WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні умови становлення ідентичності у підлітковому віці - Курсова робота

Психологічні умови становлення ідентичності у підлітковому віці - Курсова робота

юності інтегрувати уявлення про себе, виділити та усвідомити приховані психологічні детермінанти поведінки. На думку Ш. Бюлер рушієм психосоціального розвитку людини є інтенції - прагнення до самоздійснення, що із середини, з боку незмінного духовного "Я" детермінують діяльність та поведінку суб'єкта [16]. Унікальністю життєвого шляху людини залежить від специфічної комбінації та домінування однієї із чотирьох базових інтенцій: задоволення потреб, адаптивне самообмеження, творча експансія та встановлення внутрішньої гармонії. Ці прагнення проявляються у життєвих виборах особистості та спрямовані на реалізацію тих чи інших цілей, смислів та цінностей людського існування. Задоволення інтенцій репрезентує факт самоствердження особистості. Відповідно до розгортання сфер суб'єктивності Ш. Бюлер виділяє фази життєвого шляху людини. Фаза 1 триває від народження до п'ятнадцятирічного віку. Дитина живе теперішнім та має про майбутнє нечіткі, розмиті уявлення. В цей період життя людини визначальним є вплив інтенції, що прагне до задоволення потреб росту. Фаза 2 відповідає отроцтву та юності, це період від 15 до 20 років. Людина усвідомлює свої потреби, здібності та інтереси. Вона будує великі плани, пов'язані із вибором професії, партнера, з'ясовує смисил власного життя. Здійснення професійного, соціального, сімейного самовизначення дозволяє оцінити свої можливості та внести корективи в досягнення поставлених цілей. В цей період реалізується інтенція адаптивного самообмеження, що пов'язано із зробленим життєвим вибором. Фаза 3 триває з 24 до 40 - 45 років - це період зрілості та розквіту життя індивіда. Ця фаза характеризується постановкою чітких та точних цілей, активним здійсненням професійної карє'ри ,стабілізацією особистих уподобань, налагодженням та зміцненням сімейних відносин, народження та виховання дітей. Акцент особистісного становлення переноситься на розширення та укріплення свого впливу в професійній, соціальній діяльності та сімейному житті. Фаза 4 охоплює вік з 45 до 65 років: людина підводить підсумки своєї минулої діяльності та своїх досягнень, аналізує попередньо прийняті цілі з урахуванням свого професійного статусу, стану здоров'я та сімейного становища. Нагальною потребою стає прагнення до внутрішньої гармонії та взаємо узгодженості. Фаза 5 розпочинається в похилому віці (65 - 70). Це період, коли людина прагне надати смислу своєму існуванню. Самоаналіз життєвих подій приводить людину до висновку про немарність або ж даремність свого існування, що приносить умиротворення чи розчарування та відчай. Наприкінці життя дуже важливим є знаходження внутрішнього спокою, позитивна оцінка пройденого шляху ,прийняття смертного фіналу. Визначені Ш.Бюлер інтенції можна розглядати, на думку З.С. Карпенко, як своєрідні вікові задачі особистісного росту(16). Усвідомлення та своєчасне розв'язання яких забезпечує повноту життя людини, екзистенційно - ціннісну динаміку поступу в різних сферах її суб'єктного впливу: сомато- психічної життєдіяльності,предметнопрактичної діяльності та соціокультурної практики, спілкування та відтворення своєї індивідуальності у творчій діяльності. Таким чином, становлення ідентичності відбувається через поступове розширення життєвого досвіду та можливостей людини, через своєчасне розв'язання завдань вікових етапів онтогенетичного розвитку. Отже, функція Я - усвідомлення особистістю самої себе і здійснення пристосування до оточуючої реальності. Ідентичність - це результат виділення людиною самої себе із середовища, що дозволяє їй відчувати себе суб'єктом своїх фізичних та психічних станів , дій і процесів, переживати свою цілісність і тотожність з самим собою - у відношенні минулого, теперішнього і майбутнього. Ідентичність формується в діяльності та спілкуванні. Суб'єкт в предметній діяльності змінює оточуючий та взаємодіє з іншими людьми, при цьому відділяючи своє Я від не-Я, безпосередньо переживаючи свою не ідентичність іншим об'єктам (40) Тому ідентичність значною мірою визначається особистісним та соціальним аспектами як відчуттям власної унікальності та приналежності до якої - небуть соціальної групи. Основними структурними компонентами ідентичності є образ Я (змістовний компонент) та самооцінка (оціночний компонент) , які знаходяться у взаємозв'язку та взаємодії. Ідентичність розвивається протягом всього життя людини на основі самопізнання, проте сензетивним періодом її становлення є рання юність. 1.2 Характеристика основних структурних компонентів Ідентичності Уявлення про себе - це психічна система, з допомогою якої ми організуємо своє життя. Джерело розвитку уявлень про себе - сприйняття людиною реакції на неї значимих інших. Індивід сприймає себе опосередковано - посередництвом окремих точок зору інших людей з близького йому соціального оточення чи з домогою узагальненої точки зору своєї соціальної групи як цілого(13).Уявлення про себе утворюють образ Я, що містить наші судження про себе в минулому і теперішньому, а також - припущення про те, якими ми можемо стати в майбутньому. Образ Я є основою змістовного компоненту ідентичності. Кожна людина унікальна та складна істота і вона може багато що включати в свій образ Я: Я - чоловік, Я - жінка, Я - батько, Я - хороша господиня, Я - спортсмен, Я - гарний, Я - розумний, Я - студент, Я - віруючий, Я - романтичний, Я - лікар. Предметом само сприйняття індивіда можуть стати його тіло, його здібності, його соціальні відношення та багато інших особистісних проявів. Проте завжди існують ті сторони Я, які є найбільш значущі для особистості і відповідно до них людина будує свою поведінку. Дуже важливим є виділення та усвідомлення особистістю своїх внутрішніх індивідуальних властивостей, тоді людина здатна сформувати стійку та адекватну ідентичність. Достатній рівень розвитку самосвідомості дозволяє на основі самопізнання та самоспостереження сформувати образ Я, виділити критерії його оцінки. Ідентичність - це , насамперед ідентифікація з цінностями. Як зазначає Л.П.Овсянецька, існування та функціонування цінностей пов'язано з особливою здатністю людської свідомості - відображати і фіксувати значення тих чи інших духовних або матеріальних, реальних або уявних об'єктів для задоволення інтересів і потреб людини (27). Система особистісних цінностей у розвиненій формі має виступати самоцінністю. Кожній людині притаманна індивідуальна, специфічна ієрархія цінностей, яка формується на основі самовизначення. З.С.Карпенко виділяє (1989) діяльнісно - особистісні та суб'єктивно - особистісні передумови самовизначення. До перших вона відносить характеристики пізнавальної, трудової, комунікативної діяльності суб'єкта, що розуміються як обєктивування людських мотивів, здібностей,характерологічних властивостей. Суб'єктивно - особистісні передумови самовизначення представлені мотиваційно - потребною сферою особистості, проявляються у її напрямленості (17). Завдяки самовизначенню особистість включаються в ті чи інші соціальні зв'язки через індивідуальний вибір.
Loading...

 
 

Цікаве