WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні умови становлення ідентичності у підлітковому віці - Курсова робота

Психологічні умови становлення ідентичності у підлітковому віці - Курсова робота

інші. 3. Ідеальне Я - установки, пов'язані із уявленнями про те, яким індивід хотів би стати. Р. Бернес підкреслює соціальну обумовленість змісту всіх цих уявлень і судження, вчинки, дії інших людей, які відносяться до індивіда, виступають для нього основним джерелом даних про самого себе. Дуже важливим для генезису позитивної Я - концепції є узгодженість змісту всіх модульностей. Значні розбіжності; явлень реального, соціального та ідеального Я провокують внутріособистісні конфлікти та дезадаптацію особистості в суспільстві. К.Роджерс, послідовник феноменалістичного напрямку в психології, визначає концепцію як механізм, що контролює та інтегрує поведінку індивіда, Відповідно по ракурсу індивідуального самосприйняття людина обирає життєві цілі, проектує свою діяльність (11). Таким чином , Я - концепція сприяє досягненню внутрішньої узгодженості (особисті, визначає інтерпретацію індивідуального досвіду та являється джерелом очікувань індивіда стосовно самого себе. Я - концепція формується протягом всього: життя людини і забезпечує адаптацію особистості в постійно змінних умовах суспільного життя. Для вивчення структури та змісту системи знань кожної людини про себе використовують також поняття "ідентичність". Вперше в психологічній науці його почав розробляти в теорії розвитку Его Е.Еріксон. Він визначив ідентичність як суб'єктивне відчуття неперервної самототожності (1968), розглядав процес і розгортання ідентичності через послідовність стадій відповідно до епігенетичного принципу дозрівання (2). Епігенетичний принцип - це положення про біологічну зумовленість проходження восьми стадій особистісного розвитку, універсальних для всього людства. Кожна стадія супроводжується кризою, яка обумовлена фізіологічними дозріванням та суспільними вимогами до особистості. Актуальним періодом становлення ідентичності Еріксон визначає юність. Це п'ята стадія у схемі життєвого циклу, яка охоплює період від 11 до 20 років. Саме на цьому етапі розвитку домінуючого потребою особистості є життєве та ціннісне самовизначення, формування адекватної та позитивної Его - ідентичності. Становлення ідентичності - суто індивідуальний процес, особливий для кожної людини, Значною мірою він визначається внутрішніми характеристиками особистості та впливом соціального середовища (14). На думку Еріксона, Его - ідентичність - це психологічний параметр особистості, інтегрований образ всіх знань про себе, що грунтується на минулому досвіді та включає уявлення про майбутнє. В структурі індивідуальної ідентичності Е.Еріксон розрізняє особисту ідентичність і Я - ідентичність. Перша відображає те, що залишається в людини постійним, впізнаваним незважаючи на її зміни та розвиток, друга означає більш вузьку, глибинну область, відповідальну за єдність, цілісність особистості. Я змінюються, але завжди залишаються його компоненти, що зберігають попередню якість. Я асимілює різні впливи, які змінюють його, однак серцевина ( Я - ідентичність) залишається постійною. Еріксон і Де Лавіта розрізняють три форми ідентичності: 1. Приписна - це ті умови, які окремо людина не обирає і вони не піддаються її впливу ( приналежність до раси, нації, соціального прошарку, вікової групи статі). 2. Набута - те, що досягнуто власними зусиллями індивіда, те, чим людина самостійно "оволоділа" (професійна самореалізація, вільно вибрані зв'язки і орієнтація). 3. Запозичена ідентичність відображає виконання людиною ролей, засвоєних вході розвитку та в результаті збігу різних обставин. Часто ці ролі запозичені в якогось зразка і обумовлені очікуваннями оточуючих. Проте ідентичність не зводиться до вибраної ролі, хоч та чи інша роль сильно впливає на ідентифікацію, основні складові ідентичності ( постійність та неперервність особистості) з неї не випливають (10). У психологічній науці розмежовують два аспекти ідентичності: особистісний та соціальний. Під поняттям "особистісна або особиста ідентичність" розуміють набір рис чи інших індивідуальних характеристик, які відрізняються певною постійністю і дозволяють диференціювати даного індивіда від інших людей. Тобто, особиста ідентичність робить людиною на саму себе та відмінною від інших. Соціальна ідентичність трактується в термінах групового членства, приналежності до більшої чи меншої групи, включеності в деяку соціальну категорію (9). В соціальній ідентичності виділяють дві сторони: - усвідомлення інгрупової (внутрішньогрупової)подібності: "Ми члени однієї спільності і тому ми схожі"; - Виділення аутгрупової (міжгрупової) диференціації, це усвідомлення різниці між своєю та іншою "чужою" групою. В ході онтогенетичного розвитку особиста ідентичність є вторинною по відношенню до соціальної, так як вона формується на основі використання знань, набутих в процесі соціалізації (9). Спочатку в наукових дослідженнях протиставлялися особиста і соціальна ідентичність як суперечливі та абсолютно взаємовиключні поняття. Адже особистісна ідентичність передбачає відчуття своєї відмінності від інших людей і, що важливо, в тому числі - від членів своєї групи. Оскільки важко уявити, як можна одночасно відчувати себе подібним до членів групи і відмінним ід них, то ця суперечність породила ідею про неминучість конфлікту різної міри гостроти та вираженості між цими двома видами ідентичності. Вважалося, що кожний даний момент часу лише одна із них може бути актуалізована. Проте на сучасному етапі досліджень більшої актуальності набуває теза про взаємодію та взаємодоповнюваність понять соціальної та особистісної ідентичності, наприклад, М.Яромовіц, представник когнітивної психології, запропонувала власне трактування співвідношення цих понять (9). Вона розглядає особисту ідентичність як субсистему знань індивіда про себе, котрі формуються при порівнянні себе з членами своєї групи і складаються із комплексу рис, специфічних для Я. Соціальна ідентичність теж тлумачиться як набір якостей, але тих, які виявлені в ході порівняння представників своєї та "чужої" групи (9). Відповідно до такого тлумачення походження соціальної та особистісної ідентичності, було проведено практичні дослідження (1998). Було виявлено, що соціальна ідентичність домінує у тих, у кого високий рівень відмінностей при порівнянні "Ми - Вони" і низький рівень розбіжностей при порівнянні "Я - Ми" і низький - при порівнянні "Ми Вони". Отже, усвідомлення своєї неповторності здійснюється через пізнання власної особистості та характерологічних якостей і властивостей інших людей. Успішна адаптація людини в суспільстві передбачає сформованість і соціальної, і особистої ідентичності, тобто здатності переключатиувагу з однієї перспективи на іншу. Такої думки дотримується також У. Дойс (9). Він вважає, що особиста ідентичність є однією із соціальних репрезентацій і має сенс лише як організуючий принцип в системі взаємовідносин індивіда та групи. За Х.Теджфелом, досягнення ідентичності можливе як через посередництво розвитку особистісної ідентичності, так і через формування соціальної ідентичності. Одна і та
Loading...

 
 

Цікаве