WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні особливості пам'яті та уваги молодших школярів - Дипломна робота

Психологічні особливості пам'яті та уваги молодших школярів - Дипломна робота

О.М.Леонтьєв, Т.В.Розанова). Найбільш значущий для дошкільників ігровий мотив поступово втрачає провідне значення. На запам'ятовування дітей-дошкільників помітно впливає і ус-тановка. Залежно від того, на що орієнтована дитина, змінюється продуктивність її пам'яті. Створюючи в учнів установку на тривалість збереження, на передавання матеріалу своїми словами (або дослівно), на необхідність відтворювати його послідовно, дорослий спостерігає помітне поліпшення пам'яті учнів. Рис.1.3. Графік мимовільного запам'ятовування ( Зінченко П.І., Смирнов А.А. ) Однак формування довільної пам'яті зовсім не є витісненням або подавленням мимовільного виду запам'ятовування. Дослідження П.І.Зінченка і А.А.Смирнова із співробітниками показують, що мимовільне запам'ятовування продовжує відігравати істотну роль у набуванні досвіду навіть у дорослої людини, особливо в умовах її активної діяльності. У 7-10-річних дітей мимовільне запам'ятовування високопродуктивне, коли запам'ятовуваний матеріал стає змістом їх активної діяльності, хоч ця діяльність і не має спеціальної мнемонічної спрямованості. Поставивши перед молодшими школярами завдання запам'ятати демонстровані малюнки, П.І.Зінченко показав, що діти добре відтворили їх зміст, але зовсім не могли пригадати, які числа були написані на кожному з них. Змінивши задачу, дослідник дістав протилежний результат. Діти могли досить успішно скласти ряд з чисел, але запам'ятати лише незначне число предметів, зображених на малюнках. У тих умовах, коли учнів навчали способів кращого запам'ято-вування, продуктивність пам'яті підвищилася: від 7 до 7,4% у до-шкільників; від 10 до 18% у школярів; від 11,5 до 14% у дорослих. Узагальнюючи дослідження з проблеми пам'яті, А.А. Смирнов[46,89] зазначає, що мимовільне запам'ятовування, яке здійснюється в активній розумовій діяльності дітей, продуктивніше, ніж довільне запам'ятовування, що відбувається в звичайних умовах і не має мнемонічної спрямованості. Якщо учень (і дорослий) не вміє корис-туватися раціональними прийомами запам'ятовування, продуктивність пам'яті значно знижується. Основними процесами пам'яті є: запам'ятовування, збереження та відтворення. Пам'ять у людей проявляється по-різному, відрізняться змістом і обсягом зафіксованої інформації, силою пам'яті, швидкістю запам'ятовування та відтворення, міцністю збереження, точністю відтворення. Індивідуальні відмінності проявляються також в тому, на який вид уявлень спирається людина під час запам'ятовування. Розрізняють: зоровий, слуховий, руховий і змішаний типи пам'яті. Згадані типи мають спільне, що всі вони стосуються образних об'єктів їхня основна риса - чуттєва конкретність. Однак вони втрачають своє значення, коли перед учнем постає завдання на запам'ятовування і відтворення понять. Сучасні ефективні ейдотехнічні методи розвитку пам'яті дають змогу компенсувати цей дефіцит, перевести абстрактне в більш конкретне. Переважна більшість наших систематичних знань виникає внаслідок спеціальної діяльності, мета якої - запам'ятати відповідний матеріал. Така діяльність спрямована на запам'ятовування і відтворення інформації називається мнемонічною діяльністю. Діти молодшого шкільного віку характеризуються достатньо високим рівнем розвитку пам'яті, і насамперед це стосується механічної пам'яті [16,98]. Пам'ять дитини відзначається великою пластичністю, що створює сприятливі умови для швидкого пасивного запам'ятовування матеріалу і його легкого забування. З розвитком дитини пам'ять набуває вибіркового характеру: дитина краще і на більший строк запам'ятовує те, що їй цікаво, і використовує цей матеріал у своїй діяльності. Розвиток дитини виявляється в тому, що: а) збільшується обсяг того, що запам'ятовується; б) зростає повнота, системність і точність відтворюваного матеріалу; в) подовжується прихований (латентний) період; г) запам'ятовування дедалі частіше спирається на змістові зв'язки, що забезпечує учневі можливість вільно оперувати набути ми знаннями в різних умовах, великий обсяг запам'ятовування і тривалість збереження; д) пам'ять набуває довільного характеру; ж) діти засвоюють раціональні способи заучування; з) пам'ять звільняється з полону сприймання, пізнавання втрачає своє виняткове значення, дедалі більшу роль починає відігравати вільне відтворення старшими дітьми збереженого мератіалу. 1.3. Увага як основний компонент розумової працездатності. У кожен момент життя на людину діє безліч об'єктів. Проте не всі вони однаково відображаються людиною. Одні предмети і явища, які безпосередньо пов'язані з нею, усвідомлюються ясно і чітко, другі - відступають на задній план, а треті у даний момент взагалі не існують. Отже, усвідомлення середовища має вибірковий характер. Це явище не випадкове, а закономірне, тому що людина усвідомлює ті об'єкти, до яких вона уважна. Відображувана діяльність мозку людини організована таким чином, що вона буває спрямована на певні об'єкти, на них зосереджується, в наслідок чого підвищується її ефективність. Серед пізнавальних процесів, крім пам'яті, значну роль у навчальному процесі відіграє увага[38;38-40]. Увага - форма психічної діяльності людини, що виявляється в спрямованості і зосередженості її свідомості на певних об'єктах, які мають постійне або ситуативне значення. Увага не вважається психічним процесом. Це психічний стан особистості, що виявляється в зосередженості на будь-чому. Цей стан характеризує умови протікання будь-якого пізнавального процесу. Оцінюючи роль уваги в психічній діяльності, слід згадати слова К.Д. Ушинського [51,36] про те, що увага є тими дверима, через які проходить все, що входить у душу людини із зовнішнього світу. Мимовільна увага виникає в перші тижні життя дитини Це є безумовно-рефлекторна увага, що викликається подразниками безпосередньо пов'язаними із задоволенням органічних потреб. Годування дитини, світлові, звукові, дотикові та інші подразники починають привертати її увагу і викликати відповідні реакції. Так, дитина починає позитивно реагувати на голос матері, вигляд її обличчя, на вигляд пляшечки з молоком тощо. Мимовільна увага її стає умовно-рефлекторною. Увага дитини розвивається у зв'язку з дальшим розвитком її життєдіяльності, виникненням у неї нових потреб, оволодінням нею вмінням сидіти, ходити, бігати, говорити. Збагачення досвіду дітей, виникнення і розвиток у них нових інтересів створює ґрунт для дальшого розвитку їх мимовільної уваги до різноманітних предметів і явищ зовнішнього світу. У дошкільному віці у дітей починає формуватись довільна увага. Необхідні для цього умови складаються в процесі спілкування дитини та дорослого, виконанні дитиною доручень, участі уколективних іграх. Розвиток усвідомлення необхідності виконувати певні завдання, відповідні правила поведінки також сприяє формуванню довільної уваги. Спочатку довільна увага є нестійкою і потребує підтримки з боку дорослого. Проте старші дошкільники вже вміють ставити перед собою завдання і спрямовувати
Loading...

 
 

Цікаве