивів складають рівень усвідомлення мотиву; дієвість мотиву; особистісний сенс та значення учіння; самостійність виникнення та прояву мотиву; рівень впливу мотиву на різні види діяльності; місце мотиву у загальній структурі мотиваційної сфери.Форми вияву динаміки мотивів навчально-пізнавальної діяльності: стійкість мотиву, або рівень його актуалізації у різних навчальних ситуаціях; модальність мотиву, або рівень його емоційної забарвленості; сила мотиву, його виразність і швидкість виникнення.

Очевидно, що у навчальній діяльності достатньо повно мають бути сформовані пізнавальні мотиви, які є одним із провідних чинників навчально-пізнавальної діяльності. Ця група мотивів стало домінує, визначає мотиваційну структуру особистості у процесі навчально-пізнавальної діяльності і визначає спрямованість останньої. Крім пізнавальних мотивів, до навчально-пізнавальної діяльності спонукають мотиви соціальні, професійні та утилітарні. Для студентів усвідомленими мотивами навчально-пізнавальної діяльності виступають загальносоціальні, професійні та науково-пізнавальні. Ціннісність вищої освіти вбачається в реалізації професійних прагнень, пізнавальних інтересів, ствердженні бажаного соціального статусу. Для більшості студентів така мотиваційна структура в цілому обумовлює позитивне відношення до навчально-пізнавальної діяльності.

Навчально-пізнавальна діяльність в цілому породжується певними мотивами і здійснюється у певних умовах. Таким чином, щоб виникло змістовно-діяльнісне навчання, в учбовій ситуації мають бути задіяні мотиви, які обумовлюють рух суб"єкта до мети - оволодіння певними знаннями та вміннями. Такі мотиви бувають як внутрішніми, так і зовнішніми. До зовнішніх мотивів можуть бути віднесені такі спонукання як нагорода, загроза, вимога, тиск оточення (сім"ї чи групи), очікування майбутніх благ тощо. Всі вони є зовнішніми відносно безпосередніх цілей навчання. Знання та вміння у цих випадках слугують лише засобом досягнення інших основних цілей - напр., досягнення суспільних або особистих успіхів, задоволення честолюбних потреб. До внутрішніх мотивів можуть бути віднесені такі, які спонукають особистість до навчання, як до своєї мети. Це, напр., інтерес до знань, допитливість, прагнення підвищити свій культурний рівень.

Певна подія, ситуація або дія стають мотивами діяльності, якщо вони пов"язані із джерелами певної активності особистості. Ми поділяємо такі джерела на три основні категорії. Внутрішні джерела мотиваційної активності обумовлені потребами людини і можуть бути як вродженими, так і набутими. Вроджені потреби виявляють органічні потреби організму (окрім фізіологічних, це ще і потреба в активності та інформації), а набуті - соціальні потреби, які формує у особистості суспільство. Зовнішні джерела мотиваційної активності визначаються соціальними умовами життєдіяльності особистості - це, напр., вимоги, очікування і можливості. Вимоги пропонують людині певні види та форми діяльності й поведінки. Очікування характеризують ставлення соціуму до особистості, пов"язане із відповідністю її поведінки і форм діяльності нормам суспільства. Можливості розглядаються як об"єктивні умови певної діяльності особистості, які вже існують у мікро- і макросередовищі. Особистісні джерела визначаються інтересами, прагненнями, установками, переконаннями і світосприйняттям людини, її самооцінкою та відношенням до суспільства. Такі джерела мотиваційної активності, на наш погляд, є ціннісними критеріями життєдіяльності, до них відносяться самовдосконалення, самоствердження, самовираження, задоволення певних потреб, життєві ідеали та моральні критерії поведінки.

Зазначені мотиваційні джерела діяльнісної активності в різних співвідношеннях і видозмінах спостерігаються у кожної людини. Відмінності полягають у домінантах та внутрішньому змісті критеріїв. Активізація всього спектру мотиваційної сфери особистості у процесі навчання й освіти відіграє важливу роль, обумовлюючи якісні показники соціально-професійного, морально-ціннісного становлення людини. Навчально-пізнавальна діяльність в умовах розвитку глобалізаційних процесів надзвичайно сильно мотивується на досягнення важливих цілей і максимально орієнтується на конкретну особистість, ринок, спирається на прикладні дослідження. В її основі мають бути демократичні і партнерські взаємовідносини, а досягнуті результати вплинуть на здобуття соціального і професійного статусу особистості.

Література:

  1. Основи психології / за ред. О.В.Киричука, В.А.Роменця.- 2-е вид.-К.: Либідь, 1996.- 630 с.

  2. Стонер Д., Долан Е. Вступ у бізнес:Пер. з англ./ За ред. і вст. ст. Й.С.Завадського.- К.:ЄУФІСМБ, 2000.- 752 с.

  3. Психология: Уч. пос. /под ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского.- М.:Политиздат, 1998. - 295 с.

  4. Григорян С.Т. Формирование мотивации учения школьников: Методическое пособие.- М.: МГУ, 2002.- 67 с.

  5. Тимошенко И. Мотивация и личность.- К.: КНЕУ, 2004. - 485 с.

Loading...

 
 

Цікаве