WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні умови становлення ідентичності у підлітковому віці - Курсова робота

Психологічні умови становлення ідентичності у підлітковому віці - Курсова робота

Людина сама робить вибір ,хоч не завжди його усвідомлює, обираючи з того, що їй реально зараз доступне. А.Адлер підкреслював, що людина сама відповідальна за те, ким вона стає і як вона себе поводить. Особистість кожного індивіда є його власним творінням (48). У віковому аспекті проблема самовизначення була розглянута Л.І.Божович. Характеризуючи соціальну ситуацію розвитку підлітків, вона вказує, що вибір подальшого життєвого шляху, самовизначення є афективним центром їх життєвої ситуації. Потреба у самовизначенні є потреба утворити єдину смислову систему узагальнених уявлень про себе самого і тим самим визначити сенс свого існування. Л.І.Божович характеризує самовизначення як особистісне новоутворення підліткового віку, пов'язане із формуванням внутрішньої позиції людини, з усвідомленням себе як члена суспільства, з необхідністю вирішувати проблеми свого майбутнього (9). Самовизначення нерозривно пов'язано з такою суттєвою характеристикою підлітковому віку як напрямленість у майбутнє. Самовизначення передбачає вибір професії, але не зводиться до нього. Протягом життя формує власну картину світосприйняття, де цінності суспільства аналізуються та зіставляються з уявленнями про своє Я. В результаті цього утворюється індивідуальна система ціннісних орієнтацій, яка є ядром власної ідентичності. На основі ціннісних орієнтацій складаються відношення особистості до оточуючого світу, до інших людей, до самої себе, це основа світогляду і мотивації життєвої активності, Інтеграція системи цінностей, що функціонують у суспільстві та цінностей, які людина сама здатна творити у реальності свого самобуття утворюють смисл людського життя, котрий одночасно є основою розвитку особистості та його результатом. Ціннісні орієнтації - вибіркова, відносно стійка система спрямованості інтересів та потреб особистості Індивідуальна система цінностей істотно впливає на стиль мислення та життя індивіда, перебіг емоційних та мотиваційних процесів, а також формування інтересів особистості. Ціннісні орієнтації формуються в процесі соціального розвитку індивіда, участі його в трудовій діяльності, виконанні соціальних ролей значне місце посідають системи цінностей, що функціонують у сім'ї, інших соціальних групах, які є референтними для певної людини. Ціннісні орієнтації визначають життєві пріоритети та послідовність постановки і реалізації цілей особистості. Узгоджена та структурована індивідуальна система ціннісних орієнтацій сприяє розвитку адекватної ідентичності. Отже, Я відображає змістовні характеристики ідентичності, це організуючий компонент внутрішнього світу особистості, що завжди містить афективну (емоційну) складову, Емоційна оцінка уявлень про себе формує самооцінку, яка є основую оціночного компоненту ідентичності, Самооцінка - оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, здібностей і свого місця серед інших людей. Самооцінка є важливим регулятором поведінки людини, вона визначає взаємовідносини з оточуючими, критичність та вимогливість особистості до себе, відношення до своїх успіхів та невдач. Вперше про роль самооцінки в структурі особистості заговорив американський психолог У.Джеймс. Він вивів формулу самоповаги, котра представляє собою дріб, в чисельнику котрого - успіх, а в знаменнику - домагання. Самоповага = Рівень домагань Успіх. Ця формула лежить в основі прагнення особистості до самоудосконалення та успіху, в основі емоційної реакції на себе(54). Рівень відображає степінь трудності цілей, які людина собі ставить. Розходження між домаганнями і реальними можливостями веде до того, що особистість починає неправильно себе оцінювати, її поведінка стає неадекватною - виникають емоційні зриви, підвищена тривожність, конфлікти у міжособистісних стосунках. Висока самооцінка визначає позитивний емоційний фон діяльності людини, впевненість в собі, врівноваженість, спрямованість на самоактуалізацію та творчість. Р.Бернс підкреслює, що формування самооцінки залежить від соціального оточення, зокрема, в дитинстві дуже значним є вплив сім'ї, тип батьківського ставлення до дитини. Високий рівень самоповаги визначається трьома факторами: переконаність в тому, що ти подобаєшся іншим людям, впевненість в своїх здібностях до того чи іншого виду діяльності та почуття власної значимості. Повага, турбота, увага та схвалення з боку близького оточення приводять до формування позитивного ставлення до себе (5). Як зазначає К.Роджерс, самооцінка у малих дітей є несвідомою. З часом дитина усвідомлює себе, свої прагнення та здібності і відповідно до цього будує свою поведінку. Успіхи в діяльності підвищують самооцінку та віру у власні сили. Самооцінка має бути адекватною і гнучкою, змінюватися відповідно до змін ситуації та нового досвіду (22). Самоповага - багатозначне поняття, воно передбачає і задоволеність собою, і прийняття себе, і узгодженість свого наявного та ідеального Я. Суперечність між реальним та ідеальним Я вирішується в діяльності: навчанні, праці, самовихованні. Людина постійно прагне до досконалості, і часто наявні досягнення здаються їй мізерним, порівняно із бажаним. Самооцінка формується на основі суб'єктивних уявлень та переживань, нерідко помилкових. Адекватне відчуття Я досягається з набутим досвідом і передбачає вміння самопізнання та само творення. Як вже зазначалося, інтелектуальний та особистісний розвиток в дошкільному віці дозволяє молодій людині сформувати адекватне уявлення про себе. Проте, незрілість самосвідомості, несформованість рефлексії може стати причиною різних порушень та аномалій в структурі ідентичності. Моріс Розенберг досліджував (1965) особливості самооцінки дошкільнят і виявив, що для підлітків із пониженою самоповагою типова загальна нестійкість образу Я та думок про себе (20). Вони більше за інших схильні "закриватися" від оточуючих, представляти їм якесь "несправжнє обличчя", "уявне Я". Вони чутливі до критики та осуду, всього що зачіпає їхню самооцінку. Крім того, було виявлено, що в інтелектуально розвинутих молодих людей розходження між реальним та ідеальним Я значно більші, ніж у тих, в кого в середині здібності. Самооцінка юнаків та дівчат також сильно залежить від стереотипних уявлень про те, якими повинні бути чоловіки та жінки, від існуючої в суспільстві диференціації статевих ролей. Набуття молодою людиною особистої ідентичності є багаторівневим процесом, що має багаторівневу структуру та складається із декількох фаз. Фази різняться як психологічним змістом ціннісно - вольового аспекту розвитку особистості, так і характером проблематики життєвих труднощів, які переживаються особистістю. Різні також і динамічні компоненти, а саме: темп та інтенсивність переживань людини.Змінюються інтереси, уподобання, ідентифікаційні зразки, тематики проблемних ситуацій, значимість різних сфер життя (вибору професії та професійного шляху, релігійних та моральних переконань, політичних поглядів, міжособистісного спілкування, сімейних ролей), способи подолання труднощів. Пошук соціальної та
Loading...

 
 

Цікаве