WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні умови становлення ідентичності у підлітковому віці - Курсова робота

Психологічні умови становлення ідентичності у підлітковому віці - Курсова робота

в останні роки воно з'являється на сторінках психологічної літератури. Дане поняття в зарубіжній літературі, починаючи з робіт Е.Еріксона, який вперше звернувся до нього, завоювало велику популярність і сьогодні є невід'ємним атрибутом категоріального апарату. Ідентичність - це поняття, яке виражає унікальність та неповторність особистості, єдність реальної поведінки з прагненнями, переконаннями людини. Д. Майєрс зазначає, що відчуття самих себе лежить в центрі нашого світу [21]. Е.Фромм. в гуманістичній теорії особистості виділяє потребу в ідентичності, як одну із екзистенціальних потреб людини. Усвідомлення тотожності з самим собою, несхожості на інших, дає можливість особистості досягнення позитивної свободи. Це стан, при якому людина відчуває свою єдність із іншими людьми та суспільством і в той же час не залежить від зовнішнього світу. Людина стає здатною любити та піклуватися про інших, бути активною і творчою[48]. Я - рушій всіх наших бажань і прагнень, джерело енергії та сили. Творче використання потенціалу закладеного в особистості, ефективна самореалізація стають можливими при узгодженості всіх компонентів структури Я, що досягається в адекватній ідентичності. Ідентичність - стан усвідомлення себе і своєї автономності, механізмом формування якої є ідентифікація, як процес емоційного, раціонального та діяльнісного само ототожнення з іншою людиною чи групою. Поняття "ідентифікація" було введене З. Фрейдом для пояснення походження хворобливих фантазій меланхоліків, для позначення специфічних відносин, які виникають у дитини з батьками тієї ж статі і не можуть бути пояснені почуттям любові. Внаслідок ототожнення себе із іншою людиною з'являється наслідування поведінки, прийняття її норм та цінностей. В теорії соціального навчання (А.Бандура) підкреслюється, що найважливішими детермінантами ідентифікаційного процесу є соціальні фактори. В сучасній психологічній науці ідентифікація розглядається як важливий компонент соціалізації, який забезпечує взаєморозуміння між людьми і опосередковує розвиток особистості в онтогенезі. Через ідентифікацію відповідно до суспільного та культурного контекстів відбувається структурування самосвідомості, яка є підґрунтям для встановлення ідентичності. Тобто, ідентичність є соціальною за походженням, вона формується в результаті взаємодії індивіда із іншими людьми. Зміни змісту ідентичності теж обумовлюються змінами в соціальному оточенні. Ідентичність - динамічна структура,її становлення відбувається протягом всього життя людини,починаючи із найперших етапів онтогенезу. Цей розвиток нелінійний та нерівномірний, може іти як в прогресивному, так і регресивному напрямку. На поведінковому рівні ідентичність можна розглядати як процес вирішення життєво важливих проблем Кожне прийняте рішення щодо власного самовизначення в житті буде вносити вклад в формування структури ідентичності. У різних концептуальних моделях проблема генезису ідентичності розглядається як одне із актуальних питань психології особистості. У психоаналізі З.Фрейд розглядає суперечність та неоднозначність процесу формування ідентичності , становлення якої представлено через послідовність стадій психосексуального розвитку. По мірі того як немовля стає дитиною, дитина - підлітком , а підліток - дорослим, відбуваються певні зміни в тому, які його бажання і як вони задовольняються. Зміна способів задоволення своїх потреб, в першу чергу сексуальних, і фізіологічних областей насолоди - основні показники нормального переходу від однієї стадії розвитку до іншої. Геніальна стадія - остання стадія фізіологічного та особистісного розвитку, коли настає статева зрілість і формується статева ідентичність, як визначальний компонент структури особистості [47]. К.Г.Юнг виділяв архетип Замість, як об'єднуюче начало всіх елементів особистості. Мета людського життя - повна реалізація свого Я "набуття Самості", яке здійснюється через динамічний процес індивідуації. Суть якого полягає в інтеграції багатьох протидіючих внутріособистісних сил і тенденцій. Індивідуація передбачає свідому реалізацію людиною своєї унікальної психічної реальності, повний розвиток та вираження всіх елементів особистості [51]. На думку Д.Радьяра, ідентичність - централізований стан свідомості, який функціонує на кількох рівнях. На основі цих рівнв можна простежити генезис ідентичності. Першим рівнем є біологічна замість, яка засвідчує родову та видову сутність людської істоти . Другий рівень розвитку самості - культурний, який передбачає ототожнення індивіда із власною діяльністю та суспільним досвідом. Третій рівень - соціокультурний, або як зазначає З.С.Карпенко - рівень, представляє особистісну замість. Четвертий - індивідуальний рівень самості який відображає здатність індивіда до само актуалізації. В.А.Петровський вважає, що Я особистості є причиною самого себе та породжує феноменологію суб'єктоності. Один із проявів Я - трансцедетальне Я, що становить "діючу причину"саморуху Я, це "думка, мисляча себе". На думку З.С.Карпенко, термін "трансцедетальне Я" можна замінити терміном "рефлексивне Я", "адже йдеться про поза чуттєве , в умовному просторі і часі, існування Я, останнє, як відомо, стає реальністю в умовах інтеріоризованої міжсуб'ктної взаємодії" [16]. Внутріпсихічні, насамперед, розумові процеси, як форма існування думки, взагалі свідомості , роблять можливим породження нових смислів діяльності, технічних ідей, творчих задумів. З.С.Карпенко визначає рефлексивне Я як "автора творчої діяльності і самоздійснення", оскільки воно із багатьох варіантів і можливостей здатне вибрати та сформувати власний зміст свідомості. Отже, передумовою становлення ідентичності є рефлексія, як процес самопізнання. У психологічній науці розмежовують два аспекти ідентичності: особистісний та соціальний. Під поняттям "особистісна або особиста ідентичність" розуміють набір рис чи інших індивідуальних характеристик, які відрізняються певною постійністю і дозволяють диференціювати даного індивіда від інших людей. Тобто, особиста ідентичність робить людину схожою на саму себе та відмінною від інших. Соціальна ідентичність трактується в термінах групового членства, приналежності до більшої чи меншої групи, включеності в деяку соціальну категорію. В соціальній ідентичності виділяють дві сторони: - усвідомлення інгрупової (внутрішньогрупової) подібності: "Ми члени однієї спільності і тому ми схожі"; - виділення аутгруповрї (міжгрупової) диференціації, це усвідомлення різниці між своєю та іншою "чужою" групою. В ході онтогенетичного розвитку особиста ідентичність є вторинною по відношенню до соціальної, так як вона формується на основі використання знань, набутих в процесі соціалізації. Спочатку в наукових дослідженнях протиставляться особиста і соціальна ідентичність як суперечливі та абсолютно взаємовиключні поняття. Адже особистіснаідентичність передбачає відчуття своєї відмінності від інших людей і, що важливо, в тому числі - від членів своєї групи. Оскільки важко уявити, як можна
Loading...

 
 

Цікаве