WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Вплив підсвідомих компонентів психіки як центральної ланки творчого процесу при відчутті естетичних властивостей форми художніх творів - Реферат

Вплив підсвідомих компонентів психіки як центральної ланки творчого процесу при відчутті естетичних властивостей форми художніх творів - Реферат

Реферат на тему:

Вплив підсвідомих компонентів психіки як центральної ланки творчого процесу при відчутті естетичних властивостей форми художніх творів

Сучасна освіта вимагає нових підходів до викладання різних навчальних дисциплін. В основі навчально-виховного процесу повинна бути мисляча і творча особистість.

Сприйняття музики – це складний психічний процес. Сприймаючи музику, людина виражає своє емоційне "я", тому, що музика здійснює набагато сильніший вплив на людину ніж всі інші види мистецтва. Саме музичне мистецтво має специфічні унікальні можливості цілеспрямованого впливу у бажаному напрямку виховання молоді. Такі особливості музики базуються не лише на вербальному, багатоплановому за формою емоційному впливі на молоду людину, а й впливають конкретно з її першоелементів – мелодії, ритму, гармонії, які проникають в глибини психіки. Саме в музиці психіка підсвідомості відіграє безсумнівно важливу роль. В роботі над музичним твором не достатньо однієї тільки свідомості, ми також повинні відшукати нервово-психологічні сили, вміти керувати цими силами. Студенту необхідно навчитися керувати "психікою підсвідомості", а отже йти до підсвідомого через свідоме шляхом роздумів та аналізу.

На основі вчення академіка І.П.Павлова відомо, що психічна діяльність – це найвища форма нервової діяльності. В основі психічних явищ лежать фізіологічні закономірності нервової системи.

У сучасних дослідженнях асоціативних уявлень нагромаджуються матеріали про залежність можливостей людини в будь-якій діяльності саме від особливостей її психічних процесів. Так, в дослідженнях Е.О. Голубєвої показано певну залежність продуктивності мимовільної та довільної пам'яті від індивідуально-природних властивостей типу нервової системи.

Психологічний аналіз таланту дозволяє виділити загальні структури здібностей (на основі вивчення обдарованих дітей), вони виступають як найбільш характерні групи психічних якостей, що забезпечують можливість здійснювати різні види діяльності. До першої групи належить: уважність, зібраність, постійна готовність до напруженої роботи. Друга група пов'язана з першою і полягає в тому, що готовність до праці переростає в схильність до праці, в необхідність трудитися. Третя група пов'язана з інтелектуальною діяльністю особистості: це особливості мислення, швидкість мислительних процесів, підвищені можливості аналізу й узагальнення.

Сучасна дослідниця теоретичних і практичних основ професійної підготовки майбутнього вчителя – музиканта Г. Падалка поряд з аналітико-раціональними та емоційно-усвідомленими компонентами музично-педагогічної діяльності виділяє вплив підсвідомих компонентів психіки, зокрема інтуїції, як центральної ланки творчого процесу при відчутті естетичних властивостей форми художніх творів.

Інтуїція як особливий вид психічної діяльності, що відбувається без будь-яких ускладнень, виступає важливою ланкою творчого процесу й пов'язана із творчою уявою, без якої неможливий жодний акт творчого процесу й яка сприяє оригінальній, неповторній, слуховій та виконавській інтерпретації художньо-образного, інтонаційного змісту музики, розкриттю самостійних імпровізаційних умінь учителя музики. Переважна більшість музикантів вважають розвинену творчу уяву, інтуїцію важливими засобами стимулювання творчої активності [4 с 20].

Загально відомо, що рівень навчання учня, ефективність засвоєння ним матеріалу залежить як від якості викладання, так і якості учіння. Це по сутті ефективність процесу взаємодії вчителя і учня, яку потрібно спеціально організовувати, вибудовувати. Універсальним засобом реалізації такої взаємодії є спілкування, що включає в себе взаємне сприйняття суб'єктів, емоційний вплив і обмін інформацією. Розвиток і поглиблення взаємодії, взаємовідносин, спілкування вчителя і учня, їх позитивний емоційний стан є одним із напрямків оптимізації та удосконалення якості навчально-виховного процесу.

Специфічною особливістю діяльності педагога-музиканта є прагнення до розвитку музично-творчого потенціалу учнів через особистісні емоційні переживання, що пов'язано з емоційним впливом музичного мистецтва, у творчій, у виконавській, відіграють особливо важливу роль у споживацькій діяльності людей емоції.

Емоції завжди супроводжують музично-педагогічну діяльність, впливаючи на неї залежно від характеру та інтенсивності емоційного переживання, стимулюють творчий мислительний процес, знижують або підтримують його продуктивність.

Прагнення педагогів до розвитку музично-творчого потенціалу через особистісні емоційні переживання, пов'язане з емоційним впливом музичного мистецтва визначив в своїй праці Б.Додонов [5 с205]. Він вважає: " В мистецтві – і у творчій, і у виконавській, і у споживацькій діяльності людей – емоції відіграють особливо важливу роль. Вони не тільки спонукають до активності, активізують усі його психологічні процеси, але й пов'язують їх в єдине ціле, визначаючи те русло, за яким повинні відбуватись акти сприймання, уявлення, уяви, та мислення."

У педагогічному аспекті виділяють три типи емоцій, які можна співвіднести до триступеневої структури музичного сприймання, яку умовно розрізняють дослідники О. Рудницька, Т.Завадська, підкреслюючи їх важливість та специфічність у формуванні інтелектуальних умінь музичного пізнання:

1. "Емоції вираження", в яких виявляється безоціночне недиференційоване ставлення до музичного мистецтва; ґрунтуються на інтуїтивних відчуттях, що відповідають перцептивному сприйманню музичних звучань, їх слуховому розрізненню.

2. "Емоції переживання" – усвідомлення особистісного смислу музичного твору, на основі яких здійснюється розуміння виразно-змістового значення музики.

3. "Емоції співпереживання", які характеризуються злиттям суб'єктивного переживання з позицією автора й виконавця, внаслідок чого здійснюється естетична оцінка й інтерпретація емоційно-образного змісту музики.

Відомий педагог Б.Теплов, узагальнивши результати багатьох психологічних експериментів з дослідження сприймання, дійшов наступних висновків: 1) поза емоційним шляхом неможливо осягнути зміст музики; 2) сприймання музики йде через емоції, але емоціями не закінчується – через них ми пізнаємо світ [4 с36].

Музична діяльність через оволодіння духовними цінностями, музичною творчістю забезпечується музичними, естетичними та творчими здібностями, що розвиваються на основі музичних потреб, знань, умінь та навичок.

Як відомо, до основних видів музичної діяльності належать сприймання музики, виконання, творчість. Музикознавці вважають, що творчість - це не лише створення композиції, але й виконання та сприймання, в яких діють закони музичного мислення, коли сприймання входить до процесу творення і виконання музики. Пізнання, переживання, оцінка, відтворення – це все і є музичне сприймання, а йому притаманні передчуття, передбачення, посилений емоційний стан збудження, почуття краси, натхнення, захоплення, інтуїція, творчий сумнів.

Досліджуючи творчий характер музичної діяльності, науковці особливу роль відводять музичному мисленню.

Творча музична діяльність завжди пов'язана з чуттєвими уявленнями, людською свідомістю й зв'язками з чуттєвими уявленнями, людською свідомістю й підсвідомістю. Отже, поза емоційним шляхом неможливо осягнути зміст музики, бо сприйняття музики йде через емоції, але емоціями не закінчується – через них ми пізнаємо світ. Слухаючи музику, ми не тільки відчуваємо або переживаємо певні стани, але й диференціюємо матеріал, який сприймається, проводимо відбір, а значить, мислимо.

Сучасний музичний теоретик Г. Падалка підкреслює необхідність інтелектуального осмислення музичного мистецтва й наголошує: "Чим більше його інтелектуальне багатство, тим яскравіше емоції, що виникають у нього при зіткненні з авторською думкою, з первородною інформацією".

Серед важливих аспектів вчення активної природи творчого музичного сприймання виділяють асоціативну логіку. Науковці підкреслюють, що музичні асоціації, які виникають внаслідок музичного спілкування, є асоціаціями переживань, коли звукова інформація несе семантичне навантаження, що залежить від сили та глибини емоційності.

Психологи називають музику "мовою почуттів". За допомогою почуттів або емоцій виконавець передає своє ставлення до твору, своє розуміння задуму композитора, і через музику це сприймають слухачі. І.Д.Бех стверджує, що "виховний процес може бути продуктивним тільки тоді, коли він розгортається на тлі актуалізованого ансамблю позитивних емоцій виконавця"[2 c12].

При сприйманні інструментальних, вокальних, музично-сценічних творів залежність змістових уявлень виступає в такій послідовності: інтелектуальні-асоціативні-емоційні.

Виділяють декілька взаємопов'язаних ступенів переживання музики: стан, настрій, емоція, почуття. Найвищою формою переживань виступають емоції та почуття, тоді як стан і настрій належать до найпростіших форм.

У процесі сприйняття музики закономірно виникає співтворчість як найактивніше цілісне сприйняття, котре ґрунтується на співпереживанні авторському баченню світу, самостійному творчому осмисленні, оцінці та інтерпретації образного змісту твору. Співтворчість виникає в усіх формах спілкування з музикою: слуханні, вмінні імпровізації, виконанні. Глибина цього процесу залежить від особистісно-індивідуальних характеристик суб'єкта. Музичне сприймання виконує роль однієї з форм художнього спілкування як активне співпереживання музичного образу через проникнення у звукову форму.

Механізм музично-педагогічного спілкування охоплює емоційно-ціннісну сферу особистості викладача. Значне місце у ньому займають емоційно-естетичні і творчо-вольові прояви педагога-музиканта, а саме: потреба щиро ділитися зі студентами своїми емоціями і думками, прагнення досягти під час музично-педагогічного спілкування духовно-особистісного контакту з музикою, виявлення наполегливості і цілеспрямованості.

Як свідчить аналіз літератури, дослідники глибоко розкривають закономірності, специфіку та особливості природи музичного мистецтва, підкреслюють творчий характер музичної діяльності. Особлива увага надається вивченню різних аспектів та умов розвитку високорозвиненого музичного сприймання й пов'язаного з ним художньо-образного мислення. Також слід відмітити, що зарубіжні дослідники, представники загальної психології, аналізуючи структуру інтелекту, звертаючи велику увагу на музичні здібності.

У поняття "музичність" ми звикли вкладати музичний слух, музично-ритмічні здібності, емоційний відгук на музику, музичну пам'ять, музичну уяву, музичне мислення. Музичність (переживання музики як вираження певного змісту) це складна загальна здібність, необхідна для занять такими видами музичної діяльності, як слухання музики, виконання та створення музики. Музичні здібності (ладове та ритмічне чуття, музично-слухові уявлення) вимагають, крім музичності, виконавських (диригентських) здібностей. У структурі диригентських здібностей виділяємо музично-виконавські (слух, чуття ритму, музична пам'ять, інтонаційна чутливість, чуття мелодії) та спеціальні диригентські (здібність організувати й спрямувати процес колективного музичного виконання).

Основним структурним компонентом здібностей Г.С. Костюк вважає знання (на його думку, це найважливіша ознака розумового розвитку особистості), яка входить до складу умінь учня діяти, оперувати ними під час розв'язання нових задач. Автоматизуючи дії, людина перетворює їх на операції, які стають складовими частинами майстерності в поєднанні з емоційними переживаннями, стимулюють творчий мислитель ний процес та впливають на якість виконання музичних творів.

Як бачимо, проблема творчої активності вчителя музики пов'язана з категорією музичної обдарованості, підсвідомих компонентів психіки та здібностей педагогічної майстерності.

З огляду на стан дослідження проблеми впливу підсвідомих компонентів психіки при відчутті естетичних властивостей форми художніх творів потребують подальшого вивчення, створення інноваційних психолого-педагогічних систем, що забезпечить повноцінний розвиток кожної особистості.

Література:

  1. Асафьев Б.А. Избранные статьи о музыкальном просвещении и образовании. – 2-е изд. – Л.: Музыка, 1973. – 144 с.

  2. Бех І.Д. Духовний розвиток особистості: поступ у незвідане//Педагогіка і психологія. – 2007. - №1 – с.12.

  1. 3.Ростовський О.Я. Педагогіка музичного сприймання : Навчальний посібник.-К.:ІЗМН, 1997 -256с.

  1. Теорія і методика мистецької освіти: збірник наукових праць/ Редколегія О.П. Щолкова та інші .-К.: НПУ,2000.-181с.

  2. Художественное творчество. Вопросы комплексного изучения/Отв. ред. Б.С.Мейлах. – Л.: Наука, 1983. – 287 с.

Loading...

 
 

Цікаве