WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Внесок наукової школи академіка В.М. Синьова в розвиток загальної та спеціальної психолого-педагогічної науки - Реферат

Внесок наукової школи академіка В.М. Синьова в розвиток загальної та спеціальної психолого-педагогічної науки - Реферат


Реферат на тему:
Внесок наукової школи академіка В.М. Синьова в розвиток загальної та спеціальної психолого-педагогічної науки
Вітчизняна психологія та педагогіка має всі підстави для того, щоб виділити ряд визначних імен вчених, які визначають їхній сучасний стан і слугують орієнтиром для майбутнього. Ім'я доктора педагогічних наук, професора, академіка АПН України, заслуженого юриста України, завідувача кафедри правової та соціальної педагогіки Київського інституту внутрішніх справ при НАВСУ Віктора Миколайовича Синьова належить до цієї плеяди вчених-новаторів.
Сфера наукових інтересів дослідника завжди відзначалася особливо широким спектром. Закінчивши дефектологічний факультет КДПІ ім. М. Горького та аспірантуру Інституту дефектології АПН СРСР, він вже в молоді роки стрімко увійшов у когорту кращих фахівців корекційної педагогіки колишнього Радянського Союзу. Дослідженням В.М. Синьова завжди характерними були такі ознаки, як високий рівень теоретичного компоненту, а також їхня всебічна практична спрямованість.
Поряд із проведенням широкомасштабної дослідницької роботи, спрямованої на вдосконалення корекційно-виховного процесу спеціальних шкіл, В.М. Синьов у 60-70-і pp. проявляє себе талановитим організатором підготовки педагогічних кадрів, працюючи доцентом, заступником декана дефектологічного факультету столичного педагогічного інституту.
Особливими науковими здобутками В.М. Синьова характеризується його робота у відділі дефектології НДІ педагогіки України. Важливою науково-практичною значимістю для педагогічної теорії й практики стали результати досліджень вченим різних аспектів соціалізації учня із особливостями розумового розвитку.
Новим етапом у науково-педагогічній діяльності В.М. Синьова став його прихід у колектив КІВС при НАВСУ, в якому він пройшов шлях від доцента кафедри психології та педагогіки до першого проректора г навчальної роботи, завідувача кафедри правової та соціальної педагогіки. Органічно продовжуючи розвивати вивчення методологічних і практичних основ дефектології, дослідник спільно із своїми колегами, за більш ніж двадцятирічний творчий шлях, заклав основи нових наукових напрямків у психолого-педагогічній науці.
Серед вагомих здобутків вченого перш за все необхідно наголосити на тому, що ним та під його науковим керівництвом було зроблено радикальні зміни в переосмисленні теоретичних та практичних засад пенітенціарної педагогіки, яка з виправно-трудової педагогіки стала дійсно педагогікою каяття - пенітенціарною. Завдяки зусиллям В.М. Синьова та його колег-однодумців: О.В. Беци. Г.О. Ра-дова, О.П. Севєрова, В.І. Кривуши, В.М. Любченко та інших було започатковано основи сучасної не тільки пенітенціарної педагогіки, а й всієї пенітенціарної теорії та практики. Характерною рисою педагогічних поглядів В.М. Синьова у сфері пенітенціарної педагогіки стало те, що він розглядає побудову взаємодії персоналу установи виконання покарань і засудженого з позицій педагогіки співробітництва. Новаторство педагогіки співробітництва, на думку вченого, проявляється перш за все в тому, що воно сприяло "олюдненню" особистості людини, яка переступила межу закону. Подібне бачення взаємодії педагога пенітенціарної установи та засудженого вимагає від першого психологічного налаштування на якісно новий тип стосунків, що вимагають від нього чіткого дотримання певних психологічних установок, а від другого - щирого бажання змінити своє життя на краще. До цих психологічних установок, що слугують запорукою реалізації педагогіки співробітництва в місцях позбавлення волі В.М. Синьов відносить:
* на упереджуючу увагу до особистості будь-якого засудженого з усіма його складностями, протиріччями (що протистоїть тенденції до запрограмованого відторгнення засудженого з боку співробітників);
* на пошук позитивного в особистості та опору на нього в процесі ресоціалізації;
* на оптимістичний прогноз в оцінці перспектив особистісних змін засудженого;
* на емпатичне (співпереживаюче) розуміння засудженого і його психічного стану, що передбачає вміння "подивитися на світ з позиції іншого";
* на відкрите, довірливе спілкування із засудженими;
* на надання засудженому психологічної та іншої допомоги, необхідної йому для подолання труднощів, досягнення успіху в різних видах і ситуаціях життєдіяльності, корекції статусу особистості в соціальному оточенні;
* на глибинне вивчення і розкриття справжніх мотивів і зовнішніх обставин, що викликають вчинки і дії засудженого, з урахуванням його характерологічних здібностей і прийняття на цій підставі оптимальних психолого-педагогічних рішень" [6].
Запропоновані В.М. Синьовим ціннісні компоненти (установки) педагогіки співробітництва, знаходяться в безпосередній єдності з її технологічними компонентами, тобто володінням персоналом пенітенціарних закладів певними різноманітними способами здійснення професійної психолого-педагогічної діяльності, спрямованої на всебічне вивчення та ресоціалізацію засуджених. Автором було запропоновано оригінальні підходи до реалізації традиційних методів роботи із засудженими (бесіда, спостереження, узагальнення незалежних характеристик, вивчення документації. анкетування, аналіз продуктів діяльності тощо), а також психодіагностичних методик, що цілком можливо адаптувати до умов роботи співробітників установ.
Важливим науково-практичним досягненням В.М. Синьова стало і те, що ним спільно із В.І. Кривушою було проведено дослідження стосовно творчого запровадження в практику діяльності виховних колоній для засуджених підлітків педагогічної спадщини А.С. Макаренка.
Для гуманізації діяльності виправних установ і підвищення ефективності процесу виправлення злочинців у сучасну пенітенціарну педагогіку і виховну роботу з засудженими в установах вноситься, як зазначають ці науковці, низка принципово нових положень. "Це, передусім, подолання деформації у взаємовідносинах співробітників-вихователів і засуджених, тобто формування й реалізація таких особистісних установок суб'єктів виховної системи щодо її об'єктів, як шанобливе ставлення до особистості кожного засудженого; пошук позитивного в особистості та опора на нього в педагогічному процесі; емпатичне розуміння особистості та її емоційного стану; створення
Loading...

 
 

Цікаве