WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Взаємодія школи і сім’ї –основа духовної єдності поколінь - Реферат

Взаємодія школи і сім’ї –основа духовної єдності поколінь - Реферат


РЕФЕРАТ
Взаємодія школи і сім'ї -основа духовної єдності поколінь
Виховання дітей у сім'ї не особиста справа батька й матері, а справа великої державної ваги, тому що наші діти - майбутнє нашої держави. Вони будуть творити історію, стануть згодом батьками й матерями, які також виховуватимуть дітей. Наші діти - це наша старість. Правильне виховання - це наша щаслива старість, погане виховання - це наші сльози, наша провина перед іншими людьми, перед державою.
Усвідомлюючи важливість цієї мети треба вибирати сучасні методи і форми роботи.
Оскільки переважна більшість батьків не має належної психолого-педагогічної підготовки й позбавлена громадської відповідальності за гідне виховання своїх дітей - класний керівник і повинен виступати, з одного боку, зв'язуючою ланкою між школою та сім'єю, а з другого - організатором піднесення педагогічної культури кожного батька й матері. Але що ми можемо зробити, коли немає батьків - вони за кордоном на заробітках.
А бездоглядні діти, з великими сумами грошей у кишені, не сприймають ніяких настанов.
Є великі труднощі, та є і важкі їх подолання, але вони залежать не лише від нас, а й від економічної політики держави, дій громадськості.
Працюємо й ми урізноманітнюючи свою роботу.
У Підгайчиківській школі цілий рік ми працювали над проектом - створення етнографічно-краєзнавчого музею. Внаслідок роботи над проектом відбулося залучення шкільної молоді до вивчення та збереження історико-культурної спадщини свого народу, села, сприяння формуванню в молодого покоління національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, забезпеченню духовної єдності поколінь, вивчення, збереження та використання пам'яток матеріальної та духовної культури України. А основне учні, батьки, педколектив, громадськість - відчули себе єдиною сім'ю.
У нашій школі є виставка "Захоплення моєї сім'ї", проводяться масово-спортивні свята з участю батьків, вивчення родоводів. Кожна родина має чим гордитись, підтримувати традиції прадідів і продовжувати їх у своїх майбутніх нащадках. Є виставки їх робіт.
Таких сімей дуже багато не лише у нас, але й у кожному селі. Ці акції стимулюють й інші сім'ї для нових досягнень. Для успішної співпраці класного керівника і батьків також рекомендується інтенсивна співпраця з шкільним психологом, соціальним педагогом.
Ми проводили семінар-практикум "Школа молох батьків". Практичний психолог проводила заняття і тести для батьків, обговорювались конфліктні ситуації і реальні, і практичні. Але на жаль співпраця з психологом та соціальним педагогом ще не є досконалою і дієвою.
Від цих спеціалістів потрібна реальна допомога, не тільки аналіз, а й реальні дієві рекомендації класним керівником, не тільки теорія, а й багато практичних дій. Ця проблема стосується й соціального педагога - він обличчя школи у сім'я учнів, зв'язок безпосередньо з батьками, перший помічник, а насправді ніякої реальної допомоги немає. Не хочу бути надто категоричною, та треба прокладати шляхи до дієвої співпраці.
Особливе місце в роботі школи посідає рада загальноосвітнього навчального закладу, до якої обираються пропорційно представники педагогічного колективу, учнів ІІ-ІІІ ступенів навчання, батьки і громадськість.
Повноваження ради надзвичайно великі, вона повинна об'єднати зусилля педагогічного і учнівського колективів, батьків і громадськості щодо розвитку навчального закладу та удосконаленню навчально-вихованого процесу. Та деякі Ради закладу, Піклувальні ради існують лише на папері. Зустрічаємось, складаємо плани, пишемо списки, протоколи та реальної віддачі немає. Тому треба організовувати нові методи роботи, удосконалювати і спрощувати їх на нормативному рівні.
Активізація спільної діяльності громадськості та школи спряли проведенні управління освіти і науки Обласної Державної Адміністрації форум батьківської громадськості, а також зустріч зі старшокласниками та обласною асоціацією батьківських об'єднань. Такі ж формули були поведені на районному та шкільних рівнях, було украдено угоди про співпрацю.
На мою думку, нам треба так спрямувати діяльність усіх громадських об'єднань, щоб вони діяли в рамках існуючої нормативної бази, щоб вони не дублювали одні одних, а взаємно доповнювали і підтримувати.
Багато методів, форм і засобів виховання дітей, впливу на батьків співпраці з громадськістю. Та думаю настав час подумати про вчителя - як особистість, як людину.
Ми - вчителі потребуємо теж захисту і підтримки. В сучасній системі освіти самим незахищеним залишився - учитель. Ні в одній із професій не несуть усі професійні негаразди, переживання і муки додому, не лишаючи їх за порогом школи.
Будь-хто може прийти і в будь-якій формі нам виказати своє незадоволення, а вчитель обмежений морально-етичним вихованням, розумінням, обов'язками не може себе встояти.
Тому я вважаю, що пора на найвищому державному рівні надсилати нам не тільки директиви і накладати обов'язки, але й наділити нас повноваженнями.
А нам, починаючи з рядового вчителя особисто і педагогічного колективу в цілості, дотримуватись єдності, відстоювати свої рішення і не захищатись, а скеровувати громадськість до вирішення спільних проблем, адже ні одне підприємство у селі немає такої кількості фахівців з вищою освітою, як у школі. Наша сила у спільних діях.
І пам'ятаймо. Не той лідер що вперед іде, а той хто за собою веде.
З святом Вас шановне панство, наснаги і успіху Вам у роботі.
У прадавні часи. Коли ще не було шкіл, системи громадського виховання, батьки несли відповідальність за виховання дітей. І ця відповідальність була не лише перед собою, але й перед громадою, суспільством.
Тому в народі найвище цінували людей, які виховували порядних дітей. В одні із українських легенд мовиться: Сільська громад вирішила влаштувати свято-оглядини результатів праці кожної сім'ї. на майдані кожна сім'я мала виставити на огляд результати своєї праці. Оцінювала рада старійшин. Люди приносили і приводили добре доглянутих корів, волів, коней, власноручно виготовлені вази, ярама, вироби ткацтва, шитва та інше. А бідна вдова, в якої не було ані землі, ані волів, ані реманенту, прийшла на свято з двома дорослими синами-красенями. Усі в громаді знали їх як добре вихованих: працьовиті, ввічливі, турботливі, шляхетні у взаєминах з молодими й літніми.
Старійшини при підтримці громади віддали вдові вінок першості за її найважливішу працю - достойне виховання дітей.
Наданий час батьки віддають дитину до школи з надією, що вона потрапить до рук розумного, гуманного вчителя, який забезпечить їй хороше виховання. Та цього мало. Лише за умов спільної, узгодженої діяльності учителів та батьків можна говорити про успіх виховної роботи.
Сучасна сім'я має стати головною ланкою у вихованні дитини, забезпечивши їй належні матеріальні та педагогічні умови для фізичного, морального й духовного розвитку.
Разом з тим, сучасна сім'я і сама потребує якматеріальної так і педагогічної культурологічної допомоги.
Заглибившись у вивчення цієї проблеми, робимо висновок, що існує багато проблем, які потребують вирішення. І поступово вирішуючи ці проблеми, приходять навики, виробляється система роботи, індивідуальний почерк, творчість і завдяки такій праці піднімається наша педагогічна майстерність, ми можемо більше передати своїх знань батькам і учням.
Loading...

 
 

Цікаве