WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психодіагностика: історія розвитку, суть, етапи формування - Курсова робота

Психодіагностика: історія розвитку, суть, етапи формування - Курсова робота

носія узагальненого, чистого досвіду конститутивної самодіяльності свідомості, що підноситься над конкретною свідомістю, конкретним "я", психікою як такою і наповнює їх змістом (5).
Досить просто, як бувало раніше, притягнути Е.Гуссерля до відповідальності за його об'єктивно-суб'єктивний ідеалізм. Проте, при цьому знову ж таки досить просто втратити метод дослідження власне сутнісних ознак внутрішнього світу людини. Адже як би ми не доводили об'єктивність і незалежність існування світу від людини, ми не можемо відмовитись від того, що людина не тільки відтворює існуюче, але й творить нове - таке, що без неї об'єктивно виникнути не може. Спочатку творить в своїй свідомості, теоретично, а потім переходить до практичного втілення свого задуму. І це є сутнісна відмінність людини - із себе конституювати світ і себе в цьому світі, який лише унаслідок такого конституювання набуває для неї справжньої значущості і смислу, як творіння для його творця. Саме для дослідження цієї сутнісної ознаки - того, що суб'єктивно твориться і переживається конкретною людиною і що не можна осягнути ні логікою, ні причинно-наслідковим аналізом, розробляв свою теорію і методологію Е.Гуссерль.
Екзистенціальна традиція через метод епохе і якісно-описовий підхід внутрішньо зв'язана з феноменологією. Проте, якщо для феноменолога Е.Гусерля сутність передує існуванню, то для екзистенціаліста Ж.-П.Сартра -навпаки, існування передує сутності, а отже, у кожний момент свого життя людина "є лише те, що сама із себе робить" (6). Тому, для екзистенціальної психології центральним у дослідженні виступає не особистість як така, а момент її взаємодії зі світом і можливість вибору самого себе, власне людського чи не людського способу існування, що здійснюється під тиском есхатологічної детермінації. Вибір перед лицем ніщо, переживання, що виникають з цього приводу надають існуванню людини сутнісних ознак. А отже, логічно припустити, що саме екзистенціальний вибір може і повинен розглядатися як найбільш інформативний об'єкт сутнісної (суб'єктної) психодіагностики.
Перед вітчизняною психологічною діагностикою сьогодні постає чимало завдань зовнішнього (зокрема, замовного) плану і внутрішніх, пов'язаних з необхідністю теоретико-методологічного самоосмислення, самовизначення і подальшого саморозвитку як відносно самостійної галузі психологічної науки і практики. Протягом останніх десяти років саме гуманістична, повернута обличчям до конкретної людини, психологія (основу якої складають феноменологічна і екзистенціальна психології) набула певного поширення. Проте, якщо її теоретичні засади активно відпрацьовуються і застосовуються нашими фахівцями, то методичні технології проникнення в сутність людської душі лише в окремих випадках становлять предмет наукового чи практичного інтересу. Тому, одним з найбільш перспективних для розвитку вітчизняної психодіагностики бачиться шлях поглибленого і систематичного вивчення світового досвіду, а також активної розробки власних системних методичних моделей, зорієнтованих на оцінку сутнісних, онтичних горизонтів світу психіки, досягнувши яких психологія врешті-решт набуде автентичності -стане, як ій і годиться, наукою про душу.
Психологічний діагноз
Практика використання різноманітних психодіагностичних тестів (методик) для вивчення особи нерозривно пов'язана з поняттям "Психологічний діагноз". Поняття "діагноз" (розпізнавання) широко використовується в різних областях науки і техніки, бо завдання розпізнавання, визначення істоти і особливостей тих або інших явищ не вважається прерогативою медицини. У літературі знаходимо немало визначень поняття "Психологічний діагноз". Медичне розуміння діагнозу, що міцно пов'язує його з хворобою, відхиленням від норми, відбилося і на визначенні цього поняття в психологічній науці. У такому осмисленні психологічний діагноз - це завжди виявлення прихованої причини неблагополуччя, що виявилося; "Діагноз, де б він не ставився - в медицині, в техніці, в управлінні, в прикладній психології, - це завжди пошук, виявлення прихованої причини неблагополуччя, що виявилося, найчастіше в умовах множинності причинно-наслідкових зв'язків" (У. І. Войтко, Ю. 3. Гильбух, 1976).; Також і деякими зарубіжними психологами термін "діагноз" в психології пропонувалося застосовувати виключно для "назви" яких-небудь розладів, Hapyuie HHft;(Rosenzveig, 1949; і ін.).
Подібні погляди приводять до неправомірного звуження області психологічного діагнозу, з нього випадає все те, що пов'язане з виявленням і обліком індивідуально-психологічних відмінностей в нормі. З психологічної діагностики довільно виривається найбільш обширна область досліджень, що історично склалася. Областю психологічного діагнозу є індивідуально-психологічні відмінності як в нормі, так і при патології.
Одній з найбільш розроблених теоретичних схем психологічного діагнозу і сьогодні залишається запропонована відомим польським психологом Янушем Рейковським (Reykowski, 1966), який виділяє чотири основні напрями в роботі психодіагноста.
1. Здійснення діагнозу діяльності, поведінки, тобто опис, аналіз і характеристика особливостей поведінки обстежуваного.
2. Здійснення діагнозу процесів регуляції діяльності або вивчення психічних процесів, завдяки яким здійснюється діяльність.
3. Здійснення діагнозу механізмів регуляції, механізмів психічних процесів, від яких залежить їх протікання - діагностика систем нервових зв'язків.
4. Діагностика генезису механізмів регуляції або відповідь на питання про те, як і в яких умовах формувалася психіка даного індивіда.
Діяльність розуміється як направлений на певний результат процес. При діагнозі діяльності Рейковський пропонуєрозрізняти її два найбільш загальних аспекти: інструментальний (якість, швидкість і адекватність дій) і аспект відносин, тобто ті характеристики, які виражають відношення суб'єкта до виконуваних ним дій, до оточення і до самого себе/Задача психологічного діагнозу не тільки в тому, щоб виявити, які дії протікають помилково, але також і те, в яких діях індивід може бути успішним. Для отримання систематизованих характеристик діяльності пропонується використовувати системуних ролей, що виконуються людиною в суспільстві. Рейковський відзначає, що в клінічній діагностиці найчастіше враховується аспект відношення, а в професійній найбільшу цінність має облік аспекту інструментального. Для того, щоб відповісти на питання про те, чому дії протікають неправильно, необхідний діагноз процесів регуляції.
У діагностиці процесів регуляції Рейковський також умовно виділяє два класи явищ: процеси типу інструментальних і процеси типу відносин До процесів відносяться три групи процесів регуляції, кожна з яких виконує свою функцію: орієнтацїйні, інтелектуальні і виконавські. Діагноз орієнтаційних процесів включає оцінку адекватності сприйняття, здібності осмислення явищ і формування понять. Інтелектуальні функції обумовлюють створення програм діяльності, їх діагноз пов'язаний з оцінкою ефективності планування, вирішення проблем. До виконавських функцій відносяться психомоторні і вербальні реакції. Під процесами типу відносин Рейковский розуміє емоційні і мотиваційні процеси. При діагностиці емоційних процесів визначають, який ступінь відповідності між характеристиками ситуації і особливостями емоційних
Loading...

 
 

Цікаве