WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Формування гендерних установок у дітей молодшого шкільного віку - Дипломна робота

Формування гендерних установок у дітей молодшого шкільного віку - Дипломна робота

інший вид діяльності учнів - праця, спілкування, гра. навчання - може служити інтересам виховання, якщо педагога враховують у процесі їх організації загальні закономірності і. крім того, оцінюють дії школярів з позицій гендеру, беруть до увага характер відмінностей між ними, ступінь їх важливості і суспільної цінності. Способом прояву гендерних особливостей дітей і відображенням рівня сформованості їх гендеру є гра. В ній діти через виконання певних ролей засвоюють уявлення про гендерну поведінку. Хлопчики частіше вибирають для гри "силові сюжети" й у зв'язку з цим - відповідні ролі. Дівчаткам більше імпонують ігри з традиційними жіночими ролями. Гра дає змогу засвоїти не лише соціальні ролі, але й набути навички спілкування й взаємодії з однолітками протилежної статі. У магазинах більшість іграшок призначені окремо для хлопчиків або для дівчаток. Іграшки для дівчаток видно відразу - вони пов'язані або з доглядом за собою (іграшкова косметика), або з турботою про дитину (ляльки), або з домашніми справами (іграшкові меблі, плити, посуд, побутова техніка). Іграшки для хлопчиків пов'язані з будівництвом (різні конструктори, кубики), з технікою (різні машинки) або з активною діяльністю (зброя, спортивний інвентар, м'ячі), Використання у грі традиційних іграшок має допомогти дівчаткам у подальшому вправлятися в тих видах діяльності, які стосуються підготовки до материнства і ведення домашнього господарства, розвивають уміння спілкуватися й навички співпраці. У хлопчиків все інакше: іграшки та ігри спонукають їх до винахідництва, перетворення оточуючого світу, допомагають розвинути навички, які пізніше ляжуть в основу просторових і математичних здібностей, заохочують незалежну, змагальну і лідерську поведінку. З метою збагачення змісту ігор сімейної тематики ефективними виявляються такі сюжетні лінії, як "В сім'ї народилась дитина", "Приїзд бабусі", "Сім'я на дачі" та інші. В процесі таких ігор утворюються та розширюються уявлення дітей про особливості сімейного життя, про взаємодію статей і поколінь, про їх дозвілля. У дівчаток з перших років життя проявляється спрямованість грати роль матері і хазяйки у створюваній нею ляльковій сім'ї. Вона досить серйозно моделює і "програває" роль виховательки своїх майбутніх дітей. На жаль, її ігри в ляльки нерідко надто рано висміюються раціонально налаштованими батьками й дорослими, а часом й учителями школи, якщо їм про це стає відомо. І з цієї причини трапляється так, що дівчинка ще задовго до реального вступу в роль нареченої і матері припиняє гратися в дочки-матері, тим самим придушуючи в собі те, що є умовою розвитку жіночності. У шкільному житті ми часто зустрічаємось ще з одним протиріччям: коли сам педагог забуває про свою гендерну роль, але разом з тим, вимагає від учня виконання ролі представника своєї статі. Наприклад, часто можна спостерігати таку картину: вчителька разом з дітьми їде в тролейбусі. Розсадивши дітей на вільні місця, сама стоїть. Коли один хлопчик наважується запропонувати їй місце, то у відповідь чує "Ні, ні, дякую, я постою". Педагог, забуваючи про свою статеву незалежність, не дає можливості проявити себе хлопчику як чоловікові. Для того, щоб розв'язати подібні суперечності, які трапляються у шкільному житті, педагог не має забувати про те, що насамперед він сам є яскравим прикладом у виконанні тих ролей, які він виконує на даний момент. Тому вчителеві на прикладі власної поведінки необхідно допомогти дитині в оволодінні змістом соціально-статевої ролі людини. Зокрема, диференційований педагогічний вплив на формування гендерної поведінки школярів можливий, якщо педагог оволодів трьома уміннями: номінацією, ініціюванням відповідної поведінки, організацією поведінки дитини відповідно до її статі. Номінація служить для того, щоб педагог впливав на усвідомлення дитиною своєї статевої приналежності. Вона здійснюється через операції: звернення, позначення, вказівку, звернення - слово чи група слів, що називає особу певної статі, до якої звертаються: Дівчатка! Хлопчики! Позначення - наголос на присутності осіб тієї чи іншої статі: "Тут є чоловіки?". Вказівка служить для виділення характерних особливостей чоловіка чи жінки. Коли педагог використовує одну з даних операцій для реалізації номінації, він впливає на усвідомлення дитиною своєї статевої незалежності; учень починає усвідомлювати, що саме зараз і саме він є чоловіком чи жінкою, тобто виконує свою соціально-статеву роль людини. Крім того, щоб дитина усвідомлювала свою статеву незалежність, вона має уявити образ статеворольової поведінки. В цьому педагогу допомагає вміння ініціювати поведінку школяра. Воно реалізується через наступні операції: приклад, авансування, художній образ. 17, 181. Поряд з номінацією й ініціюванням, важливим є професійне вміння організації поведінки, відповідної статі учня. Організація такої поведінки сприяє набуттю досвіду та здійснюється шляхом прохання, ділового розпорядження, покладання повноважень, коригування дій. Прохання - звернення до суб'єкта певної статі з метою задоволення якоїсь потреби, бажання: "Дівчатка! Я гадаю, що це у вас вийде краще, допоможіть мені". Покладання повноважень - операція, за допомогою якої учитель обговорює права і обов'язки учнів як представників певної статі. Корекція - внесення поправок у поведінку дитини залежно від її статевої незалежності. Однак вирішення проблем гендерного виховання, як ми показали в попередніх розділах, дипломної роботи ускладнюється тим, що практично всі, з ким близько контактує дитина (вчителі початкової школи, лікарі, вихователем), -- жінки. Разом з тим поширення традиційних уявлень про гендерні ролі приводить до того, що в порівнянні з дівчатками хлопчики відчувають сильніший тиск з боку соціуму в напрямку формування статево специфічної поведінки. У поєднанні з браком чоловічих рольових моделей у школі такий тиск веде до того, що хлопчик вимушений будувати свою гендерну ідентичність переважно на негативі: не бути подібним на дівчаток, не брати участі у жіночих видах діяльності тощо. При цьому у нашій країні дитина має відносно мало можливостей для власне маскулнних проявів (наприклад, агресивності, самостійності, рухливості тощо), оскільки дорослі ставляться до них як до джерела неспокою. Тому стимулювання з боку дорослих теж є переважно негативним: не заохочення "чоловічих" проявів, а несхвалення "не чоловічих" ("Не плач, ти ж хлопчик"). А це призводить до наростання у хлопчиків тривожності, яка часто проявляється в надмірних зусиллях бутимаскулінним і в панічному страху робити щось жіноче. Особливу увагу необхідно звернути й на забезпечення набуття дітьми широкого досвіду нестатевої любові. З почуттям любові дитина знайома з перших днів свого життя. Вона любить маму, тата, бабусю, рідних. Дуже важливо зберегти в дитині це чисте, щире почуття, навчити її проявляти увагу, турботу, ніжність до близьких людей. Саме тому треба, щоб дитина росла в сім'ї, де панує дух любові, поваги, обопільної допомоги й
Loading...

 
 

Цікаве