WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні умови становлення ідентичності у підлітковому віці - Курсова робота

Психологічні умови становлення ідентичності у підлітковому віці - Курсова робота

дуже багато в сучасному суспільстві. Персональна ідентичність "задає" напрямок активності індивіда, визначає сферу самореалізації. Співвідношення компонентів обох аспектів ідентичності показано на рис. 1 Рис. 1. Структура Я. Персональна ідентичність - центральний інтегруючий компонент особистості, що детермінує структуру та зміст всіх інших. Уявлення про свою глибинну сутність, про те, який Я - насправді, яким Я - можу бути відображається в персональній ідентичності. Соціальна ідентичність більшою мірою відображає уявлення про те яким Я - мушу бути. Нерідко зміст персональної та соціальної ідентичності суперечить одне одному, що може стати причиною конфлікту із суспільством та емоційних розладів. Наприклад, найбільш очевидною та визначальною характеристикою особистості є статево - рольова поведінка. Порушення статевої ідентичності є сильним психотравмуючим чинником. Як показують численні дослідження, центральним конструктом персональної ідентичності серійних ґвалтівників - садистів є уявлення Я - жінка (3). Домінування ремінних рис формується при несприятливому соціальному оточенні, в першу чергу це вплив сім'ї. Оскільки об'єктивна ситуація "заохочує" формування мускулінної ідентичності, людина прагне приховати свої внутрішні установки від інших та самої себе. Проте в змісті соціальної ідентичності ця суперечність все ж проявляється: Я - реальне тут усвідомлюється як Я - поганий - чоловік, що відображає брак мускулінних якостей рішучості, сили хоробрості. Бажане Я вданому випадку - Я - справжній - чоловік. Така суттєва суперечність особистісної ідентичності та соціального Я, коли індивід прагне продемонструвати гіпертрофовані чоловічі якості: агресивність, жорстокість, безжальність та довести всім свою "мужність". Неприйняття в собі жіночих рис призвело до заперечення жінки взагалі, ненависті до жіночності та всього, що нагадує про свою ідентичність. Це і є причиною скоєння по звірячому жорстоких злочинів. Цей приклад доводить доцільність розмежування змісту соціальної та персональної ідентичності. Соціальні роль не можуть вичерпати всього потенціалу особистості, вони є проявом самості та обумовлюється її змістом. Отже, поняття "Я" відображає складну систему відношень та уявлень індивіда про світ та самого себе. Воно охоплює зміст таких понять як Я - концепція та самість, соціальна та персональна ідентичність. Зміст персональної ідентичності формується на основі системи ціннісних орієнтацій. На базі змістовних елементів персональної ідентичності та ідентифікації із соціальними ролями формується структура соціальної ідентичності особистості. Неадекватна ідентичність є причиною невідповідних та недосяжних домагань, порушень емоційно - вольової сфери особистості, конфліктів та непорозуміння в міжособистісних стосунках. 1.3 Рання підлітковість як актуальний період становлення ідентичності Підлітковість - це етап дозрівання і розвитку людини, що знаходиться між дитинством та зрілістю. Як зазначає І.С.Кон, підлітковість - фаза переходу від залежного дитинства до самостійної та відповідальної дорослості, що передбачає, з одного боку, завершення фізичного, зокрема, статевого дозрівання, а з другого - досягнення соціальної зрілості (20). До ХІХ століття в суспільній свідомості було відсутнє уявлення про підлітковий вік, як особливий період в житті людини. Існував поділ життя на три етапи: дитинство як стадія залежності, повна сил молодість, і нарешті, старість, в якій нема нічого хорошого. В первісному суспільстві, де існувала досить проста і стабільна соціальна культура, індивід відносно легко засвоював соціальні ролі і трудові навики, необхідні дорослій людині. Дитинство закінчувалось рано, виховання та навчання мали переважно практичний характер. Проблема самовизначення, не поставала перед людиною, тому що її життя було наперед визначене традиціями та суспільними нормами. Середньовічна думка в описі дитинства та підліткового віку підкреслювала не стільки завдання підготовки до майбутнього життя, скільки момент соціальної залежності. Підлітковий вік розумівся як "буйний", неспокійний і в старших він викликав занепокоєння та острах. Як говорить один із героїв У. Шекспіра в "Зимовій казці": "краще би люди, коли їм виповнюється десять, але ще не стукнуло двадцять три, зовсім не мали віку. Краще би юність проспали свої роки, томущо немає в неї іншої забави, як робити бабам черево, ображати старших, битись і красти". Тобто вже визнається складність, суперечливість та емоційна напруженість періоду підліковості в житті людини, але ще не розглядаються причини цього явища. Новий час приніс важливі соціально - політичні, культурні та психологічні зрушення. Фізичне, зокрема, статеве дозрівання помітно прискорилось, процес особистого становлення, навпаки, став більш тривалим. Ускладнення суспільно - трудової діяльності, в якій повинна брати участь людина, привело до подовження необхідних строків навчання. Подовження підліковості має також свої особистісні передумови, а саме - розширення сфери свідомого самовизначення і підвищення його самостійності. Більша свобода вибору сприяє формуванню більш гнучкого соціального устрою, що забезпечує більшу різноманітність індивідуальних варіацій життєвого шляху та вибору напрямку самореалізації (20). В середині ХVІІІ століття завдяки зростанню соціальної автономії молоді від старших, появі можливості індивідуального самовизначення на противагу пасивному пристосуванню до існуючих умов, з'явився новий нормативний канон юності, уявлення про підлітковість як про епоху "другого народження". Знаменитий трактат Жан - Жака Руссо "Еміль, або про виховання" (1762), де були детально розвинуті ці ідеї, часто називають "відкриттям" або "винайденням" підлітковості. Даний вік уже декілька десятків років привертає увагу психологів. У першоджерел численних теоретиків цього періоду стояли такі вчені як В.В.Давидов, Л.І.Божович, О.М.Леонтьєв, Д.Б.Ельконін, С.Холл, К.Левін, Е.Шпрангер, Ж.Піаже, Л.С.Виготський. С.Холл, представник біогенетичної теорії розвитку людини, вважав, що підлітковість - це період кризи самосвідомості, здолавши яку особистість набуває відчуття індивідуальності. Е.Шпрангер, автор однієї із перших монографій про підлітковий вік, вважав, що підлітковість - це перш за все стадія духовного розвитку. Основним новоутворенням підлітковості є відкриття власного "Я", розвиток рефлексії, життєвого плану, установки на свідому побудову власного життя. Персоно логічний підхід, започаткований Е.Шпрангером, був розвинутий Ш Бюлер. Для неї підлітковий вік- це така стадія життєвого шляху, що передує самовизначенню або є спробою його здійснення в попередньому, дифузному, ескізному вигляді (43). Інтеуалістський підхід до специфіки підліткового віку реалізований в концепції Ж.Піаже. З точки зору такого підходу даний вік характеризується ускладненням розумових операцій (перехід до формальних операцій), що викликає нахил до теоретизування та рефлексії, які дають можливість осягнути життєвий шлях в цілому, створити
Loading...

 
 

Цікаве