WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні умови становлення ідентичності у підлітковому віці - Курсова робота

Психологічні умови становлення ідентичності у підлітковому віці - Курсова робота

випливають. Становлення ідентичності відбувається протягом всього життя людини, починаючи із раннього дитинства. Сенситивним періодом формування адекватної ідентичності є дошкільний вік, коли відбувається концепція емоцій, інтелектуальних і вольових зусиль на цьому процесі. Е. Шпрангер вважав, що основоположний феномен юності - становлення індивідуальності, коли центром внутрішнього життя стає прагнення до самостійності, мрії та цілопокладання [35]. Основним завданням цього вікового періоду є формування психологічної готовності до життєвого самовизначення. Психологічна готовність до формування життєвих перспектив визначається адекватністю ідентичності. В схемі життєвого циклу Еріксона на юність припадає п'ята стадія, основним завданням якої є становлення ідентичності. Вже не дитина, але ще і не дорослий, юнак стикається із різними соціальними вимогами та новими ролями. Умовою подальшого становлення і розвитку його особистості є здійснення життєвого та ціннісного самовизначення, формування адекватної та позитивної Его - ідентичності. Це новий психосоціальний параметр особистості, який включає образ себе і почуття впевненості у схваленні та розумінні значущого соціального оточення. Молодій людині потрібно підтвердження, що її приймають в суспільстві, позитивно оцінюють її прагнення і її дії. Таке підтвердження отримується в міжособистісних стосунках посередництвом зворотнього зв'язку [48]. Ідентичність являє собою інтегрований образ всіх знань про себе, що грунтуться на минулому досвіді і включає уявлення про майбутнє. Юнак оцінює норми і ідеали, якими керуються батьки, школа, ровесники, церква, громадськість та інші джерела авторитету, приміряє їх до власного життя. Нездатність зробити вибір серед запропонованих зразків і моделей поведінки призводять до кризи ідентичності, що проявляються в неадекватній поведінці і негативних переживаннях, неспроможності усвідомити свій образ Я. Порушення становлення ідентичності має різні форми: - дифузія ідентичності, що проявляються в інфантильній поведінці, неможливості здійснити професійне і особистісне самовизначення; - дифузія часу пов'язана з неадекватним відчуттям часу. Людина відчуває себе водночас молодою і дуже старою; - застій в роботі - порушення природної працездатності, захопленість непотрібним речам, нездатність виконувати відповідні для свого віку задачі; - негативна ідентичність виражається у запереченні традиційних цінностей і ролей, слідувані зразками поведінки, які не схвалюються оточуючими [8]. Успішне подолання кризових явищ залежить від попереднього досвіду молодої людини, її самооцінки та психологічної готовності до здійснення власного життєвого вибору. Становлення ідентичності - суто індивідуальний процес, особливий для кожної людини. Значною мірою він визначається внутрішніми характеристиками особливості та впливом соціального середовища, зокрема сім'ї, школи, етнічними особливостями та іншими. На думку Г. Олпорта, формування ідентичності відбувається поетапно через становлення пропріуму. Пропріум - позитивне творче начало людської породи, яке прагне до постійного удосконалення особистості, розвитку її індивідуальних рис. Усвідомлення своєї унікальності та автономності являється важливою характеристикою сформованості особистості і дає їй можливість, залишаючись відкритою для суспільства, зберігати свою індивідуальність [48]. В підлітковому віці на основі знань індивіда про себе та відчуття самобутності молода людина здійснює вибір життєвих цілей та перспектив. Р. Бернс уявлення індивіда про себе як Я - концепцію, яка включає переконання оцінки і тенденції поведінки. Я - концепція важливий фактор організації психіки та поведінки індивіда, тому що вона визначається інтерпретацією досвіду та служить джерелом очікувань індивіда. Р. Бернс уявлення індивіда про себе як Я - концепцію, яка включає переконання, оцінки і тенденції поведінки. Я - концепцію можна розглядати як власний кожному індивіду набір установок на самого себе. Я - концепція - важливий фактор організації психіки та поведінки індивіда, тому що вона визначає інтерпретацію досвіду та служить джерелом очікувань індивіда. Бернс визначає наступні модальності глобальної Я - концепції: реальне Я ( уявлення про те, який я насправді), ідеальне Я ( уявлення про те, яким я хотів би бути), дзеркальне Я ( уявлення про те, як мене сприймають інші). Кожна модальність включає чотири аспекти змісту самосвідомості: фізичне Я, соціальне Я, інтелектуальне Я, емоційне Я. Я - концепція може бути як позитивною, так і негативною, що залежить від самооцінки особистості. Повноту життя людини забезпечує адекватна і позитивна Я - концепція. На думку Р. Бернса, термін "ідентичність" в своїй основі синонімічний Я - концепції [5]. Відповідно до рівнів активності людини, як організму, соціального індивіда чи особистості в Я - концепції виділяють: 1) фізичний Я - образ ( схема тіла), що визначається потребою у фізичному благополуччі організму; 2) різні аспекти соціальної ідентичності: статева, вікова, етнічна, громадянська, соціально-рольова, що пов'язана із потребою людини в приналежності до спільності; 3) диференціюючий образ Я, що характеризує знання про себе в порівнянні з іншими людьми, надає індивіду відчуття власної унікальності та забезпечує потребу у самовизначенні та самореалізації. Я - концепція розглядається з точки зору змісту та характеру уявлень про себе, складності та диференційованості цих уявлень, їх суб'єктивної значимості для особистості, а також внутрішньої цілісності та послідовності, адекватності відчуття власної ідентичності [32]. Формування компонентів ідентичності відбувається послідовно протягом всього життя людини. До кінця першого року життя відбувається усвідомлення своєї фізичної тотожності на основі розрізнення відчуттів власного тіла. В результаті дитина має змогу відрізняти себе від інших об'єктів. В ранньому дитинстві формується статева ідентичність, з'являються у мові займенник "Я" та усвідомлення себе в якості постійної персони. Як відзначає В.С. Мерлін [43], в дошкільному та молодшому підлітковому віці дитина вже усвідомлює власні психічні властивості, засвоює статеві ролі і починає формуватися національна ідентичність. Вступ дитини до школи, поява нових авторитетів диференціює сферу її діяльності. Різні погляди зі сторони дорослих стимулюють розвиток автономної самосвідомості та сприяють формуванню самооцінки [43]. Одним із найважливіших факторів переходу від однієї стадії розвитку ідентичності до іншої Л. Д. Тодорів визначає когнітивний розвиток особистості, зокрема, розвиток рефлексивних складових самосвідомості [43]. І. С. Конт [19] визначає ідентичність як образ Я, як систему установок індивіда, в якій існує кілька вимірів, за ними можнавизначити рівень розвитку ідентичності. До таких аспектів відносяться: ступінь когнітивної складності, послідовність, стійкість. Ступінь когнітивної складності ідентичності зростає послідовно від молодших вікових періодів до старших. Це дозволяє в ранній
Loading...

 
 

Цікаве