WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психодіагностика: історія розвитку, суть, етапи формування - Курсова робота

Психодіагностика: історія розвитку, суть, етапи формування - Курсова робота

помилок знаходимо у 3. Пльовіцкий (Plewiska, 1980), що виділила їх дві основні групи. Це помилки, пов'язані із збором даних і їх переробкою. До першої групи помилок відносяться:
* помилки спостереження (наприклад, "сліпота" на важливі для діагнозу риси, прояви особи; спостереження рис в спотвореній якісно або кількісно формі);
* помилки реєстрації (наприклад, емоційна забарвленість записів в протоколі, що свідчить швидше про відношення психолога до обстежуваного, ніж про особливості його поведінки; випадки, коли абстрактна оцінка видається за наочну, відмінності в розумінні одних і тих же термінів різними людьми);
* помилки інструментальні виникають унаслідок невміння користуватися апаратурою і іншою вимірювальною технікою як в технічному, так і в інтерпретаційному аспекті.
Основні помилки в переробці, інтерпретації даних:
* ефект "першого враження" - помилка, заснована на переоцінці діагностичного значення первинної інформації;
* помилка атрибуції - приписування обстежуваному рис, яких у нього немає, або розгляд нестабільних рис як стабільні;
*помилка помилкової причини; Зрозуміло, в деяких випадках виявлення певної ознаки, наприклад констатація якого-небудь неблагополуччя, - необхідна і достатня умова психологічного діагнозу, проте в своєму розгорненому вигляді психологічний діагноз включає подальші дії, що забезпечують його практичну цінність.
* пізнавальний радикалізм - тенденція до переоцінки значення робочих
гіпотез і небажання шукати кращі рішення; + пізнавальний консерватизм - гранично обережне формулювання гіпотез.
Навряд чи матиме значення подальше перерахування або класифікація можливих помилок в психодіагностичній роботі. Ці помилки можуть виникнути в будь-якому акті пізнання. Психодіагностичної специфічності вони набувають при співвідношенні з використовуваними у кожному конкретному випадку методиками, тестами, теоретичними перевагами дослідника.
Відомо, що психологи, що користуються в своїй роботі тестом Векслера для оцінки уровняинтеллектуального розвитку дітей (WISC-R), нерідко здійснюють помилки, ставлячу під сумнів точність і надійність отримуваної інформації. Виявлено, що найбільше число помилок здійснювалося при обробці даних, отриманих по субтестах, призначених для оцінки словарного запасу, тямущості і здібності до складання об'єктів. Американські психологи також виявили помилки, найбільш типові для студентів, що навчаються роботі з тестом для вимірювання інтелекту дорослих (WAIS-R) і субтести (або питання), що корелюють з найбільшим числом помилок. В цілому виявилось, що студенти в середньому допускають 8,8 % помилок на протокол. Виправлення цих помилок привело до зміни 81 % показників!
Створення свого роду каталогів найбільш поширених, типових помилок, що виникають при проведенні і інтерпретації окремих психодіагностичних методик (груп методик), - актуальне завдання, що має важливе практичне значення.
Про діагностику рис особи і "зміряної індивідуальності"
Одне з найважливіших понять психодіагностики - поняття психічної властивості. Психічні властивості - це відносно стабільні утворення, і їх прийнято відрізняти від нестабільних, динамічних в часі станів. Нерідко висловлюється думка про те, що, приступаючи до вимірювання психологічних властивостей (біс) особи, необхідно переконливо довести сам факт їх існування. На сьогоднішній день запропонована безліч термінів для позначення цих рис (наприклад, "тривожність", "интроверсия", "радикалізм" і ін.). Проте виникає питання про те, наскільки в цих термінах відбиваються реалії поведінки всіх людей. Номотетічеський підхід припускає існування деяких загальних законів, справедливих для всіх явищ даній області досліджень.
У вітчизняній літературі для позначення цього підходу уживається термін ідеографічний (ос греч. idea - идея, образ graphe - пишу; див., напр., передмова Ю. М. Забродіна и В. І. Похилько до книги Ф. Франселла и Д. Банністер, 1987). Ми вважаємо такою, що найточніше відображає суть даного підходу термін идиографический (від греч. idios - своєрідний, особливий і graphe - пишу).
Міфологічний етап
На міфологічному етапі історії психології, який охоплює добу від появи перших людей до їх класового розшарування, увага зосереджується на ситуативному компоненті вчинку. Це сукупність істотних відношень людини до зовнішнього світу, які на цьому етапі розвитку культури складаються незалежно від її намірів. Насамперед їх характеризує значення, що його людина надає тій ситуації, в якій перебуває, та своїм власним станам. Ситуація значень виразно заявляє про себе в пам'ятках первісної культури (Леві-Брюль, див.: [67]; Тайлор [55]; Фрезер [64]). Уже першим її виявом є роздвоєння довколишнього світу на тіло (всі предмети, що реально існують) та душу (те, що спричинює зміни як у світі, так і в самій людині). На цій підставі виникає фетишизм (фр. feticshe, від португ. fetico - амулет) - культ неживих предметів - фетишів, які наділяються надприродними властивостями. Людина обожнює їх, пов'язує з ними можливість задоволення своїхбажань. Так поступово формується анімізм (від лат. anima - душа, дух) - світогляд первісної людини, за яким душа існує в усіх природних тілах і явищах. При цьому вона здійснює метемпсихоз (від гр.- переселення душ) - мандри з одного тіла в інше. І якщо внаслідок цього тіло змінює свої форми, то душа залишається незмінною. Проте вона сприймається за аналогією з тілом - розглядається як його двійник (на наскельних малюнках момент смерті зображено як роздвоєння тіла). Пізніше схожість душі і тіла втрачається, кроком до чого стає пов'язування душі з диханням людини. Герої казок різних народів, готуючись до битви, виймають душу зі свого тіла, щоб стати непереможними та невразливими.
Отже, на міфологічному етапі історії психології душу розуміють як силу, що цілковито визначає життя людини. За цих умов учинок неможли-вий, адже поведінка людини залежить від ситуації, в якій вона перебуває. Людина відчуває себе ланкою в ланцюзі непідвладних їй значень, що поро-джує фаталізм (від лат. fatalis - наперед визначений долею) - усвідомлення власної безпорадності. Шукаючи опори буття, вона обирає собі фетиші. На цій підставі виникає магія (від гр. - ворожба) -сукупність ритуалів, спрямованих на отримання бажаного результату.
Ритуал (від лат. ritualis - обрядовий) вводить людину у взаємозв'язок подій у світі, тим самим наділяючи її здатністю впливати на їх перебіг. І в пізніші часи чаклуни Давньої Індії, Вавилону та Єгипту, Греції й Риму прагнули заподіяти шкоду ворогові, ушкоджуючи його зображення.
Зі зростанням активності людини заявляють про себе нові аспекти ситуації - її конфліктність та колізійність. Першим відбувається перехід від ситуації значень до ситуації конфліктних відношень. Одним із чинників такого переходу є виникнення тотемізму (від алгонкінського тотем - його рід) - уявлення про певну рослину чи тварину як праматір людського роду. Населення острова Самоа, наприклад, шанувало метелика, бо вважало його своїм предком. На ґрунті тотемізму виникло явище табу (полінезійське "не можна") - система заборон на виконання певних дій. Заподіяння шкоди тому ж метелику вважали рівноцінним смерті представника роду. Тотемізм породжує ряд протиставлень (живих і мертвих, предків і нащадків), що зумовлює перехід
Loading...

 
 

Цікаве