WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні умови становлення ідентичності у підлітковому віці - Курсова робота

Психологічні умови становлення ідентичності у підлітковому віці - Курсова робота

особистісної ідентичності передбачає експериментування з доступними соціальними ролями, соціальними функціями, способами спілкування, професійними орієнтаціями. При неможливості такого експериментування процес набуття ідентичності проходить більш повільно та супроводжується кризовими явищами. Отже, основні структурні компоненти ідентичності: образ Я (змістовний компонент) та самооцінка (оціночний компонент). Образ Я формується на основі ціннісного самовизначення особистості. Емоційна оцінка змісту образу Я відображається в самооцінці. Обидва компоненти взаємозалежні і визначаються соціальним досвідом особистості. Формування адекватної ідентичності передбачає узгодженість змістовного та оціночного компонентів. Цілісна та позитивна ідентичність сприяє внутрішній узгодженості особистості, визначає інтерпретацію набутого досвіду і є основою очікувань стосовно самого себе. В сучасному інформаційному суспільстві зростає роль окремої особистості, яка творить своє життя відповідно до власних уявлень про себе та світ .Ракурс індивідуального світобачення та самосприйняття обумовлюється ціннісним змістом Я особистості. В психології під поняттям Я розуміється змістовно - динамічний аспект самоусвідомлення як емоційне переживання безперервної самототожності та цілісності людини (4). Я - компонент особистості, що містить різні уявлення про себе, а також відношення до себе, до різних сторін своєї особистості. Один із аспектів особистісного Я - ідентичність , замість як стан усвідомлення індивідуальної самототожності, унікальності та автономності. Поняття "ідентичність" є новим у вітчизняній психології. До недавнього часу воно практично не використовувалось у науці і не було предметом ні практичного, ні теоретичного вивчення. Тільки в останні роки воно з'являється на сторінках психологічної літератури (1). Ще досі чітко не визначено конкретний зміст та межі застосування даного поняття. Для позначення системи знань та уявлень індивіда про себе в психології використовують декілька понять: Я, Я - концепція, самосвідомість, я - образ, замість, і врешті, ідентичність. Ці поняття розглядаються як синомічні, проте варто розмежувати зміст та співвідношення кожного з них. Мабуть, найширшим за змістом є поняття "Я", котре першим із психологів почав розробляти У.Джеме (2). Він розглядав глобальне особистісне Я як двозначне утворення, в котрому поєднані Я - що усвідомлює та Я - як - об'єкт. Це дві сторони однієї цілісності, що співіснують одночасно та нерозривно, На думку Джемса, Я- як - об'єкт - це все те, що становить зміст конкретного людського життя, що є значущим та актуальним. В цій сфері Джеме виділяє чотири складові: духовне Я, матеріальне Я, соціальне Я та фізичне Я. Я - що - усвідомлює пізнає всі аспекти, оцінює їхній зміст та задає динаміку розвитку. В психоаналізі З.Фрейда "Я" трактується як свідома частина психіки, що узгоджує суперечливі бажання несвідомих компонентів структури особистості: "Воно" та "Зверх - Я" (12). "Воно" прагне негайного задоволення всіх своїх потреб, "Зверх - Я" керується засвоєними культурними цінностями та нормами, тому не може дозволити здійснення бажань "Воно". "Я" зберігає внутрішню рівновагу та цілісність особистості з допомогою механізмів психологічного захисту, а також забезпечує успішну адаптацію індивіда в суспільстві. К. Г. Юнг, засновник аналітичної (глибинної) психології, підкреслював унікальність кожної особистості, неповторність її внутрішнього світу, переживань та прагнень. Він визначає Замість як серцевину особистості, центральний конструкт , навколо якого організовані та об'єднані всі інші (14). Найважливіша життєва ціль людини - повна реалізація свого потенціалу, "набуття Самості", що відображається в гармонійній інтеграції багатьох протидіючих внутріособистісних сил та тенденцій. Юнг протиставляє Замість як глибинну сутність людини Персоні, що являє собою засвоєну соціальну роль, пристосовницьку маску індивіда, яку він демонструє для суспільства. В.А.Петровський, відомий дослідник суб'єктності, вважає, що Я особистості є причиною самого себе, детермінує буття людини в світі. Я включає багато аспектів, що взаємодоповнюються та утворюють неповторну цілісність. Один із проявів Я - трансцедентальне Я, що становить "діючу причину" саморуху Я, це "думка, мисляча себе" .На думку З.С. Карпенко, термін "трансцедетальне Я" можна замінити терміном "рефлексивне Я", "адже йдеться про позачуттєве, в умовному просторі і часі, існування Я, останнє, як відомо, стає реальністю в умовах інтеріоризованої міжсуб'ктної взаємодії" (4). Внутріпсихічні, насамперед, розумові процеси, як форма існування думки, взагалі свідомості, роблять можливе породження нових смислів діяльності, технічних ідей, творчих задумів. З.С.Карпенко визначає рефлексивне Я як "Автора творчої діяльності і самоздійснення", оскільки воно із багатьох варіантів і можливостей здатно вибрати та сформувати власний зміст свідомості (4). Отже, поняття Я відображає все те, що людина може назвати "моїм": моя душа і моє тіло, мої знання та здібності, мої бажання та ілюзії, моя роль та мій вибір. Як зазначає Б. Вишеславцев, замість - це не тіло й не душа, не свідомість, не підсвідоме, не особистість і навіть не дух(8). Замість - це нескінченний вихід за межі себе, можливість трансцедетальності, свобода і сила пізнати власну сутність зовнішнього і самого себе. Стресові переживання щастя і страждання, кризові ситуації життя спонукають людину до пізнання змісту власної самості, до усвідомлення своєї унікальності, пошуку сенсу свого буття. Р.Берне уявлення індивіда про себе виділяє як Я - концепцію та визначає її як сукупність установок, спрямованих на самого себе (2). В структурі установки традиційно виділяють три основні елементи: переконання, оцінки та тенденції поведінки. Відповідно, Я - концепція включає такі складові: 1. Образ Я - уявлення індивіда про самого себе. 2. Самооцінка - афективна оцінка цього уявлення, що може бути як позитивною, так і негативною, В залежності від змісту конкретних уявлень індивіда про себе різною може бути і інтенсивність самооцінки. 3. Потенційна поведінкова реакція, тобто ті конкретні дії, котрі можуть бути зумовлені образом Я та самооцінкою. Берне зазначає, що предметом самосприйняття та самооцінки індивіда можуть стати і його тіло, його здібності, і його соціальні відношення та будь - які інші особистісні прояви. Уявлення індивіда про себе можуть бути істинними чи хибними, ґрунтуватися на об'єктивних знаннях чи суб'єктивних враженнях, але вони завжди є дуже переконливими для нього та значущими. В структурі Я - образу Берне виділяє такі аспекти: фізичне Я, соціальне Я,інтелектуальне Я, емоційне Я. В кожному із цих аспектів завжди присутня оцінка, є невід'ємною його частиною. Я - концепція включає наступні модальності, що стосуються всіх ракурсів самосприйняття: 1. Реальне Я - уявлення індивіда про те, який він насправді. 2. Дзеркальне (соціальне) Я - установки, пов'язані із уявленнями індивіда про те, як його сприймають
Loading...

 
 

Цікаве