WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психодіагностика: історія розвитку, суть, етапи формування - Курсова робота

Психодіагностика: історія розвитку, суть, етапи формування - Курсова робота

водночас у реальному і в ідеальному світі, марно намагаючись втілити ідеали моральності та справед-ливості. Герої трагедій У. Шекспіра так гостро переживають суперечності буття, що, знесилені, гинуть. Доба Відродження шукає рушійні сили поведінки в самій людині, не усвідомлюючи того, що вони можуть коріни-тися в її бутті.
В епоху бароко людина гостро усвідомлює міць світу та своє безсилля перед ним (Паскаль). Світ - всесильна субстанція, що унеможливлює свободу волі. Вихід вбачається у пристрастях (Декарт) та афектах (від лат. affectus - настрій, хвилювання) (Спіноза) - формах почуттів, за допомогою яких людина намагається подолати залежність від світу. У цьому зв'язку виникає поняття про рефлекс (від лат. reflexus - згин, вигин) - механічну відповідь людського організму на зовнішній подразник (Декарт). Людина мислиться і як машина, і як одухотворена істота. Так утверджується дуалізм (від лат. dualis - двоїстий) душі і тіла - їх рівноправне і паралельне існування.
У межах мотиваційного визначення вчинку формується також уявлення про несвідоме - надприродну засаду буття (Лейбніц), інтуїцію (від лат. intueri - пильно дивлюся) - здатність до безпосереднього осягнення істини (Декарт). Дискутується питання про наявність вродженого і набутого у психіці. Зокрема, доводиться, що зміст психіки цілковито визначається відчуттями - відображенням якостей навколишнього світу. Як чуттєве (бо отримується за допомогою органів чуттів), воно протиставляється раціональному (лат. rationalis - розумний), здобутому теоретичним пізнанням - мисленням (Локк).
Отже, психологія бароко, вдивляючись у мотивацію вчинків, бачить у людині тіло і душу, свідоме і несвідоме, набуте і вроджене, почуття і волю, інтуїцію і мислення, чуттєве і раціональне. Людина постає перед нею стражденною істотою, яка, перебуваючи під тиском і зовнішнього, і внутрішнього, здійснює акти самопізнання, все глибше проникаючи у власну сутність.
Ця тема є провідною й у психології українського бароко та Просвіт-ництва - культури України XVII-XVIII ст. її пронизує прагнення зрозу-міти людину як істоту, що залежить від природи і суспільства і водночас усвідомлює власну гідність. Душа розглядається як дзеркало Всесвіту, тому самопізнання є і самопізнанням світу через людину (Сакович). Аналізується співвідношення у душі чуттєвого і раціонального, почуттів і волі, обґрунтовується підхід до людини як до індивідуальності (Гізель). Зосереджується увага й на самозбереженні - прагненні людини протистояти ворожому щодо неї світові (Яворський).
Обстоюючи ці ідеї, мандрівний філософ Г. С Сковорода (1722-1794) виокремлює три аспекти самопізнання: пізнання людиною своєї інди-відуальності; пізнання себе як представника певного народу; пізнання свого існування в його зв'язку з Верховною сутністю. Суть самопізнання полягає у віднаходженні людиною спорідненої ("сродной") діяльності - схильності до певної праці. Відповідним чином вона повинна будувати своє життя.
Загалом психологія бароко фіксує увагу на протиставленні виявлених характеристик людини і не шукає переходів до прийняття рішення - наслідку боротьби мотивів, тобто наступного рівня мотиваційного визна-чення вчинку. Це здійснила психологія Просвітництва.
Досліджуючи процес прийняття рішення, вона висуває спектр психо-логічних теорій - інтелектуалізм, емотивізм, волюнтаризм. Перша з них знаряддям самопізнання і поведінки вважає інтелект (від лат. intellectus - розуміння). Основним механізмом його функціонування є асоціації (від лат. associatio - з'єднання) - зв'язки між слідами минулих вражень. Прихильниками цієї теорії є переважна більшість англійських (Гоббс, Юм) і німецьких (Лессінг, Гердер) філософів-просвітників. Для емотивізму (від лат. emovere - збуджувати, хвилювати) пояснюючим принципом стають почуття (пристрасті, афекти). Представники цієї теорії наголошують на тому, що саме вони зумовлюють цілісність людської природи та впливають на інтелект (Гельвецій, Дідро). Волюнтаризм звертається до волі (від лат. voluntas) - саморегуляції людиною своєї поведінки - як до найвищої психічної здатності. Ця думка у вигляді гасла "Буря й натиск" стала провідною темою літературного руху в Німеччині наприкінці XVIII ст. (Гете, Шіллер та ін.).
Таким чином, психологи Просвітництва з оптимізмом дивляться на людину. Вони проголошують природну рівність людей, підкреслюють вирі-шальне значення середовища у формуванні психіки (Руссо). Механізм зв'язкудуші і тіла вбачають у психіці разом з її тілесною організацією. Це позбавляє людину мотиваційної роздвоєності, висуває на перший план проблему прийняття рішення та готує перехід до дійового визначення вчинку.
За В. А. Роменцем, на цьому мотиваційний період історії психології завершується, й відповідно завершується філософський етап історії пси-хології.
Науковий етап
Етап наукової психології започатковується у другій половині XIX ст. У цей час психологія виборює право на самостійне - вже поза межами філосо-фії - існування. Складається сукупність наукових теорій, представники яких прагнуть дослідити сутність психіки, опрацьовують методи її дослідження, відкриваються наукові заклади та школи, в яких досліджується психологічна проблематика. В останній чверті XX ст. починає складатись психологічна практика: психологія заявляє про себе як наука, що активно втручається у суспільне життя. Людині вона пропонує різні форми психологічної допомоги. В. А. Роменець, послідовно дотримуючись культурологічного підходу у тлумаченні історії психології, і цей етап розглядає в контексті здобутків світової культури (див. табл. 2, 3). Проте наш виклад обмежується лише теоріями, які безпосередньо визначають обличчя психологічної науки у XIX та XX ст.
ВИСНОВОК
Психодіагностика широко застосовується в медицині. А також дуже необхідна у житті кожної людини. Психодіагностика це наука яка вступає в новий етап свого розвитку, це практика психологічного діагнозу за якою різними методами ми можемо розпізнавати індивіда. Наприклад знаменитий Швейцарський психіатр та психолог Герман Роршах, який пропонує тест і вміщує 10 таблиць з симетричними чорно-білими та кольоровими чорнильними плямами дивлячись на які, потрібно визначити, що це може бути і на що це схоже. Таким методом Роршах може визначити кожну людину.
Люди бачили різне одні хмари, людей інші тварин та багато різного. Такі методи дають звернути увагу психіатру на ту чи іншу людину і зрозуміти їх потреби та відчуття.
ЛІТЕРАТУРА
1. Общая психодиагностика. Под ред. А.А.Бодалева, В.В.Столина. - М.: Изд-во Московского Университета, 1987.-304 с.
2. Братусь Б.С. Опыт обоснования гуманитарной психологии // Вопросы психологии. - 1990. - № 6. - с.9-17.)
3. Дружинин В.Н. Экспериментальная психология. - СПб: Издательство "Питер", 2000. - 320 с.
4. Психология с человеческим лицом: гуманистическая перспектива в постсоветской психологии / Под.ред.. Д.А.Леонтьева, В.Г.Щур. - М.: Смысл, 1997.-336 с.
5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. - Санкт-Петербург: "Наука", "Ювенкта", 1998.-315 с.
6. Сартр Ж.-П. Экзистенциализм - это гуманизм // Сумерки богов. - М.: Политиздат, 1989. - С. 319-344.
7. Загальна психологія П.А. М'ясмоїд видання Київ "Вища шкоал" 2006 р. 486 с.
Loading...

 
 

Цікаве